Що розкажуть фотографії? У Польщі дослідили ментальне здоров’я і настрої дітей з України

Українські діти в Польщі отримали фотоапарати Polaroid і заходилися знімати світ навколо себе. Вони фотографували свої безпечні місця в домі, щоденні рутини, як от виконання домашніх завдань, й усе, що має для них значення — від іграшок до домашніх улюбленців. Розвага носила насправді дослідницький характер — на основі знімків за допомогою методу Photovoice і подальшої роботи у фокус-групах експерти досліджували добробут і самопочуття дітей. Ініціатива стала важливою частиною звіту, оприлюдненого фонд UNICEF спільно з фундаціями Plan International i Save the Children.

Відкритись через фото

Із початком повномасштабного вторгнення Польща прихистила рекордну кількість неповнолітніх біженців з України. Польський уряд каже про 286 тисяч українських дітей, охоплених місцевою системою освіти. Загалом же, якщо врахувати тих школярів, які навчаються онлайн або відвідують українські навчальні заклади у Польщі, то цифра буде більшою щонайменше у 1,5 рази. 

Із підбором учасників дослідження UNICEF допомагали Центр громадянської освіти (CEO), EduHub та фундація «Незламна Україна». Остання відома тим, що відкрила три українських школи — у Варшаві, Кракові та Вроцлаві, де нині навчаються 1500 учнів. Загалом у дослідженні взяли участь 104 учасники віком від 8 до 17 років. 

— Фотознімки відмінно проілюстрували буденне життя українських дітей-біженців, які намагаються знайти своє місце в чужій країні і якось адаптуватися, незважаючи на всі ментальні труднощі, пережиті утрати, травми внаслідок війни, — каже Марина Юсин, очільниця відділу комунікацій Фундації «Незламна Україна». — Якщо було важко, фотографія демонструвала і такий стан. Один старшокласник сфотографувався, поклавши голову на ноутбук від утоми, бо якраз писав багато підсумкових робіт одночасно в обох школах (українській і польській. — Ред.). Через фото діти відкрилися більше, ніж якби просто ділилися словами. 

Дарія Мохонько, учениця польського технікуму та учасниця фокус-груп від «Незламної України» виступає на презентації звіту у Варшаві. Фото надане UNICEF

Труднощі виникають досі

Дослідження тривало із весни. Офіційна ж презентація звіту відбулася у Варшаві в листопаді. Говорили про три важливі складові дослідження: психічне здоров’я, освіту та інтеграцію українських дітей до польського суспільства.

Один із ключових висновків дослідження — 46% опитаних школярів із України хочуть повернутись додому. Вони тужать за знайомими в Україні, рідними місцями, а особливо за домашніми тваринами.

Крім того, деякі діти з Україні повідомили, що зазнавали дискримінації в школі — як з боку вчителів, так і від однокласників.  

Відірвані від власної домівки і звичних місць, діти зауважили, що стресують. Як наслідок — багато сплять і часто переїдають. Утім, вони переважно свідомі свого стану і мають бажання поговорити про своє психічне здоров’я з «якимось фахівцем».

Українські діти, які відвідують польські школи, зазначили, що попри мовний бар’єр та адаптації до нової системи освіти, відвідування школи забезпечило їм щоденну рутину й «нормалізувало» життя. Утім, відповіді різнилися.

— Висновки звіту навіть трохи здивували. Наприклад, я очікувала, що більшість людей позитивніше відгукнеться про польський соціум, а багато дітей сказали, що й досі виникають труднощі у спілкуванні з поляками, — каже Марія Бєліцька, учениця «Першої української школи» у Кракові.

Дарія Мохонько, Марія Бєліцька та доктор Rashed Mustafa Sarwar, UNICEF Country Coordinator, на обговоренні звіту в офісі UNICEF у Варшаві. Фото надане UNICEF

Зокрема, про неприємні епізоди у спілкуванні з вчителями у польській школі каже також Оксана Хроніна, переселенка із Миколаєва. Її донька, 14-річна Софія, змінила у Польщі дві школи. Спочатку навчалася в Ополє, а згодом — у Варшаві. І якщо у першій мала комфортні умови для отримання освіти, то в другій стала об’єктом прискіпливого ставлення.

— Замість того, щоб підтягнути дитину, яка не знає польської, вчителі ставили “одиниці”, —  каже Оксана Хроніна. — Тож дитина гасла, гасла і нарешті згасла. Ще хтось із педагогів, особливо старшого віку, активно транслював своє погане ставлення до українців на дітей. 

Згідно з опитуванням, для багатьох дітей надскладним і виснажливим завданням стало онлайн-навчання в українській школі, адже доводиться проводити багато часу перед екраном. Найчастіше страждає й організація процесу. За словами Олени Хроніної, переселенки з Миколаєва, для її доньки онлайн-навчання також не стало вдалим рішенням:

— Онлайн-навчання в українській школі не вирішило наших проблем. Донька не розуміла матеріалу. Тож оцінки ставили, але знань не було.

До слова, на складнощі з онлайн-навчанням нарікали й інші учасники дослідження. Для дев’ятикласниці Насті Латишевої, біженки з Києва, уроки по інтернету в поєднанні із відвідуванням польської школи стали непідйомним тягарем.

— Донька, яка завжди була дружня і любить спілкуватися з однолітками, через брак друзів у польській школі скотилася у депресивний стан, плакала, казала, що дуже хоче повернутися додому. Особливо після того, як однокласник запитав: “Що ти тут робиш? Їдь в Україну!”, — каже Надія Філоненко, мама Насті. 

Утім, педагоги тієї польської школи виявилися дуже чуйними до родини — класний керівник цікавилась їхнім побутом і благополуччям, запитувала, чи вистачає грошей на їжу. Водночас батьки однокласників із польської школи з власної ініціативи оплачували їхню частку в шкільних грошових зборах. 

Фото зроблені дітьми на Polaroid під час дослідження. Фото надане UNICEF

Рекомендації до виконання

Результати дослідження будуть взяті на озброєння польських органів влади, громадських і неурядових організацій. Уже намітилися конкретні кроки у галузі психічного здоров'я та психосоціального благополуччя. Аби українські діти-біженці мали повноцінний доступ до спеціалізованих безкоштовних послуг із психічного здоров’я, на допомогу їм залучатимуть україномовних спеціалістів.

— Раніше Польща не мала такого досвіду прийому біженців, — каже Ольга Яблонська, менеджерка у справах комунікації і адвокації фонду Save the Сhildren Polska. — Досі польські педагоги радили собі з українськими дітьми самі. Зараз ми будемо їм допомагати. Працюватимемо також на покращення атмосфери у родинах — із ненав’язливої допомогою їхнім батькам, переважно жінкам, які з дітьми приїхали до Польщі. Наш досвід роботи із дітьми-біженцями може бути дуже помічним для інших європейських країн.

На допомогу українським дітям у польських школах обіцяють залучити більше міжкультурних асистентів, підвищити їхню обізнаності про соціальну та культурну згуртованість, чутливість до конфліктів, антидискримінаційні практики.

Успішну інтеграцію має пришвидшити створення спільного простору для дітей, де польські й українські діти мали б можливість зустрічатися, грати, проводити час разом поза школою. Також активно запроваджуватиметься механізми зворотного зв’язку в школах, аби біженці могли безпечно повідомляти про проблеми, які їх хвилюють.

Фонд UNICEF спільно з фундаціями Plan International i Save the Children створили також скорочену версію звіту спеціально для дітей, які взяли участь у дослідженні й сподіваються на допомогу громадських організацій у вирішенні їхніх проблем. 

Матеріал підготовлений за допомоги MediaPort Warsaw, хабу для українських журналістів у Польщі, та за підтримки міжнародної ініціативи Media Lifeline Ukraine