«Магазини закриваються, залишився один лікар, рятуємося в підвалах»: як живе прифронтовий Часів Яр

Часів Яр на Донеччині — один із тих населених пунктів, які обстрілюють практично цілодобово. До найгарячіших точок фронту — Бахмута та Соледара — менше 20 кілометрів. Крім того, Часів Яр — це домінуюча висота, тому російська армія дуже зацікавлена у захопленні міста, але про це говорити ще зарано. Поки що окупаційна армія знаходиться відносно далеко, але гуманітарна ситуація тут з кожним днем та кожним обстрілом все гірша. Як виживають люди, що залишилися у Часовому Яру, — читайте у матеріалі «Новин Донбасу».

«Я й не виходжу. Вийду, вигляну, чи не їдуть за мною»

За даними на 2020 рік, у Часовому Яру проживало близько 13 тисяч осіб. Станом на початок грудня минулого року тут залишилося близько п'яти тисяч мешканців. Це переважно пенсіонери і ті, хто працює на підприємствах критичної інфраструктури. Евакуація з міста за підтримки місцевої та обласної влади триває, але не всі хочуть їхати у невідомість. Пенсіонерка Ганна Яловатова живе у Часовому Яру з 16 років. Майже все життя вона пропрацювала на будівництві. Нині жінка майже не ходить. Продукти та гуманітарну допомогу їй привозить сусід. Коли в будинку немає опалення, Ганна Яківна рятується від холоду за допомогою обігрівача, але через перебої з електрикою і це стає проблемою. Пенсіонерка залишилася в місті сама і чекає, коли її забере молодша сестра. Під час інтенсивних обстрілів вона ховається у підвалі.

«Сама залишилася, нікому не потрібна. Сестра обіцяла забрати. Я й не виходжу. Вийду, визирну, чи не їдуть за мною. Так переживаю, щоби мене забрали. Дочка поїхала і навіть не сказала, що вона їде. Мені нічого не потрібно, тільки спокій», — каже Ганна Яківна, а на тлі її розмови чути звуки вибухів.

Жителька Часового Яру Ганна Яківна залишилася в місті одна. Фото: Новини Донбасу

Життя пенсіонерів у Часовому Яру тримається практично на 100% на волонтерах. На все місто працює лише один лікар-терапевт. Закриваються аптеки. Тепер потрібні медикаменти сюди привозять. Крім того, з кожним обстрілом у Часовому Яру все менше відкритих магазинів. Після останніх масованих ударів по місту 23 січня закрилося ще три. Місцевим жителям доводиться або сподіватися на гуманітарну допомогу, або їздити за продуктами до сусідніх Дружківки та Костянтинівки.

«Ми за пару днів закриємося, поторгуємо і все. Іншого виходу немає», — каже місцева мешканка Лілія Кравченко, яка має невелику торговельну точку.

Лілія Кравченко закриває торгову точку у прифронтовому Часовому Яру. Фото: Новини Донбасу

«Тяжко пояснити дітям, що будь-якої миті може прилетіти»

У Часовому Яру давно немає газу, з електрикою та опаленням перебої. З огляду на інтенсивність обстрілів місцеві жителі практично живуть у підвалах. Тут вони облаштували побут. Принесли меблі, ковдри, обігрівачі, провели світло. Купаються люди в мисках, воду гріють на своїх саморобних плитах, а в туалет ходять до квартир у перервах між обстрілами.

Жителі, що залишилися в Часовому Яру, змушені жити в підвалах. Фото: Новини Донбасу

«Постійні обстріли і вранці, і вдень, і ввечері. Кілька годин затишшя, і знову починається. Тому тут доводиться рятуватися. Рятуємось, як можемо. Буржуйка, дрова — готувати доводиться так», — розповідає мешканець Часового Яру Роман Бортко.

Роман працює на підприємстві критичної інфраструктури. Його дружина — голова місцевого ОСББ. Тому родина вирішила поки що залишитись у місті. Їхня квартира дуже сильно постраждала внаслідок обстрілів, тому вони перебралися до підвалу. Загалом у цьому притулку влаштувалися п'ять сімей, у тому числі із сусідніх під'їздів. Разом із дорослими — маленькі діти, яким у таких умовах найскладніше.

Житель Часового Яру Роман Бортко. Фото: Новини Донбасу

«Діткам хочеться надвір побігати, погуляти. Важко такому віку пояснити, що будь-якої миті може прилетіти. Є такі віконця: рано-вранці прокидаємося, стоїмо півгодини — хвилин 40 з дитиною, щоб хоч би подихав свіжим повітрям», — розповідає Роман Бортко.

Дитячі садки та школи давно не працюють. Під час останнього обстрілу у мікрорайоні Східний одна ракета прилетіла на дитячий майданчик. Ще одна і артилерійський снаряд потрапили у місцевий дитячий садок №32. Будівлю частково зруйновано. Також по старому селищу «пройшовся» «Град». Декілька прильотів — у районі опорної школи, яку нещодавно відремонтували.

«Це "Дитяче царство". Цей садок пройшли двоє моїх дітей та кілька тисяч дітей, які жили в нашому місті багато років. Чому й навіщо — я думаю, ніхто не зможе пояснити, але садка практично немає. Садок зруйнований», — каже голова міської військової адміністрації Часового Яру Сергій Чаус.

Зруйнований внаслідок обстрілів дитячий садок у Часовому Яру. Фото: Новини Донбасу

Як працює місцевий «Пункт незламності»

Як і в інших населених пунктах України, у Часовому Яру облаштовано «Пункт незламності» у приміщенні однієї з будівель. Його опалюють дві буржуйки. Також тут є генератор, який включають під час перебоїв із електрикою. Тут можна погрітися, випити чай, перекусити, зарядити телефон чи ноутбук, користуватися інтернетом, аптечкою, ковдрами.

«Пункт незламності» у Часовому Яру. Фото: Новини Донбасу

«У нас є твердопаливний котел, він опалює другий поверх, сам будинок. По 40 людей сюди приходило. Здебільшого 10-20 осіб. Буває, приїжджають із Бахмута, коли їдуть у своїх справах, чекають на черги на пошту і заходять сюди погрітися», — каже працівник пункту Олександр Ткаченко.

Водночас, від масованих обстрілів не врятує навіть «Пункт незламності». І, на жаль, найближчим часом ситуація в Часовому Яру навряд чи покращиться. Російські війська не залишать своїх спроб захопити Бахмут. За словами прихильників «спецоперації», зараз їхнє стратегічне завдання — прорвати лінію Сіверськ — Соледар — Бахмут — Часів Яр. Крім того, незважаючи на постійні відстрочки в плані дат, що озвучуються, навряд чи Кремль відмовився від мети окупації всієї Донецької області.

Тому тим, хто все ж таки вирішить евакуюватися, потрібно зателефонувати на гарячу лінію 098 890 3318. Тут зафіксують побажання про місце, куди бажаючі хочуть виїхати, і розкажуть про процес евакуації.