Армія Росії просувається до Покровська та Мирнограда. Чи готова оборона та що чекає на ці міста?

Покровськ — одне з небагатьох вцілілих за час повномасштабної війни міст Донецької області. Протягом двох років воно залишалося тиловим. Дорогою з більш мирної та віддаленої від лінії фронту частини України на трасі від Дніпра — це перше велике місто Донбасу. Але після окупації Авдіївки та подальшого просування армії РФ, Покровськ дедалі частіше потрапляє під обстріли.

У звіті розвідки Міноборони Великої Британії повідомлялося, що Покровськ — наступна ймовірна оперативна ціль окупантів. Росіяни зосереджуються на спробі прорвати оборону ЗСУ і розвинути наступ у напрямку Мирнограда, Покровська та Селидового.

Поки розвідки союзників і деякі військові експерти заявляють, що битва за Покровськ неминуча, його жителі продовжують вірити, що місто вистоїть. «Новини Донбасу» вирішили з’ясувати, чи бояться жителі Покровська наступу російських військ і що робитимуть у разі наближення бойових дій.

Покровськ — логістичний центр ЗСУ в Донецькій області

За свіжими даними Головкома ЗСУ Олександра Сирського, Росія зібрала 8 ударних бригад для штурму на Покровському та Курахівському напрямках. Фактично російські загарбники намагаються розширити той прорив, який здійснюють до траси Покровськ-Костянтинівка на північний захід від Очеретиного.

«Відповідно, якщо окупанти встановлять безпосередній контроль над цією логістичною складовою Сил оборони України, це значно ускладнить ситуацію на лінії бойового зіткнення під час проведення ротації особового складу, підвезення боєприпасів і вивезення поранених. Крім того, це створить можливість виходу безпосередньо на Костянтинівку, минаючи Часів Яр», — зазначив військовий експерт Дмитро Снєгирьов.

Наразі основний удар на Покровському напрямку спрямований насамперед на можливість блокування логістики. Однак темпи просування російської армії залишаються незначними.

«Я не вбачаю передумов для значних успіхів. Вони [росіяни] можуть просуватися на 200 метрів, 100 метрів, 300 метрів. Однак оперативний успіх, великий прорив поки що їм недоступний», — заявив журналіст та військовий експерт Денис Попович.

Лінія фронту поступово наближається до Покровська та Мирнограда. Карта: DeepState

Жителі Покровська не хочуть бачити армію РФ у своєму місті

«Все буде як завжди, все буде Україна. Ми будемо вірити», — поділилася з «Новинами Донбасу» своєю думкою щодо загрози російського наступу одна з опитаних у Покровську.

Серед наших респондентів були як літні люди, так і молодь Покровська. Представники старшого покоління зазначають, що готові до можливого просування російської армії. Однак вони не збираються залишатися в окупації та, якщо доведеться виїхати, діятимуть без вагань.

Війська РФ регулярно завдають ракетних і бомбових ударів по Покровську і Мирнограду. Фото: «Новини Донбасу»

«Місто жодного разу не полишала і сподіваюся, що не доведеться. Придбали машину про всяк випадок і одразу поїдемо. В окупації я не збираюся залишатися ані дня», — заявила жителька Покровська.

Представники молодого покоління також підтвердили готовність до наближення загарбницьких військ, додавши, що оборонятимуть місто і не розглядають варіант його здачі.

Сусідній Мирноград розташований навіть ближче до лінії фронту і до того місця, де російські війська, імовірно, прагнуть перерізати постачання української армії — лише за 20 км. Разом із Покровськом вони складають міську агломерацію, як і багато інших міст Донбасу.

До Мирнограда вже долітають авіабомби — зброя, яка стала одним із головних інструментів руйнування та просування на службі окупаційної армії на цьому етапі війни.

«Ну, дійсно, це керовані авіабомби — дуже потужний вид озброєння у росіян. Простіше кажучи, це бомби вагою від 250 до 1500 кілограмів. Коли вони прилітають, одна така може просто зруйнувати половину дев'ятиповерхової будівлі», — зазначив пресофіцер поліції Донецької області Павло Дяченко.

У березні авіабомба впала на багатоповерхову будівлю в Мирнограді, а вночі на 1 червня зруйнувала один із дитячих садочків. Окрім авіабомб, сюди прилітають ракети типу «Гром-Е1» та С-300.

Покровськ та Мирноград все частіше потрапляють під обстріл армії РФ

«Уже поряд бої йдуть. Але навіть зараз я у цілковитій надії, що таки зупинять ворога», — розповідає «Новинам Донбасу» 75-річна жителька Мирнограда Ірина Голомидова.

Її чоловік загинув на шахті. Самотужки виростила доньку та сина. Ірина каже, що трагічні обстріли з великою кількістю жертв тут траплялися. Але фронт при цьому не підбирався так близько, і це непокоїть її. Під час обстрілів пані Ірина найбільше переживає за дітей. Коли стає справді гучно, виходить у коридор.

Жителька Мирнограду Ірина Голомидова. Фото: «Новини Донбасу»

«Колись були обстріли, і доволі часто. Ні, я виходила в коридор і стояла там, чекала, ніби це врятує мене, ця стіночка. Там стояла, потім лягала, мріяла, що все це скоро закінчиться, і спокійно засинала. Страшно? Ну, як вам сказати? По-моєму, дурні тільки не бояться вибухів. І вибачте за таку відповідь», — зізнається мешканка Мирнограда.

За час повномасштабної війни пенсіонерка жодного разу не полишала регіон. Тут продовжують жити й працювати її діти.

«У 2022 і 2023 роках у нас було дуже спокійно. Нас не бомбили, не стріляли, ми жили в мирі. Щоправда, майже всі люди виїхали, магазини не працювали, нічого не функціонувало, окрім підприємств», — зауважила пані Ірина.

У Донецькій області все ще працюють великі підприємства

Ірина – колишня фельдшерка. Багато років працювала в оздоровчому пункті шахти «Капітальна». Покровськ, Мирноград та Селидове — класичні шахтарські міста. Саме тут розташовані копальні з коксівним вугіллям, що залишилися в Україні, і останні великі підприємства на Донбасі, які надалі працюють. Саме вони, а також податок на землю є основним джерелом наповнення місцевих бюджетів.

«Перше джерело. І воно було незмінним до війни та зараз у воєнний час. У нас є бюджетоутворюювальне підприємство шахтоуправління «Покровське», компанії «Метінвест». Тому це левова частка, майже 75% ПДФО з усіх залежить від цього підприємства», — пояснює «Новинам Донбасу» начальник військової адміністрації міста Покровськ Сергій Добряк.

На думку експертів, стратегічна значущість цих міст ще й у тому, що в разі виведення з ладу місцевих шахт металурги Запоріжжя і Кривого Рогу, які й так знизили виплавку з початку повномасштабної війни утричі, залишаться взагалі без коксівного вугілля. Завдяки тому, що лінія фронту не так близько, а підприємства продовжують працювати, у Покровську залишаються жити не тільки пенсіонери.

Покровськ. Фото: «Новини Донбасу»

Як місцеві волонтери допомагають ЗСУ

«На цей момент мотивує залишатися в місті реальна допомога військовим. Те, що я розумію: я зараз тут потрібен як функціональна молодіжна рада, як молодь Покровська. Як більшість знайомих хлопців кажуть, якщо підійдуть окупанти ближче, то ми зі зброєю в руках будемо захищати Покровськ», — пояснює Олександр Нестеренко.

Він — голова молодіжної ради Покровська та місцевий волонтер.

«Моя волонтерська діяльність почалася з далекого 2014 року. Тожді ми з батьками почали допомагати військовим, які були  неподалік від нас, які їздили до зони АТО для виконання бойових завдань», — підкреслив Нестеренко.

Голова молодіжної ради Покровська та місцевий волонтер Олександр Нестеренко. Фото: «Новини Донбасу»

Коли в Україну прийшла повномасштабна війна, Олександр та його однодумці розширили свою допомогу.

«Здебільшого це військовим, цивільним, ВПО. Якщо військовим, то це були автомобілі, дрони, засоби гігієни, ліки, бронежилети й каски. Буквально усе, чого потребували хлопці. Ми знаходили, діставали, закуповували і доставляли на передову», — додав Олександр Нестеренко.

На думку Олександра, останні просування російських сил насторожують. Але волонтерство та спілкування з військовими надають впевненості.

«Це така певна розв'язка, як на Краматорськ, як на Костянтинівку, до інших міст. Для них це важливе місто як «західні ворота Донбасу». Вважаю, що Покровськ ніхто не захопить. І наші хлопці зараз виборюють кожен метр української землі і бережуть її для того, щоб сюди ніхто не прийшов», — наголосив голова молодіжної ради Покровська.

Хто залишається у Покровську та які проблеми у місті

До повномасштабного вторгнення в Покровській громаді проживало 86 тисяч людей. Нині їх близько 52 тисяч, але з них 12,5 тисяч — це переселенці з інших населених пунктів регіону. З початку вторгнення тут працює обласний евакопункт, курсують евакуаційні потяги на захід України. Поки жителі Покровська залишають місто, сюди до шелтерів прибувають переселенці з інших міст і сіл області, тих місць, куди війна вже підібралася впритул і які вона зруйнувала.

Пресофіцер поліції Донецької області Павло Дяченко стверджує, що під час евакуації складно організувати як сам процес, так і переконати людей їхати.

Павло Дяченко, пресофіцер поліції Донецької області. Фото: «Новини Донбасу»

«І вже коли вони бачать, що гинуть чи травмуються сусіди, рідні, тоді вирішують евакуюватися, виїзжати. Так було і в Бахмуті, і в Авдіївці. Ми доставляємо людей у шелтери, а вже потім із ними працюють фахівці, представники військових адміністрацій. Там розробляється план, куди люди поїдуть: до родичів, до когось, чи хтось їх забере, чи за державними програмами», — наголосив Павло Дяченко.

Ще одне важливе завдання — облаштувати оборонні рубежі на цьому напрямку. Цим опіуцється не лише центральна, а й обласна та міська влада.

«Що стосується можливих видатків на оборонні споруди з місцевого бюджету, то ми заклали 13 мільйонів гривень на матеріали, які зберігатимуться у матеріальному резерві. І якщо вони стануть у пригоді, то оперативно передадуться військовим», — заявив начальник МВА Покровська Сергій Добряк.

Начальник МВА Покровська Сергій Добряк. Фото: «Новини Донбасу»

Під час підготовки матеріалу місцеві жителі, з якими ми спілкувалися, були стурбовані тим, що укріплень у бік Дніпра багато, а от напрямок у бік окупованого Донецька, до якого лише 70 км, викликає питання. «Новини Донбасу» і поставили ці питання начальнику Покровської військової адміністрації Сергію Добряку.

«Можливо, люди частіше їздять у бік Дніпра та не відвідують сторону окупованих територій, тому вони не мають змоги побачити, що там будується. Що ж стосується лінії оборони, що будується поблизу міста Покровськ, то її зводять за рішенням військового керівництва коштом соціально відповідального бізнесу. Дякую цьому бізнесу за підтримку», — повідомив Добряк.

Контрасти, що визначають атмосферу більшості великих міст Донбасу, які залишилися під контролем України, очевидні й у Покровську. З одного боку, новий гарний парк, доглянуті клумби, що потопають у трояндах; з другого — багатоповерхівки, розбиті обстрілами та ракетними ударами, ніби застиглі в часі одразу після чергового прильоту. Жителі подали понад 600 заявок на відновлення зруйнованого та пошкодженого житла. Сильно постраждали центр міста, приватний сектор та критично важлива інфраструктура.

Троянди в Покровську. Фото: «Новини Донбасу»

«Так, дійсно, після того, як рашисти знищили дамбу на Карлівському водосховищі, ми втратили це джерело питної води. Завдяки підтримці та заздалегідь продуманій політиці, зокрема обласної військової адміністрації, а також партнерів з Червоного Хреста та Мирноградській міській адміністрації, створено альтернативне джерело. Зараз у нас хоч би за графіком є вода: три на п'ять. Також ми продовжуємо будувати свердловини, щоби цілком автономізувати цей процес», — додав начальник Покровської військової адміністрації.

Вихід наразі віднайдений у бурінні свердловин: це роблять як приватні особи, так і централізовано за допомоги місцевої влади та міжнародних донорів.

«У нас зараз понад триста свердловин. І наше завдання, щоб їх було хоча б п'ятсот», — пояснив начальник МВА Покровська Сергій Добряк.

Наслідки обстрілу Покровська військами РФ. Фото: «Новини Донбасу»

Армію РФ необхідно зупинити вже зараз, інакше міста Донбасу перетворяться на руїни

Загалом експерти підсумовують: метою окупантів, звісно, є не сам Покровськ. Вони прагнуть вийти на адміністративні кордони  Донеччини. Дмитро Снєгирьов зазначає, що росіяни атакують одночасно на всіх ділянках фронту у пошуках менш захищених місць.

«Ситуацію на лінії зіткнення часто висвітлюють некоректно, коли пріоритет ставлять на умовно Покровський або Краматорський напрямок (Часів Яр). Однак атаки також відбуваються на Лиманському напрямку, а біля Білогорівки ситуація дуже важка. Крім того, атаки тривають на Куп'янському напрямку на кількох флангах одночасно», — запевнив військовий експерт Дмитро Снєгирьов.

Якщо не зупинити просування російських військ, вони продовжать знищувати міста Донбасу одне за одним. Але що потрібно Силам оборони України, щоб це зробити?

«Три чинники. Перший – це далекобійні системи ППО, які можуть вражати літаки до того, як вони входять до зони скидання бомб. Це 50, 70, 80 км. Другий фактор — наявність винищувачів F-16 з ракетами класу «повітря-повітря», що діють на відстані понад 100 кілометрів. Такі ракети вони мають. Третій — це можливість знищувати ці літаки на землі», — вважає журналіст та військовий експерт Денис Попович.

В українському суспільстві також неодноразово обговорювалися затримки західної допомоги, яка посприяла росіянам у просуванні на Донеччині.

«Прискорений характер матеріально-технічної допомоги з боку західних партнерів. Йдеться насамперед про артилерійські снаряди — так звану чеську ініціативу, а також ініціативи країн ЄС. І, відповідно, про військово-технічну допомогу від Сполучених Штатів, Великої Британії, Франції та Німеччини, яка має надійти найближчим часом», — додав військовий експерт.

На думку Дениса Поповича, з нинішніми темпами просування путінської армії, підбиратися до Покровська вони можуть ще довго.

«Покровськ є тією умовною точкою, досягнувши якої, ворог отримає можливість заявити про те, що більша частина Донецької області перебуває під контролем. Покровськ ми розглядаємо як кінцеву точку російського наступу, гіпотетичного до адміністративних кордонів Донецької області», — констатував військовий експерт Денис Попович.

Покровськ. Фото: «Новини Донбасу»

Тим часом напруга у місті поступово зростає. Дедалі більше людей евакуюються, а ті жителі Покровська та Мирнограда, з якими нам вдалося поспілкуватися, очікують миру та вірять, що Збройні Сили України зможуть їх захистити.

«Я вірю в Бога, молюся і сподіваюся, що Господь та наші Збройні Сили не допустять руйнування нашого міста та загибелі наших людей. Зараз я читаю новини, хоч роблю це рідко. Зазвичай новини змушують плакати. Але зброя вже починає надходити. Я думаю, що таки зупинять», — поділилася своїми думками жителька Мирнограда Ірина Голомідова.

Тієї ж думки дотримується і голова молодіжної ради Покровська Олександр Нестеренко.

«Донецька область залишиться частиною України, і Донбас буде цілісним. Він буде українським Донбасом. Тому я вважаю, що Донецька область залишатиметься з українським прапором, як і зараз», — сказав він.

Матеріал створений за підтримки Media Lifeline Ukraine