Одна із головних битв цього року. Навіщо Путіну Авдіївка і чи зможе РФ захопити місто?

За дев'ять років війни Росія так і не змогла захопити Авдіївку в 20 кілометрах від Донецька. Після 24 лютого окупаційна армія неодноразово робила спроби наступу на місто, але успіху не мала. Авдіївка й досі під контролем Києва. 10 жовтня РФ почала з ракетних та авіаударів по місту, змішаних з обстрілами артилерією. Вже два тижні там тривають бої. Путінські війська намагаються оточити Авдіївку. Чи вдасться їм це? Чи покращиться становище армії РФ у разі захоплення міста — читайте у статті «Новин Донбасу».

Авдіївський коксохім — друга «Азовсталь»

Після повномасштабного вторгнення Росії лінія фронту в районі Авдіївки змінилася. Було захоплено низку населених пунктів на півночі — Кам'янка, Новоселівка Друга. І на півдні — Піски, Водяне. У результаті Авдіївка виявилася оточена практично з трьох сторін, але місто так само підконтрольне Києву.

За дев'ять років війни ЗСУ створили досить серйозні фортифікаційні споруди в районі Авдіївки. Але багаторазові наступи РФ призвели до того, що на північ від міста Росія перерізала шлях, що йде від Костянтинівки, на південь — дорогу з Покровська. Проте про оперативне оточення не йшлося. Зараз путінська армія обстрілює трасу, яка веде до Авдіївки. За словами голови місцевої адміністрації Віталія Барабаша, це ускладнює евакуацію та постачання гуманітарної допомоги. Якщо шлях повністю переріжуть, складно буде доставляти не лише продукти, а й боєприпаси для українських військових.

«Авдіївка як укріпрайон створювалась із 2014 року. Основа — це Авдіївський коксохімічний завод. Підприємство, створене ще за часів Радянського Союзу, що має розгалужену систему підземних комунікацій. Якщо говорити спрощено, то це "Азовсталь" номер два. Збройні сили України, які контролюють це підприємство, можуть тривалий час утримувати оборонні позиції. Підземні комунікації, бомбосховища дозволяють мінімізувати активності російських засобів ураження ствольної та реактивної артилерії. Втрати особового складу мінімальні. Тому окупанти чудово розуміють, що штурмувати в лоб фактично немає жодних практичних результатів», — каже військовий експерт Дмитро Снєгірьов.

Є й зворотний бік цієї оборони. За найнегативнішого сценарію Авдіївський завод може стати для українських військових другою «Азовсталлю» як пастка, з якої вибратися не буде можливості.

Прохідна Авдіївського коксохімзаводу, травень 2022 року. Фото: Муса Магомедов / Telegram

Три важливі точки для обох сторін

Зараз путінська армія намагається атакувати позиції українських військових із флангів. На півночі пробивається у бік Степового та Бердичів. На півдні — у бік Первомайського та Сєверного. Для обох сторін тут важливими є кілька точок. Це залізниця, терикон та Авдіївський коксохім.

«Терикон — це панівна висота. З нього зручно керувати безпілотними літальними апаратами. Чим вище ти перебуваєш, тим далі можна контролювати політ ударного безпілотника або безпілотника-розвідника. Плюс це місце, звідки зручно наводити артилерію передового загону. В Авдіївці терикон і Коксохім — два об'єкти, за які, в принципі, йтимуть бойові дії», — вважає військовий аналітик Олексій Гетьман.

Російська сторона вже неодноразово заявляла про контроль висоти. Такі фальстарти вже норма для пропагандистів. Але за офіційною інформацією терикон поки що знаходиться у сірій зоні. Як і частина залізничного полотна на схід від Степового. І в цьому є загроза. Якщо окупанти зможуть створити плацдарм у цьому населеному пункті, це дозволить їм частково перерізати логістичні шляхи до Авдіївки.

Навіщо РФ Авдіївка?

Коли Росія розпочала нинішній наступ на Авдіївку, всі пропагандистські ресурси в один голос писали: це необхідно, щоб припинити обстріл Донецька. Хоча таке виправдання досить натягнуте. Дальність зброї, яка зараз є в арсеналі ЗСУ, дозволяє вражати потенційні військові цілі набагато далі за відрізок Авдіївка-Донецьк.

Наступна версія z-спільноти — це новий плацдарм, просування далі та потенційна окупація усієї західної частини Донецької області. Нібито Авдіївка — це ключ до Мирнограду, Покровська та інших населених пунктів, до яких близько 50 кілометрів. Це величезна відстань за умов, коли бої йдуть за кожен метр. Для порівняння: відстань від Бахмута до Соледару трохи більше 10 кілометрів. Російська армія просувалася там упродовж п'яти місяців.

Тому військові експерти впевнені: захоплення Авдіївки — не більше ніж пропагандистська ціль. Щоб виправдовувати втрати під час так званої «СВО», Росії постійно потрібні перемоги. А таких із моменту окупації Бахмута не було.

«Атаки саме на Авдіївку не несуть стратегічного військового сенсу. Вони несуть політичне значення. Це було розпорядження, можливо, безпосередньо Путіна, щоб показати перемоги або виконати його наказ до 1 січня наступного року вийти повністю на межі Донецької області. Навіть якщо нам доведеться відійти з Авдіївки, стратегічних змін на лінії, назвемо це Східний фронт — фронт від Куп'янська до Вугледару, не станеться. Там немає якихось транспортних розв'язок, ще чогось. Нічого там нікуди не відкриється», — коментує Олексій Гетьман.

Авдіївка, жовтень 2023 року. Фото: Новини Донбасу

Аналітики вважають, що спроби захоплення Авдіївки слід розглядати в контексті того, що відбувається не лише на інших відрізках фронту, а й у плані геополітики та військової підтримки України.

«Якщо зможуть оточити Авдіївку, це буде військовий успіх, який можна пред'явити. Показати, що ми досягаємо успіху, а український контрнаступ на півдні загруз, як вони кажуть. А ще плюс незрозуміла історія з постачанням озброєння для України, бо змінився спікер Палати представників США. А ось переміг Роберт Фіцо у Словаччині, і він не допомагатиме Україні, як допомагав попередній прем'єр-міністр. А ось Україна має проблеми з Польщею. А ми добиваємося перемоги та проводимо навчання ядерних ракет. Тобто ми ще сильні і можемо вам загрожувати», — аналізує ситуацію військовий оглядач Денис Попович.

На його думку, кінцева мета оточення чи захоплення Авдіївки для Росії — вихід на переговори на вигідніших умовах для Кремля.

Росія боїться наступу на Донецьк

Росія, як вже говорилося вище, нібито намагається захопити місто з гуманітарною метою, щоб убезпечити донеччан від обстрілу. При цьому про порятунок населення Авдіївки пропагандисти особливо не говорять. Наративи про захист російськомовних мешканців від «українських нацистів» не використовують. Більше того, на федеральних каналах навіть озвучують тези знищення всієї Авдіївки разом із цивільними, якщо це потрібно для порятунку російських солдатів. Нібито ті, хто хотів, давно виїхали. В Авдіївці, за даними голови місцевої адміністрації Віталія Барабаша, залишилося понад 1500 людей. Це досить багато і на тлі цілей «СВО», неодноразово озвучених Москвою, такі пропагандистські фрази звучать досить цинічно.

В Авдіївці досі залишається понад 1500 людей. Фото: Новини Донбасу

Військові експерти вважають, що, окрім політичних цілей окупації Авдіївки, Росія так відчайдушно намагається захопити місто через побоювання удару ЗСУ.

«Контроль над Авдіївкою дає можливість ЗСУ тримати під вогневим контролем місця постійної дислокації, склади з БК, зосереджені у так званій Донецькій агломерації. Відстань до Донецька 15 кілометрів — сам факт існування так званої "Донецької народної республіки" може будь-якої миті, скажімо так, бути ліквідовано зусиллями ЗСУ. Невипадково останній місяць — це успішний характер боїв у районі Опитного. Від нього до Донецька 3,5 км. Російська сторона постала перед питанням, що ЗСУ як один із напрямків удару можуть розглядати авдіївський. Взяття під контроль Донецької агломерації та самого Донецька. А це серйозні втрати репутації російської сторони», — каже Дмитро Снєгірьов.

Можливо, від початку цілі великого наступу на Авдіївку були саме такі. Пізніше, коли путінська армія досягла деяких успіхів, завдання стали глобальнішими. Розрослися до вирівнювання авдіївського виступу. І ресурсів Росія тут не шкодує. Судячи з супутникових знімків, які проаналізувала команда українських дослідників, з 10 по 20 жовтня путінська армія втратила на цьому напрямі понад сто одиниць техніки. Це лише підтверджені дані. Насправді втрати, ймовірно, близькі до двохсот одиниць. Якщо це справді так, це стане рекордом. Поки що за час повномасштабної війни росіяни зазнали найбільших втрат під час спроб переходу через Сіверський Донець навесні 2022 року в Луганській області. Тоді путінська армія втратила понад 80 танків. Також понад 130 танків та БТРів РФ були уражені у боях біля Вугледару взимку 2023 року.

Зруйнований обстрілами дитячий садок в Авдіївці. Фото: Новини Донбасу

«У них немає іншого розуміння ведення бойових дій. Вони намагаються продавлювати масою. Хоча в цьому продавлюванні вони намагаються урізноманітнити свої дії. Пересуваються не лише танковими колонами. Там є піхотні штурми, дії малими групами за підтримки авіації, артилерії. Але це загалом, якщо не звернути уваги на ті деталі, які я перерахував, це радянська школа, Друга світова війна. Концентруємо максимальну кількість живої сили, техніки, артилерії, авіації на напрямі головного удару та б'ємо», — коментує Денис Попович.

Зараз, за інформацією різних джерел, Росія перекидає на авдіївський напрямок все нові й нові сили. Це означає, по-перше, що захоплення міста стало пріоритетним завданням окупаційних військ. По-друге, що Авдіївку, як і Маріуполь, Соледар, Бахмут та ще десятки населених пунктів в Україні, Росія зрівняє із землею. Адже нинішня війна чітко показала і довела: заради своїх амбіцій Москва готова руйнувати міста вщент.