«За один день засікли 139 FPV-дронів». Як краматорські прикордонники захищають Часів Яр

Військовослужбовці прикордонного Краматорського загону пройшли бої за Бахмут. Для героїв цього репортажу втрата міста стала особистою трагедією, бо вони родом із Бахмута чи жили там. Наразі бійці захищаютьЧасів Яр від натиску російських військ. Поки що штурмові дії росіян суттєвих успіхів не мають. Водночас українські військові зазначають, що армія противника має перевагу у дронах, а російські командири не стримують себе у відправленні піхоти на забій. Подробиці — у матеріалі «Новин Донбасу».

Після руїн Бахмута

Кирилові 33 роки. Майже все життя він прожив у Бахмуті. У лавах прикордонників з 2020 року. Російські окупанти знищили багато того, що йому було дорого.

«Що в Соледарі нічого нема, і в Бахмуті теж зруйновано. Саме головне, що сім’я виїхала і все добре. То таке, відбудується, нічого страшного немає», — ділиться військовослужбовець Краматорського прикордонного загону.

Кирило каже, найважче втрату Бахмута переживала дружина.

«Зараз вже звикли до цього, а з самого початку дуже важко було їхати з одної квартири на другу, там поки житло знайшли — дуже тяжко з маленькою дитинкою. Так, тяжко, дивитися відео, фотки», — розповідає військовий.

Військовослужбовець Краматорського прикордонного загону ДПСУ Кирило. Фото: Новини Донбасу

Доньці Кирила лише два роки. Майже стільки ж в Україні триває повномасштабна війна. За цей час тато бачив дитину двічі на рік по два тижні.

«Як каже дружина, я її балую. Те, що я її не бачу, хочу все те, що не дав їй, увагу і любов, хочу дати їй за два тижні. І потім дружина каже: "Ти її дуже балуєш". Я не можу інакше», — каже військовослужбовець Краматорського прикордонного загону. Кирило вже має бойове поранення. Отримав він його торік у Бахмуті.

«Осколкове в ногу. Під кінець ротації вже наприкінці березня. Прилетів АГС, біля ноги впав. Там уламок, у стопу влучив. Все добре. Евакуювали. Хлопці надали мені першу медичну допомогу», — згадує він.

Російська перевага у дронах

Сьогодні Кирило разом із побратимами захищає Часів Яр — місто, яке вже майже рік намагаються окупувати російські війська. Рідний Бахмут українські прикордонники бачать регулярно з висоти пташиного польоту.

«Ворог працює майже всіма силами, які в нього є. Тобто, починаючи від звичайних автоматів, закінчуючи снайперськими гвинтівками, кулеметами великокаліберними, кулемети 7,62, так само міномети, танк працює часто й авіація. Найбільше це FPV-дрони. Тобто, за один день, що ми могли засікти, це 139 FPV-дронів. Це лише на цьому напрямі. Тобто лише те, що ми змогли побачити. А скільки було запущено, що ми не бачили», — розповідає військовослужбовець Краматорського прикордонного загону ДПСУ Павло.

Українські військові дрони теж мають, але в значно меншій кількості, ніж у росіян, тому волонтери регулярно організовують збори коштів на купівлю нових. Тим більше, що на передовій це — росхідний матеріал. І його потрібно багато, це зможе полегшити життя українських військовослужбовців.

Військовослужбовець Краматорського прикордонного загону ДПСУ Павло. Фото: Новини Донбасу

26-річний Павло на фронті з перших днів повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Він показує «Новинам Донбасу», чим прикордонники дають відсіч армії РФ під Часів Яром.

«Це американський „Джавелін“. Дуже гарна штука. Ось він без короба. Танки окупантів горять, башти розриваються. Все відмінно. Ось „Мотодор“ — також добрий протитанковий засіб. Теж чудова річ. Ну а далі що: за звичкою, гранати Ф-1. Чудова штука, чесно, проти окупантів дуже хорошо, якщо вони поблизу знаходяться, а далі патрони крупнокаліберні 12,7. Кулемет ДШК і також „Браунінг“. Є ще ВОГи у нас — також добре окупантів січуть», — перераховує військовослужбовець.

Павло мешкав у Бахмуті з 2019 року. Каже, встиг полюбити місто.

«Я у Бахмуті ще проживав задовго до повномасштабного вторгнення, ще коли Бахмут процвітав. Нині дуже боляче дивитись на це місто. Покохав його, як рідний, важко на це все дивитися», — наголошує боєць.

Від «Шахтаря» до військового ліцею

Командир цього підрозділу — Вадим — теж корінний мешканець Донеччини.

«Я сам із Донецької області. Життя мене готувало до того, що я буду футболістом. Я грав у „Шахтарі“, навчався із семи років. Потім отримав травму ноги і як кажуть: життя дало тріщину. Я вступив до Донецького військового ліцею. Відучився там два роки», — згадує він.

Після цього Вадим вступив до академії, де освоїв ремесло українського прикордонника. Потім потрапив за розподілом до Харкова, де ніс службу, пов'язану з прикордонним контролем. У 2019 році чоловік вирішив повернутися додому і перевівся до Бахмута, де на той момент був прикордонний загін. Там він застав війну. Сьогодні Вадим знову під Бахмутом, захищає Часів Яр від російських окупантів.

«Наразі ситуація дуже складна. Ворог намагається нас штурмувати, проводить різні штурмові дії. Штурмують піхотою здебільшого. Просто піхота. Нескінченна кількість піхотинців, які просто йдуть. Ми їх стріляємо, а вони просто йдуть. Безлімітно, як то кажуть», — каже командир підрозділу.

Військовослужбовець Краматорського прикордонного загону ДПСУ Вадим. Фото: Новини Донбасу

Вадиму 31. Одружений, є дві маленькі дочки, які дуже чекають на тата з війни.

«Дружина не хотіла категорично виїжджати з Бахмута. Ми коли жили в Бахмуті, вона каже: не поїду і все. Ну, відправив її. Поїхали до Вінниці», — зазначає він.

Місто Часів Яр необхідне російським військовим для того, щоб вийти на Краматорськ, Слов'янськ, Дружківку та Костянтинівку. Але поки що їх штурмові дії суттєвих успіхів не мають. Наразі окупанти зосередилися на захопленні дороги від Бахмута до Часового Яру. Але Збройним силам України вдається контролювати ситуацію і стримувати натиск противника.

26 січня російські військові дроном атакували співробітника гуманітарної місії «Проліска», коли той роздавав продуктові набори мешканцям Часового Яру. Євген Ткачов отримав контузію. Скидання боєприпасу прйшлося на автомобіль, де за кілька метрів від кузова чоловік якраз передавав місцевій мешканці гуманітарну допомогу. Наразі волонтер збирає гроші на ремонт машини.