Евакуація під музику Баха. Як польський журналіст став волонтером на Донбасі

З моменту початку конфлікту на сході України у 2014 році багато іноземних волонтерів приїхали в Україну, щоб допомогти у боротьбі проти російської агресії. Деякі з них приєдналися до добровольчих батальйонів, які були створені для боротьби з проросійськими сепаратистами, інші працювали в гуманітарній сфері, допомагаючи жителям, які постраждали від бойових дій.

Так і наш герой, Пйотр Кашувара. До повномасштабного вторгнення, яке розпочалося 24 лютого 2022 року, він працював у Польщі журналістом. Також був військовим кореспондентом із 2016 року і писав про війну між Росією та Україною. «Новини Донбасу» поговорили з Пйотром про його волонтерську діяльність.



«З першого дня як я приїхав в Україну, минулого року, я думав, що робитиму те, що я зазвичай роблю. Писатиму про російсько-українську війну. Але мені почали дзвонити друзі. Щоб евакуювати маму, щоб евакуювати дружину, щоб евакуювати доньку, щоб евакуювати цілу родину. Тож я за кілька тижнів не написав жодного сюжету», — розповідає Пйотр.

І разом зі своїми друзями евакуював за три тижні 300 людей за межі України. І так щодня, з четвертої ранку до восьмої години вечора: працювали, евакуювали і привозили людям допомогу. Ось так і розпочалася волонтерська діяльність нашого героя. Хоч він багато чого не знав про благодійні фонди, вирішив заснувати свій і назвати «Майбутнє для України — UA Future» (польською мовою «Przyszłość dla Ukrainy — UA Future»).

Волонтер згадує, що під час евакуації людей, у перші півгодини-годину, вони розповідали про те, що сталося. І було важко дивитись у їхні очі, бо важко чути історії про те, як комусь розбомбили квартиру чи будинок, як треба було тікати від війни.

«Думаю, що найважче було дивитися на це все: дітей, жінок, які йшли пішки до кордону, щоби виїхати. Бо ніхто не знав, що буде наступного дня», — ділиться волонтер.

Але пізніше у Пйотра з'явився компакт-диск із творами Йоганна Себастьяна Баха. З того часу він завжди включає цю музику під час евакуації — люди засинають у дорозі.

«Далі ставало все важче і важче. Оскільки ми почали допомагати не лише на кордоні, як на початку. Ми подумали, що допомога буде потрібна на першій лінії фронту. І з травня місяця ми допомагаємо людям, які живуть там. Евакуємо людей, розвозимо допомогу. З того часу ми порахували, що ми проїхали приблизно півмільйона кілометрів на своїх машинах. Ми допомогли більш ніж 30 тисячам людей, які мешкають на першій лінії. Завжди намагаємося робити так, щоб доїхати до людей, до яких дуже важко дістатися. Оскільки ми знаємо, що там ця допомога потрібніша», — розповів волонтер.

Гуманітарна допомога фонду «Майбутнє для України». Фото: Piotr Kaszuwara / Facebook

На питання, чому він допомагає людям, Пйотр як такої відповіді не надав. Говорить лише, що вперше поспілкувавшись з українцями, яким потрібна допомога, більше не зміг залишити цю справу.

«Може, тому що мій дідусь завжди мені казав: "Людям треба допомагати!" Як би там не було, це така найважливіша місія у житті, щоб допомагати людям, яким потрібна допомога», — наголосив поляк.

Волонтер навіть згадує, як йому довелося приїхати до України у 2016 році та зустрітися з горлівчанкою у Бахмуті.

«Вона мене запитала, чи я завжди писатиму про все це, що відбувається в Україні? І я їй пообіцяв: "Так, до кінця війни!" І також із початком війни 24 лютого мене запитали: "Як надовго ти їдеш в Україну?" Я сказав, що до кінця війни. Повернуся до Польщі, як війна закінчиться. Ось такий план. Сподіваюся, це відбудеться завтра», — жартує він.

Наразі фонд, який заснував Пйотр зі своїми друзями, займається наданням допомоги постраждалим від війни та евакуацією. Ще у статуті організації написано, що волонтери будують нові відносини між Україною та Польщею. Зокрема, щоб показати, яка у нас спільна історія та яке може бути спільне майбутнє.

«Я хотів би, щоб війна була для Польщі та України новим початком. Це не кінець, оскільки коли настане перемога, це буде для нас лише початком», — каже Пйотр.

Мешканці прифронтової зони у черзі за гуманітарною допомогою. Фото: Piotr Kaszuwara / Facebook

За часи волонтерства на Донбасі він встиг зіткнутися з наративами російської пропаганди.

«Якось була така ситуація, ми поїхали за допомогою до Бахмута. І там був чоловік, який сказав мені: "Чи знаю я, що буде напад із Польщі на Львів та Тернопіль? Бо Польща — це ворог, і точно Україні не допомагає!" А я кажу: "О, це дуже цікаво, я сам із Польщі і я вам привіз допомогу!" І він не знав, що сказати і просто пішов», — згадує Пйотр.

Волонтер упевнений, що ніколи наступу з Польщі на Україну не буде. Хіба що поляки приїдуть до нас у гості, щоби випити Львівського пива, погуляти та поспілкуватися.

Запитуючи про ставлення сім'ї Пйетра до його діяльності, він зізнався, що вони не в захваті від його перебування в Україні. Але вони розуміють, що Пйотр зі своїм фондом робить дуже важливу справу.

«Спочатку вони мені дуже часто казали: "Давай повертайся до Польщі!" А зараз вони мені просто кажуть: "Щасливо, тримайся, ми з тобою, все буде гаразд!" Вони знають, що я тут, щоб вони не говорили. Також краще мені допомогти, ніж говорити такі речі, оскільки це безглуздо», — зізнався волонтер.

Мікроавтобус польських волонтерів. Фото: Piotr Kaszuwara / Facebook

Пйотр має старенький мікроавтобус Volkswagen. Це був перший автомобіль, на який він зібрав гроші – на початку війни за мікроавтобус заплатили 2500 доларів. Автомобіль, який він називає Лев Січі, пройшов вогонь та воду, бачив моменти горя та радості, але завжди доїжджав до пункту призначення. На жаль, повертаючись із чергової місії на Донбасі, мікроавтобус потрапив в аварію: його вдарив у бік причіп автомобіля, який рухався зустрічною смугою.

«Ми збираємо гроші, щоби купити новий. Зараз третя година... Ми розпочали збір о дев'ятій годині і вже маємо 15 000 доларів. Це в п'ять разів більше, ніж коштував Лев Січі. Але Лев Січі безцінний» , — розповідає Пйотр.

На щастя, у його благодійному фонді це не єдиний автомобіль, тому волонтерська діяльність не припиняється.