Святогірськ оговтується. Що відбувається у місті через рік після звільнення

Місто Святогірськ, яке вважається головною православною святинею Донбасу, розташоване біля кордону трьох областей — Донецької, Харківської та Луганської. Воно було захоплено армією Росії на початку червня 2022 року. Вже у вересні того ж року Святогірськ звільнили Збройні сили України під час Харківського контрнаступу.

Кореспондент «Новин Донбасу» побував у Святогірську через рік після деокупації та зустрівся з місцевими жителями. Вони розповіли, як виживали під час активних бойових дій та про нинішню ситуацію у місті.

Святогірськ сильно постраждав через обстріли

Місцева мешканка Людмила показала район Святогірська, що найбільш постраждав від бойових дій, який місцеві називають «Сахалін». Не пощастило йому так через близькість до роздоріжжя — саме там російські війська заходили в місто й обстрілювали його. До війни на «Сахаліні» мешкало приблизно 1000 осіб. Тепер така кількість людей залишається у всьому місті. Жінка разом зі своєю родиною провела в окупації три місяці, і майже весь цей час вони були змушені перебувати у підвалі.

«У підвалі ми сиділи. Яка там була консервація — ми ось це їли. Чотири дні взагалі не виходили й до туалету там ходили. Відерко взяли, пописали. Якщо вже сильно притисне, то вискакували. Взагалі, намагалися не виходити, бо бомбили дуже часто», — розповідає Людмила. 

Зруйнований обстрілами багатоповерховий будинок у Святогірську. Фото: Новини Донбасу

Російська армія захоплювала Святогірськ та навколишні села з особливою жорстокістю, руйнуючи все на своєму шляху. Постраждала навіть православна лавра — одна з чотирьох розташованих на території України, єдина на сході країни. Під час кровопролитних боїв було знищено буквально весь курортний потенціал міста.

Святогірська лавра, грудень 2022 року. Фото: Новини Донбасу

Людмилі та її сусідам пощастило, що їхнє майно практично не постраждало і що саме до них окупанти не застосовували сили, особливо не допитували.

«Я дуже здивована. Вони коли прийшли, бігали одразу по хатах, по підвалах, перевіряли, де хтось сидить. А ми сиділи в підвалі. Я не можу розповідати, мене сльози душать», — згадує місцева мешканка.

Один зі зруйнованих готелів Святогірська. Фото: Новини Донбасу

Повернення під контроль України

Українська армія увійшла до Святогірська 12 вересня. Цього дня на будівлі зруйнованої міської ради знову поставили синьо-жовтий прапор. Але операція з деокупації тривала ще кілька днів.

Місцева мешканка Людмила згадує свій досвід зустрічі з українськими військовими, коли ще не до кінця було зрозуміло, хто є хто.

«Я йшла, звідти, від таборів. Іду і якраз до цвинтаря дійшла. І я дивлюся: іде загін солдатів. Але учора там були росіяни. А дивлюся, іде загін солдатів, блакитні каски… Я ось так як стала з тачкою і стою. Думаю, куди вони підуть і хто? Вони завертають, завертають та йдуть прямо на мене. Вони підходять і я кажу: "Хлопці, а ви хто?" Я навіть не знала, що спитати. У відповідь: "А ми Україна, Слава Україні!" Я стояла плакала. Чесно. На душі стало так спокійно. Ну, як у себе вдома», — згадує вона.

Мешканка Святогірська Людмила. Фото: Новини Донбасу

До Святогірська повернулася законна влада, яка насамперед розгорнула координаційні центри для допомоги людям, які перебували в окупації. До міста почали приїжджати міжнародні організації. В одній із них тепер разом зі своїм чоловіком працює місцева мешканка Катерина. Молода пара допомагає видавати близько 1000 порцій їжі на день мешканцям Святогірська та Богородичного.

Людям буде важко відновити зруйновані будинки

«28 жовтня ми розпочали свою роботу. Ми приїхали й в місті не було ні світла, ні опалення, ні води нічого. Люди готували собі поїсти на вогнищах біля будинку. Я під час окупації виїхала з України, але не змогла там довго пробути та повернулася до чоловіка. Ми розуміли, що необхідно повертатися до мого рідного міста та допомагати населенню відновлюватися. Ми знали, що ми хочемо бути корисними для нашого міста, а потім ми вже знайшли World Central Kitchen (некомерційна організація, яка забезпечує харчування постраждалих після стихійних бід — ред.)», — розповідає Катерина.

Черга за безкоштовними обідами у Святогірську. Фото: Новини Донбасу

Звичайно, не всі люди змогли виїхати зі Святогірська на час бойових дій з об'єктивних причин. До початку повномасштабної війни у місті проживало близько п'яти тисяч людей. У російській окупації опинилося 550 мешканців Святогірська.

У багатоповерхових будинках люди були просто замкнені у своїх квартирах і не розуміли, яка ситуація буквально на сусідній вулиці і що відбувається навколо. Наприклад, святогорець Олександр не виходив із дому, коли чув звуки стрілянини.

«Я із квартири не виходив, яка окупація? Чув, що постріли під будинком. Тут вікна скрізь побиті, з того боку, і ринок розбитий. А так із квартири ми не виходили, у ванну залазили. Тут багаття було яке двірники прибрали, всі готували їжу на багаттях. У кого що було», — каже він.

Мешканець Святогірська Олександр. Фото: Новини Донбасу

За словами місцевих, під час окупації було складно без їжі — не вистачало навіть хліба. За водою люди їздили з пляшками на кравчучках до свердловин, бо водопостачання не було.

Із газопостачанням аналогічна ситуація. Про нього жителям поки що можна забути, адже основні артерії якими йшло блакитне паливо, проходили через два мости. Але зараз вони обидва зруйновані, термін відновлення не відомий.

Один із зруйнованих мостів з'єднував Святогірськ із селом Богородичне. Фото: Новини Донбасу

Голова Святогірської міської військової адміністрації Володимир Рибалкін підтвердив, що людям доведеться поки що обійтися без опалення.

«Святогірськ, на жаль, буде без опалення у багатоповерхівках. Чому? Тому, що вони були приєднані до газопостачання, але його поки що немає в місті. Воно йшло через мости, а вони не відновлені. Але ще є проблема, що немає доступу до квартир, люди не повертаються та не дають доступу. Тому ми не можемо провести інвентаризацію та ревізію опалювальної системи. Ця ж проблема буде і з водою у багатоповерхівках. Тому що ми не маємо доступу і не можемо зайти до квартир», — зазначає голова військової адміністрації.

Зруйнований супермаркет у Святогірську. Фото: Новини Донбасу

Місцева влада разом з міжнародними організаціями зараз змінює дахи та вікна у 400 приватних будинках, щоб людям було легше пережити зиму. Тому святогірці перебираються у приватний сектор.

Або люди сподіваються, що, як і минулого року, для мешканців багатоповерхівок буде створено тимчасове житло в модульних будинках.

Попри всі труднощі, люди наважуються повернутися до міста. У когось залишилися речі, потрібно перевірити своє житло.

«Все рідне, все своє. Розумієте? Як і кожну людину, тягне додому. Як би там не було, як би там не приймали, але все одно хочеться додому», — розповідає Світлана.

Мешканка Святогірська Світлана. Фото: Новини Донбасу

Інша місцева мешканка Марина із жахом згадує, у якому стані виявила свою квартиру.

«Таке вбоге все, розбите. Он балкони, шибки полетіли. Квартири у будинку залиті були. А в нас даху не було...», — каже вона.

«Ми на п'ятому, а ось сусідка на четвертому. Уявіть, не було даху, все залило водою. Якби ви піднялися до мене до квартири і подивилися, що там твориться», — продовжує її сусідка Світлана.

Поки піднімалися сходами, помітили, що деякі з квартир були зламані, а на сходових прольотах лежать речі. Святогірці кажуть, що у місті регулярно орудують мародери.

Світлана показує свою квартиру, стіни якої покрилися чорною пліснявою через вогкість. Дихати у приміщенні важко.

Стіна у квартирі Світлани через вогкість покрилася пліснявою. Фото: Новини Донбасу

Жінка евакуювалася у травні 2022 року і лише зараз приїхала додому. Після того як вона повернулася до своєї квартири, виявила стійкий запах вогкості та підвищену вологість. Через це їй довелося викинути більшу частину меблів.

«Ліжко шикарне було, буквально вчора винесли. А там ковдри, подушки. У мене по вісім подушок — у мене астма і я сплю практично сидячи. Це все зникло», — розповіла Світлана.

Святогірськ намагається повернутися до нормального життя

Незважаючи на всі ці проблеми, ситуація у Святогірську поступово покращується. Вдалося відновити роботу пошти, відділення банку, відкрити заправну станцію, повністю перекрити один із дахів багатоповерхового будинку.

Також вдалося повернути 22 підприємці, які відкрили різні магазини, перукарні.

«Все краще та краще стає. Відкриваються магазинчики, у нас відкрилася пральня, ось вона тут пів року. Є де купатися, душ зробили. Поставили будинок модульний. Загалом усе добре», — розповідає місцевий житель Василь.

З квітня у місті розпочала свою роботу громадська душова, яка заразом і пральня. Також місцева військова адміністрація вирішує проблему із житлом, готуючи модулі, в яких під час відновлення пошкоджених будинків можуть жити люди.

Громадська душова у Святогірську. Фото: Новини Донбасу

Порівняно зі Святогірськом, який почав оживати, у сусідньому селі Богородична ситуація набагато гірша. Тут за рік після деокупації майже нічого не змінилося. Так само можна знайти залишки згорілої техніки, на деякі вулиці або в будинки неможливо зайти, тому що вони заміновані.

Але навіть сюди повертаються люди. У селі вже проживає близько 35 людей, одна з них — Любов. «Новини Донбасу» побували в неї в гостях минулої весни і за ці півроку в її житті трапилося чимало змін.

«Приїжджали тоді волонтери та мені допомогли. Я витягла залізо, його треба вивезти, вивезти через город. Вони тут місце звільнили, щоби будинок поставити», — розповіла мешканка Богородичного Любов.

Жителька Богородичного Любов. Фото: Новини Донбасу

Волонтери приїжджають до селища для допомоги місцевим. Для Любові привезли генератор, систему освітлення на сонячній панелі, встановили буржуйку і навіть зробили невеликий навіс перед входом у підвал. А поки що на місці встановлення майбутнього модульного будинку пенсіонерка згадала, як було всередині її оселі.

«У кутку буфетик маленький, газова пічка, шифоньєр, два такі у мене календарі: Микола Угодник та Діва Марія були приліплені», — поділилася Любов.

Пенсіонерка змушена чекати на встановлення модульного будинку в підвалі. Там вона мешкає майже пів року.

Зруйновані будинки у селі Богородичне. Фото: Новини Донбасу

Любов регулярно займається городом, який, за її словами, допоможе їй пережити цю зиму. Адже, їхати з села вона більше не збирається і чекає, коли почнеться його відновлення

«Картоплю я посадила і скопала все: помідори, огірки, буряк, кабачки. Кукурудза для онуків, садила я ось тут маленьку і таку посадила, хоч пізно, але старалася. Виросте, не виросте, гадаю, все одно треба рухатися, щось треба робити», — зазначає вона.

Наслідки «руського миру»

Також у Богородичному розпочалося відновлення Святогірського скиту місцевими священнослужителями. Коли українська армія вибивала окупантів із селища, вони намагалися, але не встигли підірвати склад з боєприпасами, розташованим у будівлі церкви.

Крім цього, всередині храму російські солдати влаштували бардак, про який розповіла пресофіцерка 81-ї окремої аеромобільної бригади ЗСУ Валерія Скорик.

«Як людині, яка ще у 2014 році дізналася, хто такі росіяни і що таке "руський мир", я думала, що здивувати мене вже нема чим. Але після звільнення Богородичного, першого дня, коли я туди потрапила, у момент зачистки, я не те, що була в шоці... У цих людей, росіян, немає нічого святого. Перше, що я побачила — це ікони і на цих іконах сушилися шкарпетки. Друге, це куточки, де знаходилися речі цивільних. Напевно вони так живуть у себе в Росії і принесли сюди свої традиції, умовно. Бо там, де стояв казан з їжею, поряд стояло відро, в яке вони справляли потребу», — розповідає вона.

Православний скит у Богородичному після окупації, вересень 2022 року. Фото надала Новинам Донбасу Валерія Скорик

Після втечі російських військових бійці 81-ї бригади виявляли в будинках обезголовлених побратимів і закатованих місцевих жителів, яким не вдалося вибратися із зони бойових дій.

«У Богородичному це, певно, окрема сторінка мого життя. Біля одного з будинків був басейн і в цьому басейні знаходилася людина. У нього були зв'язані руки, ноги, до нього була прив'язана металева труба. І було зрозуміло, що цю людину катували. Як пізніше розібралися наші ЦВС (управління цивільно-військової співпраці — ред.), це був господар цього будинку. Що він зробив росіянам, що вони від нього хотіли — незрозуміло. Але це не єдиний такий випадок. Можливості взагалі виїхати звідти не було, ми це вже згодом зрозуміли. Цивільні загинули у своїх автомобілях, ми знаходили їх біля своїх будинків, настільки щільним був вогонь, артилерійський, мінометний, що люди не мали змоги просто виїхати», — розповіла військовослужбовиця Валерія Скорик.

Знищена бронемашина російських військ у Богородичному. Фото: Новини Донбасу

Після деокупації Святогірська було ексгумовано понад 50 тіл місцевих жителів, але це поки що не остаточна кількість загиблих під час бойових дій.

Хоч зараз тим, хто вижив дуже важко, але кожен з них зайнятий поліпшенням свого побуту і будує плани. Люди намагаються знайти роботу, за підтримки місцевої влади відремонтувати своє житло, а хтось лише повертається додому, щоб почати життя заново. Але всіх цих людей об'єднує одне — мрії про те, щоб якнайшвидше настав мир, і бажання відновити рідне місто.

Матеріал створений за підтримки «Медиасети»