Відновлював електромережі в окупації — під суд. Чому до закону про колаборантів є питання

Після ухвалення законодавства про колабораціонізм у 2022 році в Україні не припиняються суперечки про те, кого і як слід судити. Відсутність чітких формулювань у законі веде до непорозуміння та невизначеності. Це створює труднощі для тих, хто жив чи досі мешкає на окупованих територіях, оскільки людям важко зрозуміти, за що вони можуть отримати термін. Доходить до того, що до колаборантів зараховують працівників комунальних служб.

Наприклад, Дмитро Герасименко — електрик із міста Лиман у Донецькій області. Коли населений пункт захопили російські війська, чоловік не зміг виїхати та влаштувався до місцевої електромережі під керівництвом окупантів.

Після повернення Лимана під контроль України Дмитра судили і визнали винним у колабораціонізмі, але апеляційний суд пом'якшив вирок. Його історія багато в чому стала показовою. «Новини Донбасу» розповідають деталі.

«Хотів повернути людям електрику»

Лиман був окупований російською армією у травні 2022 року. Повному захопленню населеного пункту передували сильні обстріли та бої.

Місто пробуло в окупації п'ять місяців. Дмитро залишався у рідному Лимані весь цей час через хворого батька та матір. Він електрик, який з 2013 року працював у приватній енергетичній компанії ДТЕК, був майстром дільниці. Після того, як Лиман захопили російські війська, довелося думати, як вижити, і шукати шляхи заробітку. Містом поширилися чутки, що Лиманська РЕС (районна експлуатаційна служба) буде запущена і там потрібні працівники.

Дмитро вирушив на співбесіду. У ній брали участь ще близько 15 колишніх співробітників. Новими керівниками виявились представники «Енергокомпанії» з окупованої у 2014 році Горлівки.

«Вони запитали: "Хто з вас ІТП?" Тобто інженерно-технічний працівник. Їм треба було, так би мовити, на когось покластись. Але підняв руку я, тому що працював майстром. І підняв руку Володимир Олександрович, який теж був майстром, тільки він по повітряних лініях, працював у місті», — розповідає «Новинам Донбасу» Дмитро Герасименко.

Засуджений за колабораціонізм Дмитро Герасименко. Фото: Дмитро Глушко / Новини Донбасу

Оскільки він був молодшим за віком, представники угруповання «ДНР» призначили його «старшим». Так Дмитро пропрацював якийсь час. Але потім було запропоновано вже офіційну посаду виконувача обов'язків начальника місцевого підрозділу РЕС. За словами Дмитра, він не погоджувався, але «ДНРівці» сказали: або так, або ніяк.

«Я не хотів на цю посаду погоджуватись, мені ця посада не потрібна. Я сам по собі більше люблю працювати із "залізом". Я просто хотів допомогти відновити лінії, повернути людям електрику у місті. Бо сусіди, родичі питали: "Коли буде світло, коли буде світло?" Мені сказали: або ти працюєш на цій посаді, або взагалі не працюєш. Просто розвернутися і піти я побоявся. Бо подумав: раптом будуть запитання до мене», — пояснює засуджений за колабораціонізм.

Колектив під керівництвом Дмитра відновлював електромережі. Але після закінчення випробувального терміну чоловік написав заяву про звільнення.

«Тут ніби двояка ситуація. З одного боку, начебто я пішов на співпрацю. З іншого боку, я пішов заради чого? Я пішов заради того, щоб допомогти мешканцям, які залишилися тут. Тут громадяни України, від них ніхто не відмовлявся. Знову ж таки кажу: ситуація двояка. Я розумів, що я зробив неправильний вчинок, що треба було мені не виходити на роботу і т. д. Але через збіг обставин, ось так вийшло», — розповідає «Новинам Донбасу» Дмитро.

Пошкоджений внаслідок обстрілів будинок у Лимані. Фото: Дмитро Глушко / Новини Донбасу

З кабінету до тюремної камери

ЗСУ деокупували Лиман 1 жовтня 2022 року. Буквально за кілька тижнів після цього співробітники СБУ затримали Дмитра та оголосили йому про підозру в колабораціонізмі — тобто співпрацю з окупантами.

Це стаття 111-1 Кримінального Кодексу України, яка з'явилася у законодавстві у березні 2022-го — на початку повномасштабного вторгнення Росії.

«У в'язниці до мене ставилися нормально. Навіть інші злочинці, які за іншими статтями відбувають термін, запитували: "За, що посадили?" Коли чули, що 111-та стаття: "О, ти колаборант, все…" А потім, якщо їм цікаво, то починали зі мною розмовляти. І починаєш їм розповідати. Я, за великим рахунком, нічого поганого не зробив, тому що ніхто не постраждав і не загинув через мене. Таких не кривдять. Хлопці, які там сиділи за коригування [обстрілів], ставлення до них, звичайно, погане», — розповідає Дмитро.

Стела на в'їзді до Лиману. Фото: Дмитро Глушко / Новини Донбасу

У списку того, що кваліфікують як колабораціонізм широкий спектр дій — таких як пости в соцмережах із запереченням російської агресії, зайняття посад в окупаційних адміністраціях чи передача будь-яких ресурсів окупантам.

За коригування вогню та здачу позицій ЗСУ судять зазвичай зовсім за іншими статтями. І найчастіше, ще до звільнення територій, такі люди вже перебувають у списках СБУ.

Так само, як і високопоставлені колаборанти. Але буває й так, що у перші дні звільнення міста, коли правоохоронці проводять «стабілізаційні заходи», місцеві жителі самі повідомляють про тих, хто співпрацював з росіянами.

«Коли відбувається деокупація населеного пункту, дуже багато людей самі звертаються до нас: "Хлопці, дивіться, ось я живу тут, мій сусід, мій знайомий співпрацював з окупантами". Хтось наводив окупантів на патріотично налаштованих людей. Хтось заради наживи співпрацював із ними, десь когось грабували, мародерили… У них це вважається нормою. І тому багато людей самі звертаються до нас», — розповів «Новинам Донбасу» оперативний співробітник Служби безпеки України.

Коли підозрюваного затримано, то з ним ведеться бесіда, в якій силовики намагаються зрозуміти мотивацію вчинення того чи іншого вчинку.

Але, за словами співрозмовника «Новин Донбасу» у СБУ, за весь час він жодного разу не почув зрозумілих аргументів.

«Я жодного разу не почув якихось обґрунтованих думок, чому в людини не було іншого вибору. Вибір завжди є», — наголошує він.

Оперативний співробітник СБУ. Фото: Дмитро Глушко / Новини Донбасу

Наприклад, адвокат Олег Рогов, до якого звернулися родичі Дмитра, не бажає допомагати тим, хто вчинив тяжкі злочини або перейшов на бік ворога.

«Є, звісно, своє табу: захищати колишніх правоохоронців. У принципі, люди, які зрадили, порушили свою присягу один раз, вони, не факт, що не порушуватимуть її і вже після всього цього», — підкреслив Олег у розмові з «Новинами Донбасу».

Ставлення до коригувальників вогню, високопоставлених колаборантів, тих, хто здавав позиції ЗСУ, зовсім інше, як у в'язниці, так і серед простих людей.

«Ставлення негативне. Люди за якісь копійки, за якісь матеріальні блага здавали місце розташування військових підрозділів, цивільних установ. І гинули українські люди, страждало майно», — пояснює адвокат Олег Рогов.

Наслідки бойових дій у Лимані. Фото: Дмитро Глушко / Новини Донбасу

Три роки в'язниці замінили умовним терміном

Оскільки суд засудив Дмитра до трьох років колонії, а також конфіскував усе майно і заборонив йому протягом десяти років обіймати керівні посади та обслуговувати електромережі, це викликало обурення у мешканців Лимана, а також у друзів підсудного.

У Дмитра на момент його ув'язнення залишалася вагітна дружина, але суд не взяв це до уваги, тому всі небайдужі люди надавали підтримку сім'ї електрика, поки він був під вартою. Хтось приходив і рубав дрова, а адвокат Олег постарався привернути увагу до цієї та подібних справ.

«Ті, хто перебував в окупації, і та невелика кількість людей, які коментували нечисленні публікації в Україні та за її межами, погоджувалися з тим, що не можна суворо карати тих людей, які співпрацювали з владою так званої "ДНР". Знову ж таки, вони співпрацювали не через те, що хотіли нажитися. Дмитру вже не було куди прагнути, говорячи про підвищення, тим більше, що він раніше працював на керівній посаді — до активних бойових дій на території України», — каже захисник.

Олег Рогов, адвокат Дмитра Герасименка. Фото: Дмитро Глушко / Новини Донбасу

Але Індустріальний районний суд міста Дніпро, на думку адвоката, не взяв до уваги надані докази та позицію Дмитра і, як стверджує Олег, наперед виніс вирок. У цьому можна було переконатися по неточностям у документації.

«Починаючи з того, що слідчим був невірно вказаний момент окупації та момент деокупації міста Лиман минулого року (коментар адвоката було записано наприкінці 2023 року — Ред.), а також було втрачено деякі нюанси, що стосуються безпосередньо виконання обов'язків моїм підзахисним. Те, що він не здійснював жодної комерційної діяльності, пов'язаної з матеріальними витратами, які йшли на допомогу "ДНР", "ЛНР". А також цілеспрямовано мій підзахисний не давав команду, а відповідно працівники не підключали органи управління "ДНР". Тобто поліцію, комендатуру, органи місцевої влади», — наголосив адвокат.

Не погодившись із вироком, Олег подав апеляцію. На щастя для його підзахисного, її розглянули і вирок був пом'якшений. Його замінили на два роки умовно, без конфіскації майна.

«Він скоїв нетяжкий злочин. Будь-яких шкідливих наслідків для нього та для країни, України, не настало. Ніхто не постраждав. Він лише якось намагався забезпечити життєдіяльність міста Лиман. Крім того, що тут були окупанти, тут перебувало понад 9000 місцевого населення, якому треба було тепло, світло, газ та інше», — пояснює свою позицію захисник.

Дмитро погодився з рішенням суду і поки не знає, як далі діятиме прокуратура. Але, згідно з Женевською конвенцією, медики та комунальники взагалі не підлягають суду.

Тому питання внесення змін до закону про колабораціонізм порушується досить часто журналістами, правозахисниками, депутатами Верховної Ради.

«Хоча були й негативні відгуки щодо колаборантів, але це думка кожного. Знову ж таки, ті, хто пережив окупацію, ще довго не зможуть зрозуміти і чути тих, хто перебував поза окупацією», — заявив адвокат.

«Це байка, що всі люди, які залишилися під час окупації міста, усі сепаратисти. Ні, це далеко не так! Кожна людина, яка не змогла виїхати, у неї не обов'язково є сепаратистські, колабораціоністські чи ще якісь мотиви. Просто є люди, які психологічно та десь внутрішньо не готові. Це найчастіше стосується людей пенсійного віку, які не готові покинути свій будинок, вони не розуміють, куди їм їхати, вони не розуміють, що там буде», — пояснює оперативник СБУ.

Закон потребує перегляду

Правозахисниця Олена Луньова каже, що зараз три чверті справ проходять по людях, які не чинили жодних тяжких злочинів.

Центр прав людини ZMINA провів масштабне дослідження, вивчивши близько 700 вироків з різних частин законів про колабораціонізм.

«Таке враження, ніби ми штампуємо справи для статистики проти людей, які за умови, що не було влади, залишилися, щоб допомагати людям виживати, поширювали гуманітарну допомогу чи виступали комунікаторами між громадою та окупаційною владою. Така відповідальність має бути зваженою, у тому числі мають бути зважені перспективи реінтеграції. Зараз ми цього не бачимо», — наголосила Луньова у розмові з «Новинами Донбасу».

При тому, що значна частина проваджень відкривається проти комунальників чи шкільних вчителів, багато справжніх високопоставлених колаборантів втекли до Росії під час звільнення українських територій.

Проукраїнський напис у Лимані. Фото: Дмитро Глушко / Новини Донбасу

Також юристка наголошує, що у нинішньому законодавстві неточно окреслено види колабораційної діяльності і це викликає труднощі у роботі правоохоронців та судів.

«Якщо ви добровільно перейшли на бік ворога, безумовно, ви маєте бути покараним. Але так як зараз виглядає стаття Кримінального кодексу, ми фактично займаємося залякуванням мешканців окупованих територій. Тому що РФ використовує нашу статтю. Вона обіцяє людям, що коли Україна відновить контроль над окупованими територіями, то люди, які там проживали, сядуть у тюрму. І насправді це останнє, що потрібно державі Україна: втрачати лояльність людей, які живуть в окупації і чекають на Україну», — вважає правозахисниця.

На жаль, поки не буде внесено правки до нинішнього закону про колаборантів, швидше за все людям, які залишаються на непідконтрольній Україні території, доведеться приміряти на себе дію цієї статті.

Адже не завжди можна точно довести намір людини, яка знаходиться з іншого боку лінії фронту. Можливо, її життю загрожували, або ж людині нічого не залишалося, окрім як вийти на роботу, щоби прогодувати сім'ю.

З іншого боку, суспільство має запит на справедливе покарання тих, хто дійсно перейшов на бік Росії і вчинив злочини проти України.

Матеріал створений за підтримки «Медіамережі»