Тисячі людей живуть у прифронтових селах під Запоріжжям: як влаштоване їхнє життя — репортаж

Село Біленьке розташоване на правому березі колишнього Каховського водосховища. До початку повномасштабної війни тут проживало близько 5 тисяч осіб. Російська армія постійно обстрілює громаду з окупованих територій, що знаходяться навпроти (за водосховищем) — Василівки та Дніпрорудного. Між ними та Біленьким — близько 20 км.

Попри це, у самому Біленькому та навколишніх селах залишаються тисячі людей, в тому числі й родини з дітьми.

Жителі Біленького та Червонодніпровки: боротьба за виживання під обстрілами та без води

За три з половиною роки повномасштабної війни Росії проти України Біленьківську громаду Запорізької області покинула частина населення. Однак, як повідомляють у місцевій сільраді, частина людей виїхала ще на самому початку війни. Зараз під постійними обстрілами росіян залишається тисячі місцевих жителів, в тому числі й родини з дітьми.

Аліна та Валерій мають троє неповнолітніх дітей. З початку повномасштабного вторгнення родина залишається в рідному Біленькому. Їхній будинок не раз був пошкоджений вибуховою хвилею та осколками.

З початку вторгнення російські війська продовжують обстрілювати села Запорізької області, не щадячи мирних жителів. Родини залишаються у своїх домах, попри постійну загрозу для життя та руйнування їхнього майна.

Аліна і Валерій живуть у рідному Біленькому з трьома неповнолітніми дітьми. Їхній будинок не раз зазнавав руйнувань.

«Шифер піднявся, вікон немає. Постільне все викинули, бо скло всюди», — розповідає Аліна.

Вона пояснює, що навіть спроби навести порядок у будинку були марними через безліч скла, яке досі залишалося всередині.

Валерій часто знаходить уламки ворожих боєприпасів на вулиці.

«Частина, так, безпілотника типу «Молнія». Тут була ТМ-3, її вже забрали. Це все на території нашого селища», — каже він.

Подібні знахідки надзвичайно небезпечні, особливо для дітей. Валерій ділиться, як одного разу вони знайшли снаряд, який вже спрацював, а поруч було багато маленьких ямок, що свідчили про попадання.

Валерій переконаний, що російські військові цілеспрямовано атакують мирне населення.

«Дрон точно бачить ціль, помилок бути не може», — підкреслює він, згадуючи нещодавній випадок, коли російський дрон скинув боєприпас поряд з рибалками, поранивши двох.

Тетяна, жителька сусідньої вулиці, також пережила не один обстріл.

«Вікна всі вибили, дах протікає, але спасибі волонтерам, вони допомагають», — каже вона.

У будинку Тетяни зруйновані рами, а дах після кількох прилетів почав пропускати дощ. Ситуація з водопостачанням також стала критичною після підриву Каховської ГЕС, через що централізоване водопостачання припинилося. Тетяна та інші жителі користуються власними свердловинами, але і в них часто зникає вода.

«У сусідки в колодязі вода пропала, у мене теж. Доводиться поглиблювати свердловини», — розповідає Тетяна.

Місцеві влади доставляють воду двічі на тиждень, але цього недостатньо. Проблема з водопостачанням особливо гостро стоїть у Червонодніпровці, де жителі, попри обстріли, продовжують жити та вести господарство.

Василь та Ольга з Червонодніпровки не лише не покинули рідне село, але й продовжують працювати в теплицях.

«У нас немає електрики через обстріли, але ми підтримуємо наш бізнес за допомогою генераторів», — розповідає Василь.

Вода для їхнього господарства подається за допомогою бензинової помпи, але цього вистачає не всім.

«Запрошуємо сусідів, які не можуть дістати воду, прийти і взяти нашу», — додає він.

Попри важкі умови, жителі Біленьківської громади не збираються виїжджати.

«Їхати нам нікуди, і сенсу не бачу. Всі зараз у небезпеці», — говорить Ольга.

У селі залишилось лише 45 осіб, більшість з яких — пенсіонери, але всі налаштовані на виживання.

З початку війни російська армія регулярно обстрілює всі дев'ять сіл Беленьківської громади. Після підриву Каховської ГЕС обстріли стали ще більш інтенсивними. Жителі продовжують боротися за своє життя та майбутнє, попри руйнування та загрози.