Територія розпилу. Хто заробляє на російських держпідрядах в окупації

Окуповані території України, куди з минулого року потекли сотні мільярдів рублів із Росії, стали місцем для легкого заробітку на держпідрядах. Місцева влада практично повністю звільнила чиновників та бізнесменів від вимог прозорості, завдяки чому в регіонах розквітла найдикіші корупційні практики російського держзамовлення. «Нова газета Європа» проаналізувала 18 тисяч контрактів і розповідає, хто і як заробляє на відродженні нових територій. «Новини Донбасу» публікують цей матеріал у рамках партнерства.

Секрети федерації

Після анексії Росією частин Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей туди полилися небачені для російських регіонів дотації, які становлять понад 90% їхнього бюджету. Вже 2023 року вони мають отримати 483 млрд рублів із федеральної скарбниці.

«ДНР» дістанеться 219 млрд — приблизно вдвічі більше, ніж Дагестану та Чечні, які раніше були найбільш дотаційними територіями. «ЛНР» — 120 млрд, тобто приблизно вп'ятеро більше, ніж бідним регіонам на кшталт Костромської та Курської областей. Усього анексовані території, включаючи Крим, мають отримати чверть від загальної суми федеральних дотацій.

Наступного року дотації чотирма регіонам збільшать ще на 35%. Крім зарплат, пенсій та інших витрат їх витрачатимуть на будівництво. За програмою «відновлення та соціально-економічного розвитку» регіонів вони повинні за рік витратити 233 млрд рублів. Для порівняння: це третина від витрачених Росією грошей на підготовку до проведення чемпіонату світу з футболу в 2018 році.

Федеральний бюджет не єдине відоме джерело фінансування анексованих територій. У 2023 році 55 регіонів виділили 115 млрд рублів на будівництво там. Ці регіони та ще шість держструктур виступають замовниками робіт, говорив заступник голови Мінбуду РФ Олександр Ломакін. На наступні три роки одна лише Москва заклала до бюджету 95 млрд рублів «на відновлення та розвиток інфраструктури» Донецька та Луганська.

Контролюватися такі витрати мають через систему держзакупівель, в якій передбачено різні антикорупційні правила. Через систему має відбуватися оплата будівельних робіт, закупівля газу та палива, забезпечення бюджетних установ та багато іншого.

Але для «нових територій» наприкінці минулого року держзакупівлі постановою уряду перетворили на «один суцільний виняток», зазначає у розмові з «Новою Європою» гендиректор «Трансперенсі Інтернешнл — Росія» Ілля Шуманов.

Що можна замовникам в анексованих регіонах на відміну від інших:

• не дотримуватись норм по максимальній вартісті товарів та послуг;
• проводити закупівлі без торгів через постачальника;
• публікувати закупівлю у день підписання договору, внаслідок чого заявку встигає подати лише необхідний адміністрації постачальник;
• взагалі не публікувати інформацію про закупівлю у відкритому доступі;
• не проводити громадські слухання щодо великих закупівель (понад 2 млрд рублів);
• не враховувати досвід та кваліфікацію постачальника;
• не реєструвати компанії у російському реєстрі юрособ до початку або середини 2024 року (залежно від регіону).

Підписання договорів щодо прийняття «ДНР», «ЛНР», Запорізької та Херсонської областей до складу Росії. Фото: Kremlin

«Винятки передбачені на кожному етапі закупівель, це в результаті вихолощує всю систему, фактично перетворює її на фікцію», — говорить Шуманов.

Крім того, ще на початку війни уряд дозволив не публікувати інформацію про держзакупівлі держкомпаніям, яким загрожують санкції. Через це видима на сайті держзакупівель частина контрактів зменшилась у кілька разів. До квітня цього року держкомпанії могли повністю обходити систему держзакупівель, тому інформацію про них не мав навіть Мінфін, писав «Комерсант».

Внаслідок всіх цих послаблень призначені Росією чиновники та держкомпанії приховали більшу частину держзакупівель на анексованих територіях. Як підрахувала «Нова-Європа», з лютого 2022 до листопада 2023 року відомства та держкомпанії опублікували інформацію про більш ніж 18 тисяч таких контрактів на загальну суму 43 млрд рублів (з них практично всі укладені цього року). При цьому 70% грошей було витрачено за контрактами, в яких засекречено виконавця.

Основну частину таких договорів було укладено на постачання газу, вугілля, електроенергії з ТЕЦ. Замовниками з них виступають державні унітарні підприємства (ГУП) та держкомпанії, зареєстровані в «ДНР» та «ЛНР». Більшість припадає на «Енергію Донбасу», «Східвугілля» та «Інфраструктурні проєкти».

Швидше за все, це далеко не всі вкладення росіян в окуповані території. Тільки на будівництво інфраструктури цього року там планували витратити майже 100 млрд рублів. Чиновники описують масштаб робіт як найбільше будівництво країни, або «будівництво століття». Але з оцінкою масштабів відбувається плутанина навіть усередині уряду. Мінбуд у листопаді повідомляв, що у чотирьох регіонах відновили 8,4 тисячі об'єктів, при цьому прем'єр Михайло Мішустін ще вісім місяців тому називав цифру 8,5 тисячі.

Схеми Хуснулліна та Кадирова

Близько 30% відомих контрактів опубліковано повністю, у тому числі у них відомий постачальник. Це лише «верхівка айсберга», але вона показує, як у анексованих регіонах запроваджуються класичні для російського держзамовлення корупційні схеми. Однією з таких схем є чиновники-«варяги», які віддають контракти підрядникам зі свого регіону.

В уряд Запорізької області після анексії увійшло кілька вихідців із Криму. Так, наприклад, виконувачем обов'язків голови Мінбуду стала Юлія Губанова, яка раніше працювала в Севастополі та керувала великим держпідядником «СевастопольБудПроект», а також перемагала там у конкурсі з формування управлінського резерву регіону.

Компанії Севастополя та Криму стали найбільшими будівельними підрядниками у регіоні. Найбільші підряди дісталися компанії «Капіталбуд», яка заробляє з 2016 року на держбудівлях у Севастополі. Вона без конкурсу уклала 54 контракти з ремонту та покрівельних робіт в освітніх установах на суму 960 млн рублів.

«Це класична практика для Росії, коли за чиновником приходять і підрядники з його регіону»,

— Каже Шуманов. Він нагадує про один із найвідоміших таких випадків, коли Марат Хуснуллін очолив будкомплекс Москви, і люди з його рідного Татарстану стали одними з головних підрядників столиці.

Наступна характерна для російського держзамовлення корупційна практика, що впроваджується у чотирьох анексованих регіонах, — це приховування власників компанії-підрядника через некомерційну організацію (НКО) чи галузеву асоціацію, які за законом не можуть проводити повноцінну комерційну діяльність. Найвідоміший приклад — благодійний фонд імені Ахмата Кадирова, зауважує Шуманов.

Володимир Сальдо (у середині) та Владислав Косенко (другий ліворуч) на ПМЕФ у Санкт-Петербурзі, червень 2023 р. Фото: Асоціація Будівництва та Розвитку Дорожньо-Будівельної Інфраструктури

Частково шляхом чеченського фонду пішла компанія «Приазов'я інвест», створена нещодавно для генпідрядних робіт у Херсонській області. Вона належить Асоціації будівництва та розвитку дорожньо-будівельної інфраструктури, яка, у свою чергу, не вказує своїх засновників.

Гендиректором «Приазов'я інвест» є Петро Косенко, а головою Асоціації — Владислав Косенко. Він друг молодості та спаринг-партнер з дзюдо Володимира Путіна та ватажка тамбовського ОЗУ Володимира Кумаріна, писав кілька років тому закритий нині розслідувальний проект ЦУР. Десять років тому телеканал «Росія-1» показав кадри 2006 року, де Косенко є присутнім на ювілеї Кумаріна. У мережі також є старі фотографії Косенка у компанії із ще одним спаринг-партнером Путіна, мільярдером Аркадієм Ротенбергом, а також екс-губернатором Санкт-Петербурга Георгієм Полтавченком.

З даних на порталі держзакупівель відомо, що «Приазов’я інвест» отримала чотири контракти на 138 млн рублів. За ці гроші компанія має знести будівлі баз відпочинку на півдні Херсонської області, які постраждали від обстрілу влітку цього року. При цьому на сайті компанії перераховано безліч масштабних проектів у Херсонській області на зразок реконструкції порту, але інформації про них немає на порталі держзакупівель.

Немає даних на цьому порталі й про інше відоме масштабне будівниицтво. Наприклад, про нову залізницю вздовж Азовського моря, яку, як писала Радіо Свобода, будує компанія «Ротенберга».

Серійні корупціонери

На окупованих територіях новий притулок знаходять чиновники, які потрапили в корупційні скандали на попередніх місцях роботи. Серед них Олексій Сафронов, власник ще одного великого кримського підрядника у Запорізькій області «ПМК Кримінвест». Він двічі виходив сухим із води після порушення кримінальних справ через корупцію з підрядами і щоразу з'являвся на «нових територіях».

Коли у 2014 році Сафронов працював у Томську головою департаменту капбудівництва, через підписані ним контракти порушили кілька кримінальних справ. Чиновнику вдалося уникнути покарання, і він переїхав до щойно анексованого Криму, де очолив Службу автомобільних доріг.

Але вже через три роки на нього порушили нові кримінальні справи — знову через підписані ним держконтракти за завищеною ціною та через поєднання підприємницької діяльності з держслужбою. Колишній чиновник відбувся штрафом і змінив роль — із держзамовника став підрядником. Наступні анексовані території відкрили для нього нові перспективи. У Запорізькій області його компанія отримала 18 контрактів з ремонту дитсадків на загальну суму 234 млн рублів.

Андрій Алексєєнко / Telegram

Працюючи на окупованих територіях, чиновники, що попалися на корупції, отримують можливість спокутувати провину. Через це, наприклад, пройшов колишній міський голова Краснодара Андрій Алексєєнко. 2022 року він проходив підозрюваним у справі про отримання хабара, але уникнув відповідальності, поїхавши працювати «головою Харківської області». Колеги проводжали його туди урочисто, як героя, писали ЗМІ.

Усього через місяць після успішного контрнаступу України чиновник повернувся до Росії, а потім очолив уряд анексованої частини Херсонської області.

Російська влада змушена співпрацювати з корупціонерами через коротку лаву запасних, оскільки багато людей не хочуть публічно працювати на анексованих територіях, вважає Шуманов. На чиновників там регулярно чинять замахи, навіть якщо вони обіймають малопомітні посади. Так, у травні цього року один із заступників міністра будівництва Запорізької області, ім'я якого не називалося, постраждав від вибуху бомби, закладеної біля під'їзду його будинку. 2023-го також повідомляли про замахи на голову МВС «ЛНР», мера Горлівки у «ДНР», співробітника адміністрації Запорізької області та про інші напади. У 2022 році було понад 30 подібних випадків.

Відкриті до колаборацій

Серед відомих постачальників у чотири регіони компанії із Севастополя посіли третє місце, випередивши Москву. Перші два місця посіли організації, зареєстровані у «ДНР» та Запорізькій області. Однак не завжди місце реєстрації збігається з фактичною адресою. Наприклад, згаданий вище кримський «Капіталбуд» нещодавно зареєструвався у Москві, але продовжує працювати у Севастополі.

Серед місцевих постачальників на анексованих територіях, окрім великих ГУПів типу «Донбасстеплоенерго» та «Пошти Таврії», є чиновники та бізнесмени, які перейшли на бік Росії після вторгнення.

Щойно російські війська захопили більшу частину Запорізької області, депутат Мелітопольської міськради Сергій Золотарьов почав допомагати Росії встановлювати владу, писали українські журналісти. За їхніми даними, його помічники зламували підприємства та брали їх під свій контроль. Крім того, депутат займався розподілом продуктів, надісланих Росією як гуманітарну допомогу.

Сергій Золотарьов / Telegram

Незабаром Золотарьов зареєстрував свою компанію «Агроарсенал» у російському реєстрі юросіб та почав виконувати держконтракти по постачанню їжі до бюджетних установ. 2023-го він увійшов до партсписоку «Єдиної Росії» і знову став депутатом міськради, зайнявши крісло голови. Перед цим замість нього засновником «Агроарсеналу» став його однофамілець Владислав Золотарьов.

Є й менш примітні постаті серед місцевих бізнесменів. Наприклад, Михайло Заплішній до вторгнення займався у Мелітополі ремонтом та переобладнанням вантажівок. У 2023 році він став найбільшим індивідуальним підприємцем за держконтрактами на анексованих територіях, отримавши замовлення на постачання продуктів вартістю 58 млн рублів.

ЧОПи проти «ждунів»

Одна з найбільших статей у відкритій частині держзакупівель у чотирьох регіонах — оплата послуг охоронних організацій. На них за рік витратили щонайменше 3 млрд рублів.

Найбільша сума контрактів у ГУП «Центр спецпризначення „Охорона Запоріжжя“» — 540 млн рублів. Підприємство надає послуги з воєнізованої та звичайної охорони будівель «військово-цивільної адміністрації» регіону, освітніх установ, лікарень та інших держорганізацій. Спеціальним законом воно наділене повноваженнями відомчої охорони. Вони йому виділені до кінця «перехідного періоду» 1 січня 2026 року. Окремо в законі вказується, що після цього організація має здати свою зброю та патрони.

«Охорона» — по суті щось середнє між ЧОП і ПВК, але на 100% державне, яке забезпечує спільно з Росгвардією охорону критично важливої інфраструктури», — так описує її діяльність автор телеграм-каналу Сергій Богатирьов, який займається збором допомоги воєнізованим підрозділам в анексованих регіонах. За його словами, організація робить все, щоб «ждуни» (так називають прихильників України в окупації) «та професійні диверсанти не почувалися спокійно».

Інші підрядники охоронних послуг — приватні компанії з Росії. Найбільші з них раніше звинувачувалися в монополізації ринку та картельних змовах.

Найбільша сума контрактів у компанії «Спецгруп», яка пов’язана з групою «Старк-Безпека». Афілійовані з нею компанії останні кілька років одержують близько половини контрактів з охорони соціустанов у Москві. За 2023–2025 роки «Спецгруп» отримає від міста 11,5 млрд за свої послуги. Раніше Федеральна антимонопольна служба (ФАС) виявила, що компанії, пов'язані зі «Старк-Безпекою», організували картельну змову для завищення ціни на торгах у системі держзакупівель, за що їм призначили штраф у 35 млн рублів.

Про справжнього бенефіціара групи немає достовірної інформації. Засновник компанії, відставний офіцер Сергій Самінський, вийшов із засновників ЧОПів десять років тому. Зараз він входить до комісії з взаємодії ГУ МВС Росії у Москві з охоронно-пошуковими структурами. У компаній «Старк-Безпеки» часто змінюються засновники, а самі компанії зливаються один з одним, їх ліквідують або створюють нові.

На «нові території» також прийшов ЧОП «Єдність» із Красноярського краю, гендиректора якого Євгена Лукашенка затримали цього літа, як повідомляв Mash. За даними телеграм-каналу, причиною стало те, що люди з ЧОПу вдерлися в офіс до конкурента п'ять років тому. Той звинувачував Лукашенка у встановленні монополії у регіоні.

Ліфт для найвідчайдушніших

Директор стрілецького клубу «Флагман» та голова відділення Федерації практичної стрілянини в Орловській області Антон Тарантінов у березні брав участь у півфіналі запорізького конкурсу «Лідери відродження». У ці дні його ЧОП «АСТ-Флагман» отримав контракти у сумі 152 млн рублів. У 2022 році ЧОП отримав контрактів лише на 22 млн.

Чи пройшов Тарантінов у конкурсі далі, невідомо. Місцева влада не називає повний список фіналістів та переможців.

«Вимагайте від себе неможливого і отримайте максимум», — побажав їм Тарантінов. На його сторінці у ВКонтакті в статусі стоїть інша яскрава цитата: «Якщо проблему можна вирішити за гроші, то це не проблема, а витрати».

«Такого соціального ліфта немає ні у Європі, ні у світі. «Лідери відродження» дають шанс кожному», — хвалив у 2022 році конкурс Z-блогер Владлен Татарський, який загинув пізніше від вибуху в петербурзькому кафе.

Загалом анексовані території для російських чиновників як кар'єрний ліфт працюють погано, зазначає у розмові з «Новою Європою» запрошений науковий співробітник Берлінського центру Карнегі Олександра Прокопенко.

Туди їдуть регіональні функціонери середньої ланки, які розраховують перескочити через кілька щаблів та повернутися до Росії з підвищенням, але масово цього не відбувається, каже вона. А кваліфікованих «технократів» туди залучити досі складно через проблеми з безпекою. З іншого боку, можливості для реалізації в анексованих регіонах отримала досить велика група проросійських діячів із України, зазначає Прокопенко.

Фінал конкурсу Лідери Відродження, фото: zaporozhye_lideryvozrozhdeniya / Telegram

Незважаючи на ризики, охочі заробити на підрядах у чотирьох регіонах будуть, вважає Шуманов. Там вольниця. У тому ж Криму такого немає, щоб вкрасти та заробити гроші було так легко. Навіщо тобі битися з кимось у конкурентній боротьбі, коли ти можеш заробляти через корупційні схеми, через особисті зв'язки, не звертаючи ні на кого уваги», — каже він.

Розплата за корупцію в держконтрактах може спіткати пізніше, попереджає Прокопенко. «Контракти підзвітні у тому чи іншому вигляді, але не нам. Тому сьогодні взяв, а завтра переїхав із Донецька до якоїсь мирної Удмуртії. А тебе, даруйте, чекісти взяли за одне місце, бо крав. Тобто там теж таких ризиків є неміряно», — каже вона.

Але є люди, яких можливість заробити легкі гроші приваблює набагато сильніше — принаймні поки що.

За підтримки «Медіамережі»