Краще, коли міна лежить у землі, ніж коли вибухає. Який вплив на екологію України має замінування

Замінована Україна — це не лише постійна небезпека для фермерів та людей, які живуть у певних населених пунктах. Снаряди різного типу, які Росія залишає на окупованій території або мінує ділянки під час відступу, мають певний вплив і на екологію. Які токсичні речовини виділяють міни та чи загрожує це здоров’ю людей, «Новини Донбасу» спитали у фахівця зі збереження екосистем Центру екологічних ініціатив «Екодія» Богдана Кученка.

— Чи проводила «Екодія» якісь дослідження, аби виявити, як замінування впливає на екологію в Україні?  

— Станом на зараз ми подібних досліджень не проводили. Наша робота пов'язана з темою впливу воєнних дій на екосистеми загалом та більше стосується саме вибухів. Тобто артилерійських обстрілів. Хоча, якщо говорити про мінування, то за ним іде розмінування. Зазвичай процес розмінування — це коли боєприпаси підривають, незалежно від того, чи то військове розмінування — коли в тому самому місці підривають, де було закладено, щоб розчистити маршрут для військ. Якщо це гуманітарне розмінування, то залежно від наявних ресурсів це може бути підрив на місці, якщо складно вибухонебезпечні предмети вільно перемістити. Якщо переміщувати дорого і за конкретним проєктом бракує коштів, підривають на місці, але переважно стараються все-таки вилучати всі міни, інші нерозірвані боєприпаси та утилізувати їх десь на полігонах. 

Розмінування у Донецькій області. Фото: Дмитро Глушко / «Новини Донбасу»

— Якщо ми говоримо про вибухи різних снарядів, то яка це небезпека з екологічної точки зору?

— Забруднення ґрунтів та ґрунтових вод від вибухів, то це насамперед важкі метали. Згідно з нашим дослідження, яке ми проводили ще у 2022 році в Харківській та Донецькій областях, виявлено, що там, де сталися вибухи артилерійських боєприпасів, є високий вміст свинцю і міді. Ці метали мають токсичність. Але будь-який метал, якщо його кількість висока, починає шкодити екосистемі, живим організмам, в тому числі людям. Наприклад, якщо на цій землі вирощувати якісь продукти харчування, що можуть поглинати метали або якщо ці токсини, важкі метали потрапляють у ґрунтові води та далі в колодязі. Крім важких металів, ми ще дослідили, що є проблема забруднення ґрунтів рештками вибухових речовин. Тротил, гексоген, октоген. Вони і так токсичні, але коли розкладаються, то ці речовини стають більш токсичними. 

— Коли ці ризики потрапляння у ґрунтові води чи отруєння землі найбільші?

— Там, де багато вибухів, особливо, якщо це вибухи вторинні. Якщо це був якийсь склад боєприпасів, туди був «приліт», і воно не все одночасно вибухнуло, а горіло, розривалось, частина боєприпасів була розірвана сусідніми вибухами. Відповідно вся вибухівка з них висипалась. Тоді концентрація цих вибухових речовин може бути високою і спричиняти навіть  більше забруднення, ніж важкі метали. Крім хімічного забруднення є порушення механічної структури ґрунту, ущільнення, десь плавлення. Ґрунти стають непридатними для використання. Рослини в цих місцях певний час не будуть рости. 

Напис «Обережно — міни!» у Лимані на Донеччині. Фото: Дмитро Глушко / «Новини Донбасу»

— Мінування має такі самі впливи?

— Ні, трохи інші, але процес розмінування теж цьому може бути подібний. Якщо говорити про інші впливи мінування, то ми тут трохи почали теж цим займатись. Насамперед впливи пов'язані зі зміною режимів землекористування на великих площах. Державна служба з надзвичайних ситуацій заявляла, що десь біля чверті території України може бути замінована. Зрозуміло, що реальні площі менші, просто є території, які потрібно перевірити хоча б поверхнево. Згодом стане зрозуміло, скільки з них реально потребують робіт з розмінування. Але так чи так, якщо територія вважається навіть потенційно замінованою, то зазвичай вона не використовується в господарській діяльності. Це в теорії. На практиці буває таке, що землі сільськогосподарського призначення фермери самі намагаються розмінувати, наражаючи себе на небезпеку, і повертають до використання. Але якщо дуже висока концентрація мін, то зрозуміло, що ніхто самовільно не буде займатися розмінуванням, це  неефективно і дуже небезпечно. Такі території будуть покинуті на певний час. З урахуванням прогнозів, це можуть бути роки, а в деяких випадках навіть десятки років. 

— Для цих ділянок така покинутість — це радше плюс чи мінус, бо ми знаємо приклад Чорнобильської зони, де без людського впливу рослинність стала дуже різноманітною.

— Якщо ці території заростають трав’яною рослинністю або деревами, з точки зору господарсько-економічної це збитки. З точки зору екологічної, тут може дійсно деякий плюс, якщо йдеться про еродовані землі, які мали проблеми з використанням раніше. Там, де закон про охорону земель визначав, що частина ділянок підлягає консервації через те, що їх використання у віддаленій перспективі є небезпечним і призводить до втрати ґрунтів через водну ерозію. Тому їх доцільно консервувати. Тобто відновлювати якусь природну рослинність, щоб зупинити процеси ерозії. Це може бути тимчасово або на постійній основі. Такі землі мали використовувати лише як пасовища. Але на практиці це не робилось. Війна це змінила. Посилилось хімічне забруднення, є замінування, яке призводить до консервації. Просто неофіційно. Офіційно ж консервація досі не застосовується. 

— Чому?

— Ця процедура прописана в законодавстві, всі ці деталі є. Просто вона доволі складна, вартісна, і часто невигідна для землевласників. Ми намагаємось поркшити питання, щоб держава якось компенсувала втрати власникам, які змушені не використовувати свої ділянки. Бо в деяких ситуаціях це вимушений захід саме через замінування.

— Крім неможливості господарської діяльності, ймовірності підривів, чи є ще якісь негативні наслідки мінування для ґрунтів? 

— Якщо говорити про екосистеми, то в них через відсутність випасу, який неможливий в умовах замінування, може відбуватися поширення активних різних видів дерев і кущів, зокрема інвазійних. Тож ця територія заростає, і види просто зникають. Як я вже сказав, з точки зору впливу на природу, це зазвичай має певний позитивний вплив, тому що ліси не використовуються, і там процеси відбуваються більш природним шляхом, вони незалежні від таких втручань, як випас, викошування. Якщо це природній ліс, то втручання не є важливим. Відсутність втручань зробить ліс більш різноманітним. Але на півдні та сході багато лісів штучно створених, і без заходів догляду вони не можуть існувати, будуть деградувати. 

— Зрозуміло, яку небезпеку становлять міни для людей, а якщо говорити про тварин?

— Для них часто це є проблемою, особливо для копитних тварин. Вони так само, як люди, можуть підриватись на мінах. Крім того, що вони самі гинуть, можуть спричинити пожежі. Якщо це суха погода, то пожежі швидко поширюються. В 2022 році було багато лісових пожеж. У Чорнобильській зоні виникали пожежі після того, як окупанти відійшли. Десь за місяць-два. Є дві версії причин цих пожеж. Перша: на боєприпасах були таймери, які привели в дію залишені снаряди. Друга: підривались тварини, і пожежі швидко поширювалися. Тому однозначно, що пожежна небезпека зростає через замінування і через накопичення великої кількості відмерлої біомаси рослин. Це сухі трави, якщо мова про трав’яні степові лужні екосистеми. А в лісах багато відмерлої деревини, що відіграє важливу роль в екосистемах. Але на півдні та сході, які заміновані, там, де сухий клімат, ця деревина підвищує рівень пожежної небезпеки. Пожежі дійсно стали проблемою на замінованих територіях. Потрібно якось це враховувати. Можливо, території, які немає змоги швидко розмінувати, відмежовувати від населених пунктів і від територій, які не забруднені мінами, але при цьому теж можуть горіти. Відмежовувати їх, щоб у разі пожежі десь на замінованій території, її локалізувати і гасити. Або просто не дати їй поширитись.

Спричинена обстрілом лісова пожежа під Лиманом у Донецькій області, 7 травня 2024 року. Фото: ДСНС

— Багато територій наразі окуповані, та ми не знаємо, коли вони будуть звільнені. Ясно, що там проблема замінування така сама гостра, але сподіватись на розмінування з боку окупантів не варто. Тож, якщо міни лежать в лісах роками, чи мають вони вплив на повітря, чи виділяють певні токсичні речовини? 

— Радіаційного впливу немає, тому що в нас не застосовуються боєприпаси, які містять радіоактивні матеріали. Хіба що, якщо якісь промислові об'єкти пошкоджують, тоді дійсно може бути забруднення. Але якщо говорити про віддалені впливи, якщо немає детонації, то з часом єдине, що може бути, — це корозія корпусів. Вони зазвичай зроблені з металу, тож іржавіють. Оксиди металів, які  утворюються, потрапляють у ґрунт та локально його забруднюють. 

— Як швидко це відбувається?

— Через те, що усе розтягнуте в часі, відбувається дуже повільно, потрапляє в ґрунт в невеликих концентраціях. Тож, це не надто сильний вплив. Він менший, ніж під час детонації. Також під час детонації, крім ґрунтів, ще й забруднюється повітря. Що сильніший вибух, то вище в повітря піднімаються ці забруднювальні речовини. Згодом їх можуть підхопити вітри, рознести на великі площі, але якщо немає горіння певних об'єктів, немає вибухів, то це локальний вплив. Проте якщо боєприпасів багато, то на людей, які живуть поруч, це може впливати. Буде постійне забруднення від вибухів. Найгірше, коли пожежа на небезпечних промислових об'єктах, де є нафтопродукти, синтетичні продукти, утворені шляхом переробки нафти. Вони виділяють багато токсичних речовин, що можуть мати канцерогенну дію або просто викликати проблеми з диханням. Тож, якщо говорити про замінування, то на повітря воно не має впливу, якщо не відбуваються детонації та пожежі.

Знешкодження авіабомби ФАБ-500 у Донецькій області. Фото: ДСНС

— Тобто, виходить, що з точки зору екології, якщо міни роками лежать в землі, то це навіть краще, ніж коли вони підриваються навіть на полігонах?

— В принципі, так. В ідеалі було б добре винайти спосіб їх утилізації без підриву, але якщо такі способи є, вони дуже коштовні. У наших масштабах будуть невиправдані. Залишаються підриви на полігоні. Але все одно це краще, ніж коли вони самовільно вибухають чи на них хтось підривається. Якщо на полігонах, то це хоча б локалізовані та контрольовані вибухи.

— А який вплив на здоров’я людини мають постійні обстріли — мова про різні снаряди: ракети, артилерійські обстріли? 

— Найбільш очевидне — це проблема дихальної системи. Можуть виникати хронічні захворювання легень. Якщо людина регулярно дихає цим, це підвищує ризик онкологічних захворювань через вдихання цього забрудненого повітря, якщо воно у високій концентрації. Або в не дуже високій концентрації, але протягом тривалого часу. Або так само забруднення води. Це можуть бути проблеми з нирками. На кровоносну систему теж впливатиме, якщо йдеться про забруднення дрібнодисперсними частками, які можуть глибоко проникати та отруювати зсередини.