Ситуація у Часовому Ярі. Армія РФ намагається прорватися в місто, люди виживають у підвалах

Часів Яр – населений пункт на Донеччині, за який сьогодні йдуть сильні бої. Російські війська прагнуть окупувати це місто й обстрілюють його з усіх видів озброєння.

Українські військовослужбовці не дають просунутися в районі Богданівки та відбивають усі атаки біля Калинівки.

Лише сьогодні, 18 січня 2024 року, на Бахмутському напрямку, де розташований Часів Яр, наші військові відбили вісім атак окупантів біля Григорівки, Іванівського, Кліщіївки та Андріївки Донецької області.

Журналісти «Новин Донбасу» побували у місті, де сьогодні у підвалах та сховищах проживає близько дев'ятисот мирних жителів, які навідріз відмовляються евакуюватися.

Підвал у Часовому Ярі — місце життя мирних жителів

Перебуваючи в стані постійних обстрілів, в одному з підвалів Часового Яру місцеві жителі готують каву прямо з турки.

Місцева мешканка Людмила показує приміщення, де живе. Це звичайний підвал багатоповерхівки, який місцеві упорядкували та знесли туди все, що може стати в пригоді для життя.

Підвал допомагає пережити атаки росіян. Фото: Новини Донбасу

Тут є ліжка, буржуйка, піч, та необхідний посуд. Зрідженим газом у балонах забезпечують волонтери та місцева влада. На зиму привезли і пелета.

«Дрова ми самі заготовили. А ось таку штучку нам привезли. 2,5 тонни. Але ж ми економимо, купили бензопилу. І все літо заготовляли дрова, сухі гілки, які потрапляли від вибуху. Тож ми вранці на візку і сюди притягнемо, і пиляємо», — розповідає мешканка Часового Яру Людмила.

Мешканцям прифронтового міста доводиться біля будинків вирощувати зелень. Також люди тут варення варять, збирають полуницю.

«З квітня місяця минулого року живемо у підвалі. Знесли сюди все, що могли знайти. Ми збираємо дощову воду. А питну нам привозили сюди. Бочка там стоїть», – пояснює Людмила.

Волонтери привозять людям питну воду. Технічною за день забезпечують рятувальники. За словами жінки, люди миються щодня, раз на тиждень купаються, а коли можуть – прасують.

З Часового Яру видно лінію фронту. Фото: Новини Донбасу

Чим люди займаються у притулку

Щоб якось заповнити час, Людмила зайнялася в'язанням. Вона в'яже шкарпетки своїм дітям, онукам та правнукам.

«Раніше ж купували пряжу. Ось вона й лишилась у мене. Я її забрала сюди й в'яжу», — зазначає мешканка прифронтового міста.

Кожен житель підвалу має свої обов'язки. Хочеш налагодити спільне виживання – потрібно дотримуватись правил.

«Моє завдання: прибрати, помити, затопити пічку, з печі вибрати. Ну, таке все роблю там. На подвір'ї прибирала, коли була погода», — каже Людмила.

Жінка не хоче евакуюватися до безпечніших та спокійніших регіонів України, бо не бажає залишати свою землю.

У сімдесят сім років вона під обстрілами бігає годувати курей та кроликів.

Результати обстрілу міста. Фото: Новини Донбасу

«Я вранці даю їм зерно та картоплю. У нас зараз немає капусти там. І картоплю вони ж їдять сиру», – уточнила Людмила.

Поки спілкувалися з Людмилою, підійшли мешканці сусіднього будинку та запросили до себе на екскурсію. Місцевий мешканець Володимир продемонстрував домашню спортзалу.

«От спортзальчик у нас. Це я дружині ще з Києва привозив. Тут я підтягуюсь, віджимаюсь. Гантелі мої», — вказує Володимир.

Володимир сюди приходить лише займатися та відвідати квартиру. Живуть вони з дружиною переважно у підвалі. Туди вже віднесли телевізор. Іноді підключають його до генератора.

Чоловік війну застав у Києві. Сюди приїхав по дружину, яка була зі своєю мамою. Діти поїхали, а молодший залишився і служить у ЗСУ.

«Нас звуть до Києва. Друг у мене там добрий є. Чоловік там працював. Але я не хочу нікуди. Я хочу бути вдома. Це моя земля. Я звідси йти нікуди не буду», – пояснює Наталія дружина Володимира.

Допомога військових цивільному населенню Часового Яру

Цього дня представники цивільно-військового співробітництва оперативно-тактичного угруповання «Соледар» привезли мешканцям Часового Яру продуктів та солодощів.

Під час обстрілів усі збираються. Фото: Новини Донбасу

Військовослужбовці щодня виконують роль сполучної ланки між ЗСУ та мирними жителями по всій лінії фронту. Вони допомагають усім, чим можуть, а також забезпечують супровід міжнародних місій.

«Ми приїжджаємо та робимо добро. Ми сподіваємось на завтрашній день. Даємо їм подарунки, показуємо всіма своїми діями, що ми кращі та готові допомагати, ми готові співпрацювати та готові рухатися разом до перемоги. І такими маленькими кроками ми формуємо у цих людях нове бачення нас як армії та як держави», — заявив Руслан Колишенко, військовослужбовець цивільно-військової співпраці ОТГ «Соледар».

Майже рік жителі Часового Яру живуть без світла, води та газу. З літа минулого року після окупації Бахмута російська армія марно намагається захопити цей населений пункт, руйнуючи його інфраструктуру та вбиваючи мирних жителів.

Попри всю небезпеку поїздок, сюди регулярно навідуються волонтери, працює місцева влада та навіть комунальні служби регулярно вивозять сміття.

Мирні люди живуть у надії на якнайшвидше закінчення війни та початок відновлення міста.