«Життя з російським паспортом чи смерть». Інтерв'ю з мером Мелітополя про ситуацію в окупації

Місто Мелітополь у Запорізькій області знаходиться під окупацією Росії із перших днів широкомасштабного вторгнення. За цей час окупаційна влада встигла встановити там свої порядки, переслідуючи при цьому незгодних місцевих жителів. У військовому плані Мелітополь — ворота до Криму, каже легітимний мер міста Іван Федоров. «Новини Донбасу» поспілкувалися з ним про реалії, в яких змушені виживати українці в захопленому місті.



— Вітаю, Іване. Дякую, що знайшли час і погодилися розповісти про важкі реалії, в яких зараз змушені жити наші друзі, знайомі та незнайомі, але рідні українці у Мелітополі та районі. Яка ситуація в регіоні зараз?

— Сьогодні весь Мелітополь, звичайно, радіє тому, що ліквідовано черговий склад боєприпасів ворога в Криму. Чому радіють? Бо всі розуміють, що Мелітополь та Крим — це нероздільні речі. Мелітополь — це ворота до Криму. Тому те, що вже четверта чи п'ята година детонує, склад у Криму один із найбільших на території тимчасово окупованій нашого Криму, то це, звичайно, дає натхнення нашим мешканцям. На жаль, учора були чергові вибухи в окупованому Мелітополі. Чому на жаль? Тому що спрацьовувала ворожа ППО. Яка найчастіше розставлена серед житлових кварталів та серед нашого цивільного населення, яке знаходиться у тимчасово окупованому Мелітополі. Тому вкотре це загроза для наших мешканців.

— У Мелітополі щодня беруть у полон по 10 людей. Кого та чому? Як це відбувається?

— Причина головна, вона одна. Тому що наші мешканці навіть після півтора року окупації показують свій опір. Це є ключовим. Щодо того, кого беруть — це абсолютно різні категорії. Перше: є паспорт український, немає українського паспорта. Друге: сусіди часто поводяться абсолютно некоректно. Третє: проводять масові обшуки, фільтрацію. І якщо в телефоні знаходять якісь соцмережі чи ще щось... Четверте: дивляться, де родичі, дивляться на поведінку родичів... Зараз ворог змінив свою тактику. Зараз ворог, припустимо, вночі приїжджає до багатоповерхового будинку, буде весь будинок із криками, із сиренами для того, щоб увесь будинок бачив, що когось виводять. Це також елемент пресингу та терору, залякування наших людей. Саме таким сьогодні займається ворог. Тому його основне завдання — погасити опір, забрати тих людей, які можуть чинити опір. І, до речі, паспортизація це теж один із елементів, індикаторів. Чому це опір? Бо якщо без [російського] паспорта — це чітко означає, що ці люди чекають на українську владу.

Російський військовий перевіряє документи чоловіків на в'їзді до Мелітополя. Вересень 2022 року. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

— Відомо, скільки людей у полоні? Чи вдалося когось звільнити?

— За півтора року приблизно понад 1000 людей уже було у полоні. З них сьогодні перебувають у полоні приблизно 500 людей. Тобто половину відпустили. За якими критеріями відпускають? Не зрозуміло. Буває, забирають у полон сім'ю, відпускають дружину, а чоловіка залишають у полоні. Тобто алгоритми дій незрозумілі. Але також є приклади, коли цивільних людей обмінюють. Є приклади, коли мешканці викуповують своїх родичів із полону. Тому що корупція в армії Росії також процвітає. Тому різні механізми, як можуть звільнятися з полону. Але є приклади, коли наших мешканців, яких у Мелітополі забрали у полон, садять до в'язниці та засуджують. Наприклад, зараз п'ятеро мешканців Мелітополя у Ростовському суді судять. Їм інкримінують тероризм, якщо не помиляюсь.

— Ви сказали, що людей навіть викуповують. Як би це блюзнірсько не звучало, але свобода дорожча за будь-які гроші. Чи є якісь розцінки?

— Ні, конкретних цін немає. За когось платять 10 тисяч доларів, за когось 50 тисяч доларів. Тому абсолютно різні ціни.

— Чи послабився від постійного пресингу на людей партизанський рух у регіоні?

— Точно ні. Точно ні.

— Коротко, але як зрозуміло. Не заглиблюватимемося в деталі, щоб не нашкодити. Тільки покажемо коротке відео, як голова окупаційної адміністрації Балицький в інтерв'ю кремлівським пропагандистам поскаржився, що на нього оголошено полювання, і він навіть боїться купувати продукти. Вибухи в Мелітополі та окрузі — не рідкість. Цього разу під удар потрапила телевежа у Токмаку. Це означає, що пропаганди стане менше? І чи взагалі є можливість у мелітопольців читати чи слухати українські новини?

— Це точно означає, що пропаганди поменшає. Це точно свідчить про те, що у наших мешканців з'явиться можливість більшого доступу до об'єктивної преси. Наприклад, до нашої української чи міжнародної. На сьогоднішній день є можливість отримувати доступ до преси, використовуючи інтернет, використовуючи VPN, використовуючи соціальні мережі та месенджери. Звичайно, ми розуміємо, що категорія, яка вміє цим користуватися, вона дуже обмежена і здебільшого це молоде чи середнього віку населення. Але наше завдання максимально доносити всі месседжі та об'єктивну інформацію до наших мешканців.

— Окупанти перетворили Мелітополь на медичний хаб. Чи доводиться українським медикам рятувати їхніх поранених? Де це відбувається і чи залишаються ліки для мирних мешканців міста?

— Ми бачимо пресинг ворогів у тому, що вони вкотре займають наші соціальні установи. Наприклад, буквально кілька годин тому ми опублікували відео, як у дитячому санаторії ворог вкотре розмістив свій військовий шпиталь, тим самим обмежуючи доступ мешканців Мелітополя до медицини. Вони вкотре перетворюють наше місто на серйозну воєнізовану базу.

Жоден мелітопольський лікар не погодився працювати у ворожих військових шпиталях. На жаль, є факт про те, що велика кількість лікарів виїхала, тому що, як і всі наші жителі, вони не почуваються в безпеці, перебуваючи в тимчасовій окупації. З іншого боку, буквально 2,5 місяці тому ворог сказав про те, що обмежуватиме доступ до медицини без російських паспортів. Тобто сьогодні для виклику швидкої, для гопіталізації до лікарні потрібна наявність російського паспорта. Без нього дуже складно отримувати послуги у наших медичних закладах. А щодо того, чому дискомфортне перебування в медичних закладах, шпиталях, то ми розуміємо, що всі медикаменти, всі ресурси, що є в наших звичайних лікарнях, ворог краде для того, щоб надавати допомогу своїм військовим. Тому це, звичайно, зниження якості надання медичних послуг для того мирного населення, яке залишилося в тимчасовій окупації.

— Щодо російських паспортів. Скільки людей їх узяли? Люди побоюються, що після деокупації українська влада може пред'являти претензії. Це російська ІПСО (інформаційно-психологічна спеціальна операція)? Як насправді?

— Я думаю, що сьогодні точної кількості ніхто не скаже. Тобто ми володіємо цифрами минулого вересня, потім на цей лютий. Але це все відносні цифри. Чому я говорю «відносні цифри»? Тому що буквально кілька тижнів тому ми встановили той факт, що ті люди, які зараз йдуть за отриманням російських паспортів, їх отримують датованими лютим цього року. До чого я веду? Сьогодні на всіх мешканців тимчасово окупованої території Запорізької та Херсонської областей за фактом паспорта видано. Просто вони чекають, доки людей змусять прийти їх забрати.

Видача паспортів РФ на окупованій частині Запорізької області. Фото: соцмережі

Сьогодні отримання російського паспорта — це не право, це спосіб виживання. Найчастіше наші жителі стають перед вибором: або життя з російським паспортом, або смерть без російського паспорта. Ось перед таким вибором найчастіше ворог ставить наших мешканців. Тому сьогодні доходить до того, що вони вивозять наших мешканців за межі населеного пункту, змушують копати могилу. Ми знаємо це чітко — факт у Мирному був. Поки що житель не погоджується на те, що він подасть заявку на отримання російського паспорта. Тобто, сьогодні це складно не отримати російський паспорт. Чи є загроза для таких мешканців після деокупації, то тут просте запитання: якщо ти зрадив нашу державу і пішов на службу до ворога, то це, звісно, колаборація. Якщо ти з метою виживання отримав російський паспорт, то це, звичайно, не колаборація. І не треба тут залякувати наших людей, які сьогодні чекають на повернення України, на тимчасово окупованих територіях.

— Навіщо окупанти створюють так званий «інститут уповноваженого прав людини»?

— Щоб показати видимість, фейк якоїсь демократії. Вчергове для пропаганди. Ми ж розуміємо, що вони щодня порушують десятки прав людини. Вони щоразу забирають у полон, порушують, просто знищують людей. Тому це фейк, це вкотре пропаганда, показати видимість демократії.

— Яку інформацію найчастіше мелітопольці намагаються передати на підконтрольну територію? Може про щось просять?

— Я думаю, що основний меседж, який наші мешканці передають на підконтрольну територію, це питання, коли повернеться Україна. Ось це те основне питання, яке є у всіх наших мешканців, які чекають і вірять у тимчасовій окупації.

— Ми не маємо сумніву, що Мелітополь дуже скоро повернеться під контроль України. Які настрої серед місцевих? Адже звільнення — це велика ймовірність бойових дій поблизу й у самому місті. Чи готові?

— Я думаю, що питання «Готові?» — неправильне, всі розуміють загрозу. Ми інструктуємо наших мешканців, що потрібно зробити, як підготуватися, щоб було безпечніше. Але сьогодні не стоїть питання: «Готові чи не готові?». Я впевнений, що наші військові, яким ми зобов’язані допомагати, звільнять наш Мелітополь і, ключове, наших жителів, а ми все зможемо швидко відновити.