«Смачний плювок на фізіономії Москви». Як у Росії коментують повернення командирів «Азовсталі» в Україну

Восьмого липня до України повернулися п'ять командирів оборони «Азовсталі», які перебували у Туреччині. Усі вони за домовленостями з Росією мали утримуватися на території третьої країни до кінця війни. Проте військові не просто повернулися. Вони планують знову брати участь у бойових діях. У РФ те, що відбувається, сприйняли дуже гостро. У ситуації розбиралися «Новини Донбасу».

Історія командирів оборони «Азовсталі»

8 липня додому повернулися командир полку «Азов» Денис Прокопенко («Редіс»), замкомандира Святослав Паламар («Калина»), старший офіцер Олег Хоменко, в. о. командира 36-ї окремої бригади морської піхоти Сергій Волинський («Волина») та командир 12-ї бригади Нацгвардії Денис Шлега.

«Я глибоко впевнений в тому, що армія – це командна робота. І з сьогоднішнього дня ми разом з вами продовжуємо боротьбу. Ми обов’язково своє слово ще скажемо у бою», — заявив Денис Прокопенко після повернення.

Командир підрозділу «Азов» Денис Прокопенко. Фото: Пресслужба президента України

Нагадаємо, всі українські військові, зокрема п'ятеро командирів вийшли з «Азовсталі» у середині травня 2022 року. Багатьох відправили до виправної колонії у Оленівці Донецької області, де утримують полонених. Де знаходилися Прокопенко, Паламар, Хоменко, Волинський та Шлега — точно ніхто не знав. 21 вересня Україні вдалося звільнити з полону 215 людей, у тому числі командирів оборони «Азовсталі», але додому тоді їх не повернули. Згідно з домовленостями з Росією, бійці перебували в Туреччині під гарантіями захисту та безпеки президента Реджепа Ердогана, де й мали залишатися до кінця війни.

«Вони перебувають на закритому режимному об'єкті. Навіть ми не знаємо де саме. Вони не на курорті та не на морі. Вони мають певний режим, регламентовані дзвінки, розклад. Вони не піддаються тортурам, як у Росії, проте вони не повністю на волі», — розповідала про умови, в яких перебуває її чоловік, дружина Дениса Прокопенка Катерина.

Офіс президента опустив подробиці, як саме Києву вдалося повернути п'ятьох командирів. За словами посла України в Туреччині Василя Боднара, Анкара не висувала жодних умов. Він додав, що переговори тривали кілька місяців. У них було задіяно «весь дипломатичний авангард Володимира Зеленського».

Що Росія намагалася зробити з «азовцями»

Полк «Азов» став одним із головних тригерів для Росії у нинішній війні. Рупори Кремля називають «азовців» неонацистами, фашистами, терористами та вбивцями. Саме з ними пропагандисти насамперед пов'язують усі фейки про насильство над мирними жителями, які продукують у РФ. Вихід українських бійців із «Азовсталі» у травні минулого року став тріумфом на федеральних каналах. Їх закликали публічно судити, «ДНР» загрожувала стратою. Минулого літа окупанти збудували клітки в центрі Маріуполя, де нібито й мали «судити» українських військових із полку «Азов». Проте, на щастя, нічого такого не сталося. Зараз у Росії триває процес над 22 українцями, які в той чи інший момент були причетні до «Азову». Серед них кухарі, кінолог. Тобто на лаві підсудних у ролі грізних «нацистів» опинилися навіть не військові. Крім того, міжнародне право в принципі забороняє судові процеси над полоненими.

«З погляду міжнародного гуманітарного права є обставини, коли полонених може бути засуджено, але не в цій ситуації, а загалом. Коли полонені перебувають у полоні, вони зобов'язані за міжнародним гуманітарним правом дотримуватися законів та статутів, які поширюються на збройні сили ворожої сторони. В даному випадку це закони та статути Збройних сил РФ. І в тому випадку, якщо відбувається порушення з боку полонених цих законів чи статутів, вони можуть підлягати відповідальності. Російська Федерація не висунула подібних звинувачень військовослужбовцям бригади "Азов"», — коментує «Новинам Донбасу» юрист Громадської організації «Регіональний центр прав людини» Микита Петровець.

Він наголошує: міжнародне гуманітарне право забороняє притягувати до відповідальності військовослужбовців лише за факт участі у збройному конфлікті. Те, що бійці «Азова» намагалися відбити збройний напад РФ на територію України, не дозволяє Росії притягувати їх до відповідальності. А тим більше, якщо йдеться про тих, хто перебував у роті матеріального забезпечення, тобто до бойових дій жодного відношення не мав.

У філармонії окупованого Маріуполя збирали клітини для суду над «азовцями», серпень 2022 року. Фото: Петро Андрющенко / Telegram

Проте російська пропаганда жадала крові «азовців» — неважливо, яку роль вони виконували в полку.

«Суд спрямований на внутрішню аудиторію. Щоб показати російському населенню, що осуджені військовослужбовці полку "Азов" за такою гучною кваліфікацією, як терористична діяльність. Більше того, якщо вони надалі здійснять обмін цих військовослужбовців або в процесі судового процесу здійснюватимуть обмін, це ще раз підтверджуватиме, що це максимально спрямоване на внутрішню аудиторію», — вважає Микита Петровець.

Повернення командирів: реакція Кремля

Звільнення захисників «Азовсталі» у вересні 2022 року викликало хвилю обурення у z-середовищі. У той же час, головні рупори Кремля спробували швидко змістити акценти. Вони перевели стрілки на те, що й до Росії під час обміну повернулися ті, на кого так довго чекали. Саме це, а не істерія прихильників «СВО» з приводу звільнення українських бійців, як стверджували Маргарита Симоньян та Володимир Соловйов, — головне.

«Ранок, сходить сонце, і я зараз думаю про те, що 87 наших військових у ці хвилини сплять! Вперше за півроку. Їх ніхто сьогодні не поб'є. Ніхто нічого не відріже. Нікого із них не розстріляють. Вони просто сплять. І сьогодні чиясь мати не витиме у храмі, в кров стираючи коліна, вимолюючи сина», — такий «глибокий» пост написав у своєму телеграм-каналі Соловйов.

На цей раз Росія не отримала жодних бонусів за те, що командири оборони «Азовсталі» повернулися до України. Більше того, як стверджує прессекретар президента РФ Дмитро Пєсков, у Кремлі навіть не знали про це.

«Повернення з Туреччини в Україну ватажків терористичного "Азова" (полк "Азов" визнано в РФ терористичною організацією — ред.) є порушенням умов домовленостей, умови повернення порушила як турецька сторона, так і Київ. За умовами домовленостей ватажки "Азова" мали знаходитися на території Туреччини до моменту закінчення конфлікту. Рішення видати Києву ватажків терористичного угруповання "Азов", порушуючи існуючі домовленості, безпосередньо пов'язане з провалами в контрнаступі України, а війська київського режиму стикаються з провалами щодня», — сказав Пєсков.

Командири оборони «Азовсталі» разом із президентом Володимиром Зеленським повернулися з Туреччини до України. Фото: Пресслужба президента України

При цьому Москва, судячи з усього, не планує щось робити на дипломатичному рівні. Пєсков впевнений: у контексті підготовки до саміту НАТО на Анкару чинили великий тиск. Прессекретар Путіна додав, що Туреччина як член НАТО виявляє солідарність з Альянсом, і Росія все чудово розуміє, але «порушення домовленостей нікого не прикрашає».

Таку позицію Кремля вже засудили серед ультра-патріотів, куди входить, наприклад, Ігор Стрєлков-Гіркін.

«Відповідь Кремля оригінальністю не відрізняється. Прес-секретар президента Росії Дмитро Пєсков безпорадно промекав, що "повернення ватажків полку "Азов" з Туреччини в Україну є абсолютним порушенням наявних домовленостей як з українського, так і з турецького боку". Ну так, є. А чому б і не порушувати, якщо знаєш, що кинуті вкотре втруться?» — так коментує відповідь Пєскова ресурс «Агентство політичних новин Північний Захід», пов'язаний із «Клубом розсерджених патріотів».

Пропаганда будує конспірологічні теорії, що пояснюють повернення командирів «Азовсталі»

Як пише письменник Єгор Холмогоров, повернення командирів оборони «Азовсталі» — це «смачний плювок на фізіономії Москви». Політолог Сергій Марков вважає: «наслідки грубого порушення домовленостей та звільнення фашистів "Азова" можуть бути дуже суттєвими». Він розвиває кілька конспірологічних версій, чому Туреччина на це пішла.

«Спочатку Ердоган зрозумів, що зернова угода, яка дуже важлива для нього і політично, і економічно, не буде продовжена Росією, бо Захід не виконує її. Потім Ердоган розуміє, що він буде звинувачений суперники, що його не поважають, що, незважаючи на те, що Туреччина так багато зробила для Росії, Росія ліквідує зернову угоду. Далі, щоб уникнути цієї майбутньої кампанії ганьби, Ердоган вирішує, що вигідно "показати зуби", тобто найпершому образити Росію», — так коментує Марков.

Повернення командирів оборони «Азовсталі» в Україну. Фото: Пресслужба президента України

Паралельно пропагандист висловлює ще одну «сирійську версію».

«ВКС Росії вже кілька тижнів в Ідлібі сильно б'ють по турецьким проксі. Ердоган намагався це зупинити, але йому не вдалося. Американська розвідка розповіла про це Зеленському і Зеленський вирішив скористатися моментом, коли Ердоган роздратований на Путіна і вмовив Ердогана на помсту Путіну віддати йому, Зеленському, азовців. Загалом і за цією версією Зеленський хитро обдурив Ердогана», — каже Сергій Марков.

Водночас, він, мабуть, єдиний, хто присвятив темі повернення командирів оборони «Азовсталі» близько десяти постів. Інші рупори Кремля відреагували на це досить прохолодно. На думку Юрія Подоляки, сторони домовилися про це ще минулого вересня. Пропагандист Євген Попов закликає «наплювати» на те, що ситуація виглядає приниженням для Росії та наполягає на тому, що на події на фронті, вона не впливає. За словами Попова, після такого ціна на обмін решти полонених значно зросте.

Росія — Туреччина: чи зміняться відносини

Схоже, поки що жодних дій у відповідь на порушення домовленостей Москва приймати не планує.

«Передача Туреччиною Україні командирів нацбатальйону "Азов" з порушенням домовленостей, а також заяви про прискорене прийняття України до НАТО свідчать про те, що ця країна перетворюється з нейтральної на недружню Росії», — заявив голова комітету Радфеду з оборони та безпеки РФ Віктор Бондарєв.

Очільник російського МЗС Сергій Лавров після розмови зі своїм турецьким колегою Хаканом Фіданом дійшов схожого висновку. Як заявили в МЗС, сторони погодились продовжувати довірчі стосунки між країнами.

Насправді розривати відносини з Туреччиною, яку важко назвати різко антиросійською, Кремлю невигідно. Особливо в ситуації, коли ворогів у Росії вже достатньо. На думку політологів, зараз у РФ обмежена можливість маневру і впливу на Туреччину, і це явно простежувалося в заявах після повернення українських військових.

Президенти Туреччини та Росії Реджеп Ердоган та Володимир Путін у жовтні 2022 року. Фото: ТАРС / kremlin.ru

«Для Пєскова, який тюрколог і працював у Туреччині, в посольстві, — це взагалі, за великим рахунком ляпас. Навіть з погляду професійного і то Росія не може зробити якихось радикальних кроків, щоб змінити свої відносини з Туреччиною, якось вплинути на Туреччину. Вона залежить від неї. Туреччина залишається важливим хабом для Росії, зокрема, для постачання туди різних товарів», — коментує у розмові з НД політолог-міжнародник аналітичного Центру «Об'єднана Україна» Дмитро Левусь.

Політолог упевнений: відповіді з боку Росії будуть, але завуальовані та невеликого масштабу.

«Наприклад, удар по порту Чорноморська "Шахидами", який минулої ночі росіяни намагалися завдати, то це, мабуть, саме спроба таким непрямим шляхом впливати на можливості зернової ініціативи. Удар саме по зернових складах, щоб показати Туреччині, що є можливість впливати на зернову ініціативу, яка для Туреччини дуже важлива. Тому я думаю, що будуть такі непрямі відповіді», — каже Дмитро Левусь.

Щодо Києва, то, як сказав посол України в Туреччині Василь Боднар, в Анкарі були зацікавлені в операції повернення командирів оборони «Азовсталі». Адже у такий спосіб Туреччина посилює свої позиції на міжнародній арені.