З березня по жовтень 2022 року, попри війну та небезпеку, понад 169 тисяч пар одружилися та створили сімʼї. Такі дані повідомляє міністерство юстиції. І на цей же період припадає понад 56 тисяч розлучень — на 22 тисячі менше ніж у 2021 році. Як війна впливає на стосунки, як їх зберегти та чи варто це робити? Що змушує пару, яка прожила разом багато років, розійтися? Як життя на відстані впливає на стосунки? Про це ми поговорили із психотерапевткою Ольгою Жизняковою.
— Багато жінок виїхали за кордон після початку повномасштабного вторгнення. Які основні причини того, що стосунки на відстані псуються?
— Насправді немає універсального пояснення, чому так. Звісно, люди хотіли б, щоб їхні стосунки поглиблювалися і ставали міцнішими, але реальність зовсім інша. Війна сама по собі є «межовою ситуацією», яка вирививає нас зі звичного життя, і ми втрачаємо над ним контроль. А якщо до того у парі були якісь невирішені проблеми, замовчані образи чи претензії, то війна лише погіршить ситуацію. Наприклад, у жінки були претензії до заробітків чоловіка, можливо, одну із сторін не влаштовував секс або хтось із пари був менш реалізованим. Війна піднімає ці основні екзистенційні питання у стосунках: «Для чого я живу? З ким я живу? Якщо я помру через п’ять хвилин, чи поруч саме та людина, з якою я хочу бути?» І якщо в мирному житті ці питання не виникали або їх не озвучували, то у війну вони всі піднялись на поверхню.
— Якщо між людьми сотні чи тисячі кілометрів, чи варто з'ясовувати стосунки на відстані?
— Людина завжди і будь-де може ставити собі будь-які питання — і це треба робити. Набагато гірше ігнорувати їх, бо якщо ви над ними замислюєтеся, то на це є причини. Але знову ж таки, тут все буде залежати від того, наскільки глибокими були стосунки раніше.
— Є такі пари, про які говорять «створені один для одного» — вони прожили разом, наприклад, більше 10 років, але лише за рік стосунків на відстані подають на розлучення. У чому причина?
— Причина в тенденціях, які мали місце до того. З мого особистого досвіду розповім, у мене була знайома пара, під час повномасштабного вторгнення чоловік попросив дружину виїхати за кордон. І вона опинилася в чужій країні, але в тому способі життя, про який вона мріяла. І все. Зараз вона не розуміє, що робити і як бути далі. З іншого боку, той з пари, хто залишився в Україні і пішов воювати, коли бачить людей, які гинуть на фронті, також запитує себе, з ким я живу і чи хочу так жити далі? Він може пригадати навіть своє старе кохання, яке змінить його ставлення до нинішнього партнера. Ну і, звичайно, може бути варіант, коли, наприклад, пара живе давно, накопичилося чимало побутових претензій, які зараз переосмислені, і це дає можливість по-іншому подивитися на людину. І знову поставити собі питання, чи саме та людина живе поруч.
— Перебуваючи на відстані від коханої людини і ставлячи собі ці питання, чи можемо ми помилитись? Адже є такі фактори, як еміграція, відсутність хороших новин, втома, вигорання, зрештою, поганий настрій партнера також.
— Звісно. Перше, що мушу зазначити, враховуйте, що універсального рецепту не існує. По-друге, враховуйте, як важко партнеру. Наприклад, жінка, яка опинилась за кордоном, сама несе повну відповідальність за життя дітей, за їхню інтеграцію в школу чи садочок, за побут, за зйом квартири, за свою роботу, вона потребує підтримки. Але зараз парам більше потрібна підтримка не горизонтального рівню, а швидше батьківська. Важливо почути, який/яка ти молодець, «ти з усім впораєшся», «ми усе здолаємо разом», або «я сам за тебе щось зроблю». І такої підтримки очікують обидва партнери. Але є нюанс, що хтось в цей момент може бути не в ресурсі, тоді і сил на підтримку просто немає, а другий партнер цього не розуміє.
— Що тоді робити?
—Звісно, добре було б піти на психотерапію, щоб подивитися і зрозуміти, що відбувається насправді, які потреби не задовольняються. Треба зрозуміти: це претензії до партнера чи до себе самого? А тоді треба знайти те, що наповнює, — спорт, зустрічі з друзями, смачний чай, природа. Все це треба пропрацьовувати в умовах безпеки, не на фронті. Адже, якщо ми говоримо про людину, яка перебуває на війні, то у неї зовсім інша картинка. Вона думає про те, чи виживе завтра, і не в стані пропрацьовувати складні моменти у стосунках. Адже, з одного боку, для цього має бути ресурс, а з іншого боку, треба визнати свою вразливість і, можливо, власні помилки.
— А чи має хтось один бути умовно «батарейкою» для пари?
— Якщо мова йде про сімейні пари, і ми говоримо про партнерські і здорові стосунки, а не ті, де жінка, наприклад, грає роль матері для чоловіка чи чоловік грає роль батька для дружини, то кожен партнер несе відповідальність і робить свій внесок у стосунки. Нема на комусь відповідальності тягти обох.
— Як зберегти стосунки на відстані, якщо вже відчуваєш, що вони погіршилися?
— Перше — згадайте за що саме ви обрали свого партнера. Адже в кожного у парі є золотий ключик один до одного. Пригадайте перше знайомство, що відбувалося на початку, якісь важливі для вас моменти, проживіть це ще раз. Памʼятайте, що зараз усі дуже втомлені і живуть у стані невизначеності. Тому треба брати на себе відповідальність за стосунки зі свого боку, намагатися бути чесними і екологічним в стосунках. Якщо ви відчуваєте, що партнер у поганому настрої, то не треба говорити із ним про свої проблеми, вислухайте його, зрештою, просто запитайте, чи він сьогодні їв, чи добре спав. Поговоріть про буденні справи, про те, як квітнуть магнолії, чи є можливість відпочити, чи подивитися на небо. Друге — важливо підтримати партнера, але лише за умови, якщо самі цього хочете. Війна тут знову ставить це питання: підтримка — це те, що ти робиш з почуття обовʼязку чи те, що ти хочеш насправді і готовий надати? Адже допомога лише «тому що так прийнято» не принесе задовлення партнеру, і може виснажити вас. І третє: інколи єдиний вибір — це піти у вразливість, але це дуже ризиковано.
— Що це означає?
— Це означає — чесно сказати партнеру наскільки він вам дорогий, але невідомо, чим може закінчитися цей період у ваших стосунках. Скажіть чесно, що не знаєте, як знову зробити один одного щасливими, але в той самий час, наголосіть, наскільки ви цінуєте свого партнера і любите його. Подякуйте за те, що було між вами, і скажіть, що хотіли б, щоб так було і надалі. Головне, не робити вигляд, що між вами немає напруги. Як би важко не було, треба говорити про свій стан, про свою розгубленість і страх. Це і є стан вразливості, ви ніби оголюєте свої почуття. І тоді ваш партнер вам або відкриється і розвернеться до вас, або навпаки вас відштовхне. Тут є ризик.
Читайте також:
Не кажіть військовому, що ви його розумієте: як говорити з тими, хто повернувся з фронту— Але ж ми не завжди можемо вловити настрій партнера по телефону. Як говорити, щоб звичайна телефонна розмова не призвела до конфлікту, який лише наблизить розрив?
— З одного боку, так, а з іншого — зовсім навпаки. Конфлікт — це завжди маркер того, що у стосунках є ще щось, що готове проявитися. І якщо це правильно пропрацювати, тоді стосунки вийдуть на новий рівень. Усі пари сваряться — і це нормально. Інколи навпаки треба «випустити пар», це дуже добре. Головне, не переходити межу, не допускати образ і звинувачень. Хтось свариться, хтось навпаки ігнорує людину або, наприклад, розмовляє дуже холодно. Але краще чесно сказати, обмінятися тим, що вас не влаштовує в цей момент, це може призвести до «вибуху», але після цього обидва партнери можуть зробити висновки і прийти до якихось компромісних рішень. Або ні. У тому-то й річ, що дорослі стосунки — це не про клятву один раз і на все життя. Дорослі стосунки означають те, що ми цього партнера обираємо кожен день заново — враховуючи усі його недоліки, ми свідомо робимо вибір залишатися з партнером. Це чесно, щиро і цінно, без рожевих ілюзій.
— А якщо один із партнерів не чує або не хоче чути, тоді починаються взаємні крики, образи, звинувачення — і від цього розрив може бути більш болючим?
— Якраз тоді, коли емоційний рівень такий високий, це може означати, що люди важливі і небайдужі один одному. Бо коли пара себе вичерпала, вони просто розходяться і часто у вдячності. Це знову про стосунки двох дорослих людей. Коли людина розуміє, що вона може жити сама, але з партнером його життя буде кращим. Тому, якщо відповідь «так», то можна діяти.
— Чи варто зберігати стосунки, у яких ви на відстані і не можете порозумітися?
— Знову ж таки, тут все індивідуально і залежить від пари. Якщо люди хочуть залишитися разом, вони знайдуть спосіб вирішити будь-яку ситуацію. У будь-яких стосунках завжди виникатимуть кризові моменти. Тут важливе рішення двох людей з обох сторін. І чесна відповідь на питання: «готові партнери щось робити для збереження стосунків чи ні?».
— А можна планувати спільне життя, коли у вас стосунки на відстані ще й під час війни?
— Я вважаю, що так. Більше того, це може навіть бути певним ресурсом, бо думки про те, як люди повернуться додому, як будуть саджати квіти чи святкувати дні народження, будуть надавати змісту. Але все ж важливо зрозуміти, що життя триває тут і зараз, незважаючи на всі жахи війни.
Матеріал підготовлений за допомоги MediaPort Warsaw, хабу для українських журналістів у Польщі, та за підтримки міжнародної ініціативи Media Lifeline Ukraine