Друга зима без опалення: як виживають у Святогірську

Через півтора роки після окупації та подальшого звільнення місто Святогірськ на півночі Донецької області все ще бореться з наслідками бойових дій. Для його мешканців настає друга зима без централізованого водопостачання та опалення. Про те, як виживають люди в місті, дізнайтесь у репортажі «Новин Донбасу».

Електрика стала порятунком

Пересуваючись містом, відразу звертаєш увагу на те, як жителі готують їжу на вогнищах та вуличних печах.

Хоча зима тільки почалася, місцевий житель Артем вже готується до труднощів через погану погоду та атаки Росії на об'єкти енергетики. І згадує, як виживав минулої зими:

«Що сказати? Світло дали — то був порятунок. Можна вже було жити, хоч обігрівачі ввімкнув та грієшся. А так ось: піч, їжа… То світло вимикають, по всій країні відключали, а ще минулого року була лінія фронту недалеко від нас. Виходив, їжу варив, ставив отут. Дрова нарубали, до нас у підвал принесли. У підвалі дрова лежать, щоби сухі були».

Мешканець Святогірська Артем. Фото: «Новини Донбасу»

Артем та його друг спочатку побудували піч для випікання хліба, але тепер використовують її для підігріву їжі своїм чотирилапим друзям.

«Тварини є тварини, ми їх підгодовуємо постійно, хочуть їсти… Потрібно жити дружно і з собаками, і з людьми», — додає соціальна працівниця Валентина.

Соціальна робітниця Валентина. Фото: «Новини Донбасу»

Вона працює у громадській душовій. Живе неподалік багатоповерхівки. Валентина зазначає, що умови життя цього року трохи покращали порівняно з минулим:

«Минулого року зима була дуже важка для нас. Бо не було ні світла, ні води. Цього року у нас стало краще, з'явилося світло. Ми можемо приготувати собі поїсти і можемо увімкнути собі якісь обігрівачі. У квартирах зараз 10-15 градусів. Можна сказати, тепло, живемо у себе в квартирах, удома».

Саморобна піч на вулиці у Святогірську. Фото: «Новини Донбасу»

Від громадських душових до пунктів обігріву.

Поруч стоїть Олександр. Він також співробітник душової та, при необхідності, займається її ремонтом. Живе чоловік у приватному секторі. Олександр ділиться своїми спостереженнями про відмінності між життям у приватних будинках та багатоповерхівках:

«У квартирах немає опалення, нічого немає. А у приватному секторі набагато легше жити. Бо якась своя вода є і таке інше. Ось багато людей зараз склалися грошима, зробили свердловини. Ось так викручуємося».

Соціальний працівник Олександр. Фото: «Новини Донбасу»

Кожна родина у Святогірську отримає щонайменше одну тонну брикетів для підтримки тепла у своїх будинках. А тим, кому не вистачило отриманих дров чи немає коштів на купівлю нових, як і минулого року, запропонували перечекати морози у пункті тимчасового проживання.

Мешканці Святогірська запасаються дровами на зиму. Фото: «Новини Донбасу»

Володимир Рибалкін, голова військової адміністрації Святогірська, розповідає, що на переїзд туди погодилися вже 53 особи.

«Також ми плануємо, щоб приблизно 100 людей перебували на тому об'єкті, де є постійно тепло, є електрика і незалежно від блекаутів там завжди буде комфортно», — додає посадовець.

Голова Святогірської ВА Володимир Рибалкін. Фото: «Новини Донбасу»

Мешканці, які вирішили зимувати у своїх квартирах, можуть за потреби скористатися пунктом обігріву. Його встановили між багатоквартирними будинками.

«Він створений для того, щоб людина могла зайти і просто погріти руки, щоб не було обмороження та переохолодження. Ми й минулого року такий намет ставили і цього року ставимо. Постійно його опалюємо, щоб людям було комфортно», — додає голова Святогірської військової адміністрації Володимир Рибалкін.

Один із пунктів обігріву у Святогірську. Фото: «Новини Донбасу»

Поки ще немає сильних морозів, тут пусто. Але, спираючись на торішній досвід, необхідність пункту обігріву сумнівів не викликає.

«Я в маленькій кімнатці зачиняю двері й вмикаю обігрівач. Але якщо світла не буде, не знаю, що робити. Може, сюди бігатиму, може, в госпіталь піду. Поки що нікуди не хочу, вдома буду», — розповідає місцева мешканка Любов.

Мешканка Святогірська Любов. Фото: «Новини Донбасу»

Побоювання пенсіонерки, яка минулої зими виїжджала до Слов'янська, цілком обґрунтовані. Погана погода чи атаки на енергосистему України можуть призвести до відключення електрики, змушуючи мешканців Святогірська шукати місця для заряджання телефонів чи обігріву.

«У нас були випадки, коли через бурелом приблизно протягом півтори доби місто знаходилося без світла, але у нас вже відпрацьовано програму. У нас мобільні станції підключені до генераторів, ми працюємо над тим, щоб залишався мобільний зв'язок. Завдяки „Укртелекому“ привезено акумулятори, які приєднані до їхньої мережі, й фактично 18 годин без світла у нас працює інтернет», — наголошує на готовності міста до можливих відключень електроенергії Рибалкін.

Святогірськ. Фото: «Новини Донбасу»

У Святогірську також діють два «Пункти незламності», де можна не лише сховатися від холоду, а й отримати гарячий обід.

В очікуванні Нового року

До настання нового року місцева влада планує запустити централізоване водопостачання. Поки цього не сталося, мешканці змушені приходити до громадської пральні.

«У нас ведеться запис. Щонайменше 26 прань на день, буває 34. Люди приходять за розкладом, відпираємо їх речі й трохи підсушуємо. Люди забирають білизну і вже вдома досушують самі», — розповідає про пральню соціальна працівниця Алла.

Громадська пральня у Святогірську. Фото: «Новини Донбасу»

Мешканці Святогірська в середньому використовують громадську пральню чотири рази на місяць. Також популярна послуга громадської душової.

«Приходять, тому що вони вдома живуть, не кожен має воду, не кожен має можливість купуватися. А сюди приходять задоволені, купаються», — пояснює соціальний працівник Олександр.

Громадська душова у Святогірську. Фото: «Новини Донбасу»

Незважаючи на труднощі, мешканці Святогірська готуються до новорічних свят.

«Свята ніколи не скасовуються, ялинки будуть обов'язково. І подарунки під ялинками також будуть — для онуків та рідні», — розповідає соціальна працівниця Валентина.

З нею солідарний її колега Олександр: «Ялинку ставитимемо обов'язково. Бо прийдуть люди, хтось захоче посіяти. Це ж наші звичайні свята, тож усе буде, як і раніше».