Встановлювати ялинку чи ні? Святкувати Різдво і Новий рік чи не варто? Ці питання стали наріжним каменем у соцмережах і предметом суперечок багатьох українців. Люди розділилися на два табори: одні проти святкування новорічних свят під час війни і навіть встановлення ялинки, інші — за те, щоб хоч трохи розважитись і порадувати себе.
Георгій Филипович до війни працював режисером на телебаченні. Майже два роки — на фронті. Чоловік страшенно сумує за дружиною та донькою. Однак не зможе цьогоріч поїхати до них на свята. Георгій позитивно ставиться до родинних святкувань, але категорично проти гучних гулянь:
«Якщо родини мають змогу святкувати вдома, то це нормально, тому що, попри війну, життя триває. Коли родина за вечірнім різдвяно-новорічним столом зібралася, помолилася, згадала всіх, хто на війні, поїла і пішла спати, то це нормально. Але якщо ми говоримо про святкування у межах країни, то зовсім ненормально, коли, умовно кажучи, 10 мільйонів гривень виділяється на ялинку, а я сиджу в підрозділі, в якому регулярно йдуть збори на машини чи ще на щось. Виникає нерозуміння, чому я сам маю донатити своїм хлопцям».
Георгій Филипович
Колега Георгія, режисер телебачення Борис Долина, теж у лавах ЗСУ від початку повномасштабного вторгнення росії в Україну. Цього року на різдвяні свята чоловік отримав подарунок — поїздку додому. Тож уже в передчутті зустрічі з родиною:
«Я вважаю, що свято має бути родинним. Навіть в захищених містах, де потужна ППО, може бути не тільки ракетний обстріл, росія елементарно може готувати теракт. У нас війна, тож великі помпезні гуляння — це паралельна реальність. Нехай свято буде вдома з коханими, в компанії друзів, родини але не вуличні масові зібрання. Не варто повністю покладати свою безпеку на плечі тих, хто боронить нас. Нормальне життя — це не гуляння на пів міста та концерти, нібито все добре. Нормальне життя — це коли люди підтримують функціонування міста, економіки, інфраструктури, соціальної сфери та освіти».
Борис Долина
На фронті на Різдво та Новий рік, розповідають військовослужбовці, згадають полеглих побратимів та загадають найважливіше для всіх бажання. Волонтери ж уже почали привозити подарунки — смаколики, одяг, дитячі малюнки. Це все дуже підтримує, кажуть бійці.
Кожному українцю потрібне перезавантаження та позитивні емоції, каже психологиня Світлана Арефнія, адже вже тривалий час люди перебувають у стані хронічного стресу, а це негативно впливає на психіку:
«Під час стресу у нас працюють наднирники, виділяючи гормони стресу, щоб ми могли вижити (кортизол, адреналін тощо), але коли стрес пролонгований, ці гормони починають нас виснажувати і згодом знищувати. Нам необхідно виходити зі стану стресу. Свята, спілкування з друзями, подарунки, посмішки, обійми, поцілунки, мрії, бажання — все це допомагає нашому мозку виробляти гормони радощів (дофамін, окситоцин, ендорфін тощо). Нашому організму необхідний гормональний, нервовий та психо-емоційний баланс».
Кожен для себе має обирати, як святкувати і чи святкувати взагалі. Життя триває тут і зараз, іншого не буде, його неможливо поставити на паузу чи переписати. Як його проживати, кожен обирає сам. Але де б хто не був, щоб не сталось, потрібно підтримувати себе, своїх дітей та близьких, справлятись зі стресом через приємні емоційно-позитивні події, наголошує психологиня.
Читайте також:
Життя на паузі. Як вийти з режиму очікування під час війниОсобливе значення свята мають для дітей, адже дитинство ніколи не повернеш — не купиш чи виграєш в лотерею. На долю українських дітлахів випало багато складнощів та проблем, які змусили їх швидко подорослішати, тож дуже важливо для малечі створити казку.
«Дитинство є психологічним фундаментом усього життя. Дитячі спогади формують наше ставлення до різних подій у майбутньому, характер, поведінку та емоційний прояв. Дорослим важливо якомога довше зберігати дитинство своїх дітей, гарний настрій, давати відчуття захищеності, любові, підтримки, формувати бажання жити, а не боятись життя, бажання мріяти, а не вбивати чи мститись. Тож потрібно створювати казку для дітей», — зазначає Світлана Арефнія.
Світлана Арефнія
Під час свят багато українців почуваються особливо самотньо. Проживати втрату звичного сьогодення — це нормальний процес, каже психологиня, і радить шукати підтримки друзів:
«Якщо вам сумно і самотньо, йдіть до тих, хто почувається так само. Важливо об’єднуватись у групи, гуртуватись за інтересами, бажаннями, хобі чи професійними вподобаннями. Пам’ятайте, що ви — не самі. Поряд завжди є ті, хто готовий вас підтримати, просто потрібно заявити про себе і попросити про допомогу».
Якщо ж не лише нема бажання святкувати, а навіть дратує святкова атмосфера, то варто або знайти однодумців і обговорити це, або поїхати кудись в затишне місце, де можна усамітнитися і перечекати свята.
«Ви можете присвятити цей час собі, зайнятись своїми справами і не звертати увагу на тих, хто думає і діє інакше. Головне — не псувати собі нерви з жодного приводу. Бережіть своє психічне та фізичне здоров’я», — підкреслює Світлана Арефнія.
Багато українців уже друге Різдво поспіль святкуватимуть у вимушеній еміграції. Тим, у кого виникає почуття провини, психологиня радить збільшити кількість чи розмір донатів, написати приємні слова близьким, зробити своїми руками патріотичні новорічні іграшки, пройтися з українським прапором до місцевої ялинки, пригостити європейців українськими стравами, зустрітися й відсвяткувати з такими ж біженцями, послухати «Ой, у лузі…» та навчити цій пісні сусідів. Головне, залишатися українцями, де б ви не були, наголошує Арефнія.
Відома японська психологиня Маріко Укійо, яка нині опікується українськими біженцями в країні вранішнього сонця, наводить приклад Японії, де майже 80 років тому під час війни було заборонено відзначати свята. Це не призвело ні до чого хорошого. Якщо щось забороняти, то проблема буде тільки глибшати, наголосила Укійо. Краще тримати баланс — не влаштовувати гучних гулянь, але зібратися сім'єю. Бо приємні відчуття свята — як ментальна допомога та зцілення.
Маріко Укійо
Матеріал підготовлено за допомоги MediaPort Warsaw, хабу для українських журналістів у Польщі, та за підтримки міжнародної ініціативи Media Lifeline Ukraine.