На початку червня Україна розпочала свій контрнаступ, про який до цього так багато говорили. За літо, за різними оцінками, удалося звільнити близько 250 квадратних кілометрів територій — насамперед на півдні. Крім цього, повільно, але досить успішно ЗСУ просуваються в районі Бахмута. У той же час восени та взимку проводити великі операції, враховуючи непередбачувану погоду, складніше. Тому все частіше звучать думки про те, що контрнаступ переноситься на наступну весну або, що Росія готує свій черговий удар. «Новини Донбасу» запитали в експертів, які вони бачать сценарії війни.
Влітку, 4 червня, через три місяці після початку контрнаступу, в z-спільноті проаналізували поступ ЗСУ, наголошуючи: початковий план Києва нібито був зірваний.
«Початковий план передбачав швидкий вихід до Мелітополя та Бердянська за 72-96 годин, проте цього не сталося. У перший же день наступу на мінних полях та від роботи артилерії українські війська втратили кілька танків Leopard 2A4/2A6, а також американські БМП M2 Bradley та БТР Stryker», — пише телеграм-канал «Військова хроніка».
Проросійські блогери стверджують: ЗСУ не змогли прорватися до великих міст нібито через героїзм російської армії. Хоча насправді причиною є мінні поля, «зуби дракона» та інші оборонні споруди, які встигли побудувати окупанти. Проте останніми тижнями українські сили показують досить хорошу динаміку на півдні. Незважаючи на заяви в середовищі z-спільноти про те, що Роботине Запорізької області нібито частково все ще підконтрольне путінській армії, і про те, що відступ — це тактика військ РФ для створення котла, ЗСУ вдається розширювати плацдарм та проривати лінії оборони супротивника. Хоча російська сторона заперечує це.
Західні експерти вважають: по-перше, критикувати дії українських військових, не розуміючи, в яких умовах доводиться звільняти території щонайменше неетично. Контрадмірал ВМС США Марк Монтгомері у коментарі «Голосу Америки» у цьому плані вже застосовує таке поняття, як «тиранія очікувань». По-друге, ЗСУ, на думку представників Заходу, ще можуть здивувати, тим паче, якщо першу лінію оборони справді прорвано.
Український танк атакує російських окупантів. Фото: Генштаб ЗСУ
«Спостерігачам було б мудро пом'якшити свій песимізм. Війна не йде лінійно. Захисники можуть триматися протягом тривалого часу, а потім раптово зламатися, дозволяючи іншій стороні досягти швидких успіхів, перш ніж захист зміцниться далі в тилу. Українці прагнуть створити саме такий ефект — є підстави вважати, що вони зможуть», — аналізує генерал армії США у відставці Девід Петреус.
Росіян він називає «захисниками» лише з тієї причини, що зараз вони перебувають в обороні.
При цьому, на думку Девіда Петреуса, контрнаступ далеко від завершення і триватиме щонайменше ще чотири місяці. Раніше The Wall Street Journal писав: на Заході вже починають думати про підготовку до весняної кампанії наступного року. Адже проводити масштабні операції пізньої осені та взимку складно.
«Якщо ми говоримо про південні райони, то тимчасове вікно досить широке. І в принципі, на півдні буває таке, що й у жовтні тепло і протягом усього жовтня може бути тепло. Тобто, сповільнитись контрнаступ, взагалі, наступальні дії можуть з настанням поганої погоди, дощів, мокрого снігу, а це у південних регіонах Запорізької, Херсонської області, це кінець жовтня — початок листопада. Все залежить від того, наскільки буде хороша погода», — коментує військовий оглядач Денис Попович.
Тобто, з одного боку, взимку навряд чи варто очікувати великих боїв, хоча минула зима та ситуація навколо Бахмута продемонструвала: холод не завжди означає заморожування воєнного конфлікту. З іншого боку, уповільнення контрнаступу дасть Росії тимчасовий люфт, щоб знову підготуватися.
Гелікоптери Збройних сил України. Фото: Генштаб ЗСУ
«Кожен новий день заморожування конфлікту на території України — це можливість, це опора, яка дає час російській окупаційній армії створити нові рубежі, позиції, довготривалі вогневі точки та провести мінування тих територій, які росіяни вважають такими, де українська армія може контратакувати», — вважає полковник ЗСУ, речник Генштабу (2014-2017 рр.) Владислав Селезньов.
Він наголошує: незважаючи на бойові дії в Запорізькій області, армія РФ продовжує створювати додаткові фортифікаційні споруди на підходах до кримських перешийків та на півночі самого півострова.
«Зуби дракона». Фото: ГУР
«Росіяни готуються протидіяти, можливо, висадженню українського морського десанту. Вони діють абсолютно раціонально, використовують будь-який час, щоб максимально посилити свої бойові можливості та оборонні рубежі та позиції. Тому я проти того, щоби нинішня війна переходила у фазу замороженого конфлікту. У таких умовах у ворога буде достатньо часу не тільки для створення додаткових рубежів та позицій, а й у тому числі, щоб активізувати свою діяльність у рамках оборонно-промислового комплексу», — додає Селезньов.
Експерти вважають: додаткове озброєння — насамперед передача винищувачів F-16, прискорить звільнення окупованих територій, але в будь-якому випадку це не буде так швидко, як було у Харківській області восени минулого року. Пріоритетною метою ЗСУ аналітики, як і раніше, бачать вихід до Азовського моря та перерізання сухопутного коридору окупаційних військ, але коли це станеться, експерти не прогнозують.
Читайте також:
Українські військові блогериНаприкінці серпня американський журнал Newsweek, посилаючись на анонімні джерела в українському уряді, написав, що Росія готує новий наступ. Початися воно нібито може у жовтні, а основний удар планується навесні. У Кремлі це прокоментував лише голова комітету Держдуми Андрій Картаполов, уточнивши: для настання необхідно створити умови. Які саме він не сказав. У той же час, якщо говорити про додаткову мобілізацію, то тут Москва, здається, ухвалила достатньо законів, щоб відправити на фронт якнайбільше людей, але для успішних операцій цього мало.
Українські військові готують боєприпаси. Фото: Генштаб ЗСУ
«Навіть якщо вони проведуть мобілізацію, зберуть ще під свої прапори 300 тисяч людей, 400 тисяч, 500 тисяч людей. Постає перше запитання: де їх навчати? Місткість полігонів недостатня. Друге: де знайти молодших командирів, які формуватимуть основні підрозділи: рівень, взвод, рота, батальйон. Де знайти старших командирів? Чим їх озброїти, тому що зараз вони женуть на фронт озброєння Другої світової війни і радянські запаси розкривають», — коментує Денис Попович.
З ним згодні багато українських експертів. На їхню думку, навіть на куп'янсько-лиманському напрямку, де зосереджено найбільше угрупування путінських військ — понад сто тисяч, не все гладко. Хоча російська сторона постійно говорить про атаки та повільний поступ до річки Оскол.
«З кінця червня російські війська почали наступ по лимано-куп'янській осі і не досягли жодних результатів. Похвалитися грандіозним та критичним для Збройних сил України просуванням росіяни просто не можуть. Більше того, вони змушені клепати фейки про захоплення сіл, у яких навіть до околиць не підійшли, не кажучи вже про захоплення. Це все вказує на те, що росіяни дійсно не мають достатніх сил і засобів для прориву нашої лінії оборони», — говорить військово-політичний оглядач групи «Інформаційний спротив» Олександр Коваленко.
Аналітик уточнює: у Луганській області путінської армії не вистачає техніки, насамперед бойових броньованих машин, тож у бій ідуть здебільшого танки. Крім того, після того, як ситуація загострилася на півдні, Росії доводиться перекидати свої війська зі сходу до Запорізької області, що підтверджує Британська розвідка.
«Танків у них більше, ніж ББМ, але саме ББМ — це саме ті бойові одиниці, які мають бути в першому ешелоні в наступі, а їх просто немає в достатній кількості. Танк не може йти у першому ешелоні. Він призначений для вогневого прикриття. І коли танки опиняються в першому ешелоні, це просто нонсенс. Це неправильно», — додає Коваленко.
Тим часом аналітики впевнені: якщо Росія повністю направить економіку на військові рейки та почне активніше співпрацювати зі своїми тіньовими партнерами, наприклад, Іраном та Північною Кореєю, потенційний наступ стане вірогіднішим.
«Вони хочуть виробляти на рік щонайменше півтори тисячі танків. Десь приблизно стільки ж іншої важкої техніки. Вони мають півтора мільйони снарядів на рік. Ракети, звісно, можуть виготовляти всіх видів, починаючи від крилатих, і закінчуючи балістичними. Ми постійно вважаємо, що Росія — це якісь «чмобики», які не вміють воювати. Це досить сильна армія. Вони мають досить серйозний військово-промисловий комплекс. І що найсумніше, як розповідають люди, які ведуть бойові дії, росіяни досить швидко навчаються на своїх помилках. Так, вони не шкодують людей, вони їх кидають на м'ясні штурми, але це їхня тактика. Вони так завжди воювали», — вважає військовий аналітик Олексій Гетьман.
Якщо говорити про напрямки, то під загрозою, на думку експертів, насамперед Харківська область. По-перше, для окупантів це своєрідний реванш минулої осені. По-друге, той самий Куп'янськ їм важливий, як логістичний вузол із залізницею. Адже левова частка і техніки, і живої сили перенаправляється саме за залізничним повідомленням.
У травні секретар Ради національної безпеки і оборони Олексій Данілов сказав, що Україна хоче до зими завершити воєнні дії з Росією, але, на жаль, лише бажання Києва тут недостатньо. Звучали та інші прогнози. На початку весни у Пентагоні заявили: війна може тривати ще 2-3 роки. А на початку серпня про 2-3 роки написало німецьке видання Bild , щоправда, у контексті можливостей Росії.
Захисники України. Фото: Генштаб ЗСУ
Українські аналітики наголошують: будь-яка війна — циклічна, активні дії змінюються відносним затишшям. Тому ЗСУ вже готуються до того, що після закінчення наступальних дій пройде ротація і лише після цього можна буде планувати нові контрудари — взимку чи навесні 2024 року.
«Якщо подивитись хоча б на Другу світову війну, там великі наступальні дії різних сторін, скажімо так, не проходили одна за одною. Перша атака з боку Радянського Союзу, велика битва була 1941-1942 року вже під Москвою. Потім була із великих Сталінградська битва, Курська битва, білоруська операція. І, звичайно, вже Берлінська операція. Тобто великих операцій було 5-6. Тому чекати від наших військ, що ми після літньої операції на півдні одразу автоматично перейдемо до подальших наступальних дій — ні, такого не буде. Ми вийдемо на певні рубежі. Після цього ми повинні зафіксуватися, упорядкувати себе», — каже Олексій Гетьман.
Аналітик вважає, що ЗСУ потрібно провести як мінімум 3-4 великі операції, щоб не тільки вийти до Азовського моря, а й досягти значного успіху. І це вписується у прогнози про два-три роки, які дають на Заході.