РФ винесла 300 «вироків» українським полоненим. За що судять заручників та чи можна їх повернути?

На Донбасі так звані суди, створені ставлениками Кремля, винесли вже близько трьохсот псевдовироків українським військовим, які перебувають у полоні. Українці отримують від 10–12 років позбавлення волі до довічного ув'язнення.

Так звані суди проводять переважно в Донецьку, Луганську або Ростові-на-Дону. Крім того, що після них полонені відбувають псевдопокарання у колоніях суворого режиму, про них, як правило, більше нічого невідомо.

Хто вже опинився на лаві підсудних у сфабрикованих Москвою процесах і чи можливо після них повернути українців розбиралися журналісти «Новини Донбасу».



Варто уточнити, що слідчий комітет РФ, коли публікує «рішення» так званих судів щодо військовослужбовців ЗСУ, часто представляє це як «замахи на мирних жителів».

І переглянувши вироки, може скластися думка, що, захищаючи українські міста, військові атакували не окупантів, а тисячі невідомих жителів.

У чому звинувачують українських військовослужбовців окупанти

Наприклад, українського офіцера Владислава Стрюкова росіяни незаконно засудили до 20 років позбавлення волі. Він захищав Маріуполь у складі 36-ї бригади морської піхоти. У квітні 2022 року військовий потрапив у полон.

Владислава Стрюкова росіяни незаконно засудили до 20 років позбавлення волі. Кадр із відео

«10 квітня 2022 року я отримала повідомлення, що це вже все. Це кінець. Якщо зможу, я обіцяю тобі, що намагатимусь вижити. А якщо це буде полон, то я намагатимусь до тебе повернутися. 15 квітня 2022 року з'явилося відео з моїм чоловіком, що він потрапив у полон. У нього там були замотані руки скотчем. Він на кшталт там говорив: "зі мною все добре"», - розповіла дружина Галина Стрюкова.

Владислав якийсь час перебував у донецькому СІЗО, потім у колонії в Оленівці. У вересні 2022 року його звідти перевели.

«31 грудня 2022 року була остання інформація про мого чоловіка, про його місцеперебування. І це вже була територія Росії. Власне, вже звідти дуже рідко кому вдавалося отримати хоч якісь дзвінки. Ну, бувало, що отримували листи. Я жодного разу зараз уже один рік і дев'ять місяців полону не отримала листа від свого чоловіка», — уточнила дружина бранця.

Про так званий судовий процес і про те, що Владислава звинувачують у нібито наказі вистрілити в цивільного, який потім отримав поранення, Галина дізналася із соцмереж.

За її словами, полоненим не надають адвокатів, навіть не повідомляють рідних, про те, що над їхнім чоловіком чи сином проходитиме «суд» і йому буде винесено вирок.

«Коли ти читаєш про свого чоловіка, що йому винесли вирок 20 років позбавлення волі, і думка з'являється, невже я побачу його через 20 років? Ти розумієш, що це неможливо. Це не може бути правдою, що його засудили за те, що він виконував бойові накази та захищав свою країну», - повідомила Галина.

Військових 36 бригади морської піхоти дуже багато серед тих, кому Росія виносить фейкові вироки. Чимало й представників полку «Азов» та батальйону «Айдар».

Чи не кожен подібний випадок Росія запаковує в обгортку пропаганди про «терористів», які, мовляв, убивали мирних жителів. Другий обов'язковий елемент таких псевдосудів – Маріуполь.

16 березня 2022 року авіація РФ скинула бомбу на драмтеатр, де ховалися біженці. Кадр із відео

Місто досі залишається символом «великої перемоги Москви», тому до нього Кремль ставиться з показовою медійною турботою і вигадує злочини, в яких нібито винні українські військові.

«Коли росіяни обвинувачують у вбивстві цивільних, таким чином хочуть заявити, що вони справді розслідують міжнародні злочини. Ми можемо припустити, коли росіяни звинувачують когось у скоєнні воєнного злочину, водночас стверджують, що це зробили не вони», — пояснює юрист та експерт громадської організації «Медійна ініціатива за права людини» Андрій Яковлєв.

Крім цього, влаштовуючи публічні судилища, Росія живить власний міф про «нацистів-вбивць» у лавах ЗСУ, створений ще 2014 року. Полонених використовують у пропаганді для виправдання так званої «СВО».

«Процес притягнення до відповідальності наших військовослужбовців у Російській Федерації він насамперед спрямований на внутрішню аудиторію, потім на зовнішню. Для внутрішньої аудиторії показати, як погані Збройні сили України, що вони нападають на цивільних. Створити собі внутрішню картинку та продовжити цю внутрішню істерію. І також для зовнішнього споживача. Показати міжнародним партнерам, що от, дивіться ЗСУ, нападають на цивільних», — стверджує юрист ГО «Регіональний центр прав людини» Микита Петровець.

На окупованих територіях так звані суди над українськими полоненими проходять майже щотижня.

Росіянам доводиться змінювати підхід до звинувачень

Наприклад, військовий полку «Азов», який перебуває в полоні з березня 2022 року, Олександр Кузьменко отримав 25 років суворого режиму. На відео, яке оприлюднив Слідчий комітет РФ, українець дуже схуд, без передніх зубів та на милицях.

Військовий полку «Азов» Олександр Кузьменко отримав 25 років суворого режиму. Кадр із відео

Лише у грудні 2023 року фейковий суд угрупування «ДНР» виніс псевдовироки одразу 15 військовим. Усі отримали до 25 років в'язниці.

Правозахисники кажуть: раніше Росія звинувачувала полонених переважно в тероризмі та зазіханні на цілісність РФ, навіть якщо йшлося про окуповані території.

Такі причини для псевдовироків суперечили нормам міжнародного права. Тому Москва змінила підхід.

«Військовополонених не можна судити за сам факт участі у збройному конфлікті. Наприклад, військовослужбовці Збройних сил України обороняють територію України та були взяті в полон. Їх не можна притягти до відповідальності за те, що вони захищали територію України», — уточнив Микита Петровець, юрист ГО «Регіональний центр прав людини».

За його словами, наразі Слідчий комітет РФ дещо адаптується до ситуації. У Росії починають говорити про те, що скоєно напади на цивільних осіб, віддані якісь накази.

«Доказову базу» росіян ніхто не може перевірити

Руйнування будівель, у чому РФ часто звинувачує полонених, за словами юристів, також не обґрунтовано. Бо у збройному конфлікті будь-яка атака, якщо вона здійснюється на військову ціль без порушення пропорційності вогню, не є воєнним злочином.

«Коли руйнуються житлові будинки, перш за все, потрібно брати до уваги, що коли йдеться про бій, то всі об’єкти оцінюються не з погляду, наприклад, житловий це будинок чи ні, а є це воєнним об’єктом чи ні. Грубо кажучи, якщо росіяни з цього будинку ведуть обстріл, враження такої цілі може мати місце. Однак це не характерно для Маріуполя. Ми знаємо, що Маріуполь обстрілювали падаючими бомбами з літаків», — додав Андрій Яковлєв.

Фахівці наголошували на тому, що про пропорційність атак тут навіть не йдеться. ЗСУ були в обороні. Армія РФ вела вогонь. Про фейковість новин судових процесів говорить і те, що докази, які нібито збирає Слідчий комітет РФ, ніхто не може перевірити.

Наприклад, у той самий Маріуполь вхід закрито всім, крім РФ. І, мабуть, найважливіше. Ці так звані суди проходять над людьми, яких катують, про що неодноразово свідчили самі полонені та фіксували міжнародні організації.

Розбомблені росіянами житлові будинки. Кадр із відео

Правозахисники зазначають, що коли людина перебуває під тиском, вона може зізнатися в тому, чого не робила. Тому псевдовироки, винесені РФ за таких умов, не мають жодних правових наслідків. Крім того, Росія порушує інші норми права.

«Потрібно, щоби суд, який судив за такими обвинуваченнями, мав характер створеного за законом. Він був би незалежний та неупереджений. І особа, яка засуджується, мала б всі звичайні права, які є в обвинуваченого. Якщо в обвинуваченого немає права на захист, немає незалежного адвоката, немає можливості заперечувати доводи обвинувачення і захищати себе повноцінно в суді та не побоюючись, то такий процес ми не можемо вважати справедливим», — вважає юрист та експерт громадської організації «Медійна ініціатива за права людини» Андрій Яковлєв.

З огляду на це, за словами юристів, подібні процеси не просто нелегітимні, вони самі – це окремий воєнний злочин. Чи можливо повернути полонених, котрі отримали псевдовироки. Дружина полоненого морпіха Владислава Стрюкова Галина каже, що цей факт все ж таки ускладнює процес.

«Це ніяк не змінює його статус як військовополоненого. Для України цей суд та вирок нічого не змінює, але ускладнює. Говорять, що все одно до списків він подається, перемовини ведуться», — підтвердила дружина полоненого.

Експерти наголошують, що коли війна закінчиться, Росія буде зобов'язана повернути всіх заручників. Якщо Москва відмовиться видавати тих, щодо яких винесено псевдовироки, це буде черговим міжнародним злочином.

Нині близьким бранців юристи радять оскаржити необґрунтовані вироки у самій РФ. Навіть дистанційно, якщо є можливість знайти адвокатів.

Це допоможе спростити процес повернення військових у майбутньому, але, за словами Галини Стрюкової, після того, як фейковий суд вже пройшов, вплинути на ситуацію практично неможливо.