Розбита «Зевс Кераміка». Як керамісти зі Слов’янська хочуть домогтися компенсації від Росії

Російська армія планомірно знищує не лише населені пункти, а й промисловий потенціал Донецької та Луганської областей.

Однією з таких жертв російської агресії стало підприємство «Зевс Кераміка» (Zeus Сeramica) у Слов'янську, яке виготовляло керамічну плитку. Завод був одним із найбільших платників податків Донецької області, але через руйнування його довелося закрити.

«Новини Донбасу» вирішили розповісти історію унікального підприємства зі Слов'янська, а також дізнатись у його керівництва, чи зможе завод відродитися з руїн. Крім того, на прикладі «Зевс Кераміки» спробуємо розібратися, яким може бути майбутнє економіки сходу України після війни.

Завод створювали разом із італійцями

«Зевс Кераміка» була заснована місцевим підприємцем Віктором Левітом, а також італійськими партнерами з «Чеміль Кераміка». Наразі італійцям належить 51% акцій заводу.

Довгі та складні переговори розпочалися ще у далеких 90-х та закінчилися підписанням контракту на будівництво у 2003 році. У ньому було передбачено по одному мільйону доларів інвестицій із кожного боку. Потім ще по два мільйони, а основну суму взяли у кредит за кордоном. Ці гроші успішно вдалося виплатити через 8 років. Кінцева сума інвестицій становила 45 мільйонів доларів.

Підприємство запустили 2005 року. Плитку із керамічного граніту робили на основі українських глин. Декор продукції виконувався з італійських чорнил та глазурі. Плитка йшла на експорт до США, Канади, Німеччини, Польщі, Румунії Ізраїлю, Саудівської Аравії та Молдови.

Завод «Зевс Кераміка»" до війни. Фото із сайту підприємства

Але 2014 став справжнім випробуванням для підприємців. Росія за допомогою своїх ставлеників із «ДНР» та «ЛНР» розв'язала війну на сході України.

«У 2014 році, на жаль, ми опинилися посередині між сепаратистським блокпостом та позиціями Національної гвардії України. Ми постійно потрапляли під перехресний обстріл», — згадує у розмові з «Новинами Донбасу» засновник бренду Zeus Сeramica Віктор Левіт.

Після деокупації Слов'янська Віктору та його партнерам довелося власним коштом компенсувати збитки на суму в три мільйони доларів. Після таких подій було вирішено більше не постачати свою продукцію до Росії.

Велика помилка

Настав 2021 рік, за спиною 8 років розвитку та прогресу, Віктор Левіт, як він вважає сам, робить велику помилку.

«У мене було розуміння, що війна буде, але я не думав, що вона буде настільки жорстока, настільки довга. Тому ми у 2021 році таки ухвалили рішення про інвестиції. Ми модернізували завод, закупили обладнання», — пояснює підприємець.

З перших днів вторгнення керівництво займалося евакуацією працівників.

«У війну ми зайшли, здається, з 220 людьми. Досі ми ще платимо 75% зарплати 45 людям, може, вже 50. Ми планували, що запустимося і почнеться надходження грошей до кінця року», — зазначив Віктор Левіт.

Завод Зевс Кераміка після обстрілу 5 травня 2023 року. Фото: Дмитро Глушко / Новини Донбасу

Але цим планам не судилося збутися через ракетну атаку 5 травня 2023 року. Наразі компанія підраховує збитки. Для цього, крім своїх фахівців, залучено міжнародного експерта для оформлення та подання документів до судових органів.

«Наше завдання сьогодні — оцінити вартість, мінімальну для того, щоб запустити хоча б половину виробничого циклу. Половину виробничих потужностей. І оцінити збитки, завдані компанії, виробничим потужностям у повному обсязі. Для того, щоб відновити повністю весь виробничий цикл, вийти на 100% потужності та продовжити роботу з виробництва керамічної плитки», — пояснив «Новинам Донбасу» генеральний директор компанії «Зевс Кераміка» Олександр Богославський.

Вдруге російські війська вдарили по керамічному заводу 15 серпня.

Росія має заплатити

Після таких масштабних руйнувань збитки становлять суму, яку акціонери не зможуть компенсувати зі своєї кишені. Тому Віктор Левіт поки що налаштований песимістично. Наразі він розраховує лише на отримання компенсації від країни-агресора Росії за рахунок її заарештованого майна. Каже, це вже справа честі. Але цей процес буде довгим і триватиме щонайменше три роки.

«У чому я певен. Перше, я повністю впевнений, що якісь контрибуції та компенсації витрат будуть. Друге, у чому я бачу найбільшу проблему, — незрозуміло, коли [це станеться]. А цей період очікування між отриманням компенсації та закінченням гарячої фази війни призведе до того, що неможливо буде відновити підприємство, якщо його залишити у тому вигляді, в якому воно сьогодні є», — розмірковує засновник «Зевс Кераміки» Віктор Левіт.

Завод Зевс Кераміка після обстрілу 5 травня 2023 року. Фото: Дмитро Глушко / Новини Донбасу

Якщо в отриманні компенсації бізнесмен упевнений, то майбутнє його співробітників та регіону загалом викликає багато питань. Підприємець побоюється, що всі 280 осіб, яких навчали роботі в Італії, у разі затягування конфлікту просто розійдуться. До повномасштабної війни була стратегія платити стільки ж, а то й більше, ніж пропонують у Польщі. Але тепер доведеться ще й мотивувати людей повертатись, щоб відновлювати регіон.

«А навіщо ми воюємо? Якщо ми говоримо за територію, яка потім помре… То що? Тоді навіщо за неї вмирати? А якщо ми все-таки воюємо та розуміємо, що територія має розвиватися, то треба думати, сьогодні як це робити. Сьогодні ще є шанс це врятувати. Але якщо сьогодні не буде втручання у цей процес післявоєнного відновлення, зрозуміло, що буде. Хороший приклад — це багато маленьких шахтарських міст, які реально вмирають», — підкреслив Віктор Левіт.

Як відновити економіку після війни

На думку економічного експерта Олексія Куща, відновлення промисловості на Донбасі після закінчення війни має відбуватися, спираючись на економічну матрицю цього району. Винаходити велосипед тут не потрібно. Ті виробничі ланцюжки, які існували, наприклад, вугілля-кокс-метал, потрібно відродити і в них вкладати кошти, стимулювати надходження інвестицій.

«Тут найголовніше взяти за основу цю матрицю побудови територіально-економічних районів. Тобто поєднати з погляду економічного розвитку, поєднати природні ресурси, які є в цьому регіоні, з можливостями розвитку промислових підприємств на базі місцевих урбаністичних центрів, мегаполісів та використати той людський капітал, який зберігся», — зазначає Кущ у розмові з «Новинами Донбасу».

За його словами, надалі буде потрібна синергія бізнесу та держави. З боку влади необхідно створити умови: запровадити податкові пільги, застосувати пільгове кредитування, задіяти державні гарантії, інші інструменти стимулювання.

«Найголовніше — це не впадати в економічне фентезі, бо я читав дуже багато різних публікацій, коли створюються якісь грантові структури, де працюють люди, які взагалі, мабуть, ніколи не були на Донбасі, які починають розписувати якісь програми розвитку. Наприклад, розвитку IT-сектору, такого-то сектора послуг, якогось малого бізнесу, який там може стати драйвером зростання тощо. Тобто все це можна віднести до розряду економічного фентезі, яке не має з реальністю нічого спільного», — вважає економіст.

Віктор Левіт теж впевнений, що за відновлення промисловості важливо правильно розставити пріоритети.

«Виживання регіону залежатиме від того, щоб у нас знаходилася армія на нашій території. Потім молоді люди, їхні сім'ї, непогано оплачувана робота, щоб вони народжували хоч якийсь попит на послуги, на сервіси, на решту й народжували дітей. Бо нашої молоді вже зовсім мало. Але й друге, необхідно зрозуміти пріоритетність її розвитку. Зрозуміти, що не все одразу можна розвивати та вкладати саме у пріоритети», — наголосив засновник «Зевс Кераміки».