«Закони» про безхазяйне майно. Як окупаційні адміністрації конфіскують житло, і що робити тим, хто виїхав

Минуло понад два місяці, як окупаційні адміністрації ухвалили так звані закони про «безхазяйне» майно. Щотижня в мережі поширюють списки квартир і будинків, які влада, підконтрольна Кремлю, ладна відібрати у людей, які виїхали з окупації. Наразі інформації про те, що в когось конфіскували нерухомість, немає, адже ця процедура триває пів року. Та попри величезні ризики, люди готові повертатись на непідконтрольні Києву території, аби захистити своє житло. У ситуації розбиралися «Новини Донбасу».

«Окрім цієї квартири, у нас більше нічого немає»

Так званий закон про «безхазяйне» майно в угрупованні «ДНР» ухвалили 21 березня 2024 року. Слідом за цим практично копійовані рішення опублікували «ЛНР» і так звані адміністрації Запорізької та Херсонської областей. Окупанти вирішили, що квартири та будинки, де не оплачуються комунальні послуги, не внесені до Єдиного реєстру нерухомості РФ, нібито становлять загрозу для інших мешканців, тож це майно вилучатимуть. Якщо першу вимогу ще можна технічно зрозуміти, то з другою і третьою все набагато складніше. Внести майно до Реєстру можуть лише громадяни Росії. Зрозуміло, що ті, хто виїхав з окупації, паспортів РФ не мають. Третя підстава означає: якщо у квартирі ніхто не проживає, то теоретично там може, наприклад, прорвати труби і це нібито загрожує життю інших. Тобто таким припущенням, що щось колись може статися, окупанти пояснюють незаконне вилучення будь-якої квартири.

«Ми спішно виїхали з Донецька ще 2014 року. Квартира лишилася. Якийсь час ми її здавали, зараз її доглядають друзі. Приблизно до 2021 року ми сплачували за комунальні послуги. Просили знайомих або я їздила до Донецька десь раз на рік і одразу оплачувала всю суму — квартплату, опалення. Одного разу ми робили повірку лічильників води», — розповідає «Новинам Донбасу» переселенка Марина.

Окупований Донецьк. Фото: «Новини Донбасу»

Але після того, як почалося повномасштабне вторгнення, ситуація змінилася.

«Звісно, ніхто туди не їздить. Та й перерахувати гроші ми не можемо, аби комуналку оплатили. Чи загрожує наша квартира комусь? Ви ж розумієте, що це лише привід. У нашій квартирі навіть газу немає. Але їхати туди я не хочу. Я вже морально, мабуть, змирилася із негативними сценаріями. Хоча ця квартира — єдине, що ми маємо. Ми так довго збирали на неї гроші, мешкали в гуртожитку. А тепер уже десять років доводиться винаймати житло. Та квартира була, як якір, свій кут для усвідомлення, що ми не безхатьки», — ділиться своїми переживаннями Марина.

Лише у Маріуполі окупанти налічили до 30 тисяч «безхазяйних» об'єктів

Про те, що майно потрапило до списку безхазяйного, ні Марині, ні іншим власникам окупанти не повідомлять. Треба самотужки постійно моніторити списки, які публікуються на різних платформах. Аби квартиру чи будинок не відібрали, власник має довести своє право на власність, приїхати особисто та отримати паспорт РФ.

«Все це робиться, щоб ті, хто залишився в окупації, отримали російське громадянство, а ті, хто виїхав, також повернулися і стали громадянами РФ. Це нав'язування російського громадянства, тиск у вигляді відбирання житла, у тому вигляді, як воно відбувається зараз, — це порушення міжнародного права, і Росія за це відповідатиме», — коментує юристка громадської організації «Донбас СОС» Тайя Аврам.

Щоб відшукати порожнє житло, окупанти пустилися на всі заставки. Для фіксації нібито безхазяйного майна в окупації утворюють комісії. Тільки в Мелітополі, як пишуть пропагандистські медіа, призначені «фахівці» вже обійшли понад 50 будинків, а це близько 4 тисяч квартир. Ймовірно, щоб продемонструвати подібність законності, як розповіли «Новинам Донбасу» джерела в Донецьку, окупанти попередньо розміщують на під'їздах дату та час візиту комісії. Мешканців просять наперед підготувати необхідні документи. Приймати візитерів повинні лише власники житла.

«Нам на гарячу лінію телефонувала жінка. В її квартирі у Запорізькій області живуть квартиранти, сама вона в Києві. Незважаючи на те, що житло не порожнє, там є люди, її сусіди вже не можуть відбиватися та не знають, що говорити цим представникам окупаційної адміністрації. Сусіди просять її приїхати, бо там запускають процедуру конфіскації», — коментує директорка-координаторка «Донбас СОС» Віолета Артемчук.

Точної кількості квартир та будинків, що планують вилучити окупанти, немає, але масштаби вражають. Лише у Маріуполі, як заявив так званий прем'єр угруповання «ДНР» Євген Солнцев, налічується 20-30 тисяч «безхазяйних» об'єктів. А от у Мелітополі, за підрахунками окупаційної влади, 30–40% квартир порожні — тобто, щонайменше стільки загарбники ладні конфіскувати. Як пише «Нова газета. Європа», зараз кремлівські ставленики знаходять у середньому по 1,5 тисячі нібито «кинутого» житла щомісяця.

Окупований Маріуполь. Фото: @inellis09 / X

Пів року, а потім «суд»

Вся процедура конфіскації, як розповіло «Новинам Донбасу» джерело, що має стосунок до окупаційної адміністрації Маріуполя, триває пів року.

«Житло власників, які не пройдуть інвентаризації, буде визнано та опубліковано на сайті міста, як таке, що має ознаки безхазяйного. Потім зареєстроване в реєстрі як безхазяйне протягом трьох місяців. Потім переведене до муніципальної власності протягом трьох місяців. Власник зможе повернути своє житло лише на підставі рішення суду. Тобто, коли йому вдасться приїхати, то йти до суду і повертати у власність своє житло. Інших варіантів немає», — каже джерело.

Якщо людина все таки приїде, надасть документи на квартиру, і справа не встигне дійти до суду, ймовірність позитивного результату без наявності паспорта РФ все одно нульова.

«В акті, що стосується Запорізької області, я знайшов окреме положення, за яким до 2028 року лише громадяни Російської Федерації мають право зупинити процедуру визнання майна безхазяйним. Фактично, схоже, що громадяни України без отримання російського паспорта не зможуть жодним чином провести цю процедуру», — каже юрист громадської організації «Регіональний центр прав людини» Микита Петровець.

Окупований Донецьк. Фото: «Новини Донбасу»

Крім паспорта, окупанти можуть вимагати наявність СНІЛЗ. Отримання документів розтягнеться на місяці. Як розповів «Новинам Донбасу» донеччанин, який воліє не називати свого імені, перереєстрація квартири зайняла у нього чотири місяці.

«Я пенсіонер. Вирішив продати свою квартиру, але для того, щоб це зробити, її потрібно внести до російського реєстру. А це можливо, щоб там не говорила так звана влада «ДНР», тільки з паспортом РФ. Довелося отримувати. На це пішло 2 місяці, і це ще доволі недовго. Плюс ще 2 місяці на перереєстрацію. Тобто, за чотири місяці. Я розпочав цю процедуру ще взимку. Зараз черги набагато більші», — розповів донеччанин.

До цього треба додати: щоб виїхати з окупації та повернутися в Україну, також потрібен закордонний паспорт РФ. Його оформлення — це ще приблизно два місяці та щонайменше 2 тисячі рублів. Звісно, документи для виїзду за кордон можна подати паралельно із заявкою на переоформлення квартири. Але в будь-якому разі, поки людина не отримає паспорта РФ, нічого вдіяти далі вона не зможе.

Поїздка на окуповану територію — це ризик бути затриманим чи депортованим

Та попри туманні перспективи, люди дуже переживають за своє житло і ладні вдатись навіть до ризикованих рішень, успіх яких насправді не гарантований. Як вдалося дізнатися «Новинам Донбасу» з опитування низки джерел, масово їдуть на окуповану територію, щоб перереєструвати свої квартири, жителі Маріуполя.

«На початку травня звернень на нашу гарячу лінію було дуже багато. Люди запитували, як проїхати на окуповану територію, ми консультували, розповідали про всі ризики, потім вони вже говорили, навіщо це їм потрібно. Єдина порада від нас була – не їхати. Зараз потрапити туди можна лише через аеропорт Шереметьєво. На літаку буває, що із 120 осіб фільтрацію проходять 10-15. Трапляється, що половина. Логіки у питаннях ФСБ немає, підстрахуватися ми не знаємо як», — розповідає Віолета Артемчук.

Процедура фільтрації у Шереметьєво дуже жорстка. Люди можуть провести у митній зоні кілька діб. Їх перевіряють, переглядають всі електронні носії, особисті речі, можуть забрати український паспорт. У «Донбас СОС» згадують: відомі випадки не просто відмов у в'їзді, а й депортацій чи видачі заборони на відвідування РФ. При цьому навіть якщо людина все таки пройде фільтрацію і її пропустять до того ж Донецька чи Луганська, це не означає, що можна розслабитися.

Зараз на окуповану територію можна потрапити лише через московський аеропорт «Шереметьєво». Фото: Пресслужба аеропорту

«Для кожного, хто в’їжджає до Росії, а потім їде на тимчасово окуповану територію, це потенційний шанс стати цивільним заручником, ймовірність незаконного затримання та ув'язнення, тортур, звинувачення у шпигунстві, у співпраці з правоохоронними органами України. Це також погрози близьким вам людям. На окупованих територіях можуть відібрати дітей, а чоловіків мобілізувати до армії на війну проти України», — каже юристка «Донбас-СОС» Тайя Аврам.

Адже, скільки не звучало б заяв, що на захоплених територіях діє законодавство РФ, за фактом вони залишаються сірою зоною, де посадовці, призначені Кремлем, усе вирішують на власний розсуд. З міжнародним правом, а іноді й з російським ці «закони» ніяк не перетинаються.

«З точки зору міжнародного права забороняється конфіскація приватної власності за відсутності воєнної потреби в умовах збройного конфлікту на окупованій території. А в цій ситуації у нас саме ці обставини. У людей забирають приватну власність. При цьому вартість не відшкодовується, її вилучають без потреби. Тому це воєнний злочин», — коментує Микита Петровець.

Плюс загроза життю людей, які вирішать їхати на захоплені території, ймовірність призову чоловіків в армію РФ, депортації та тортур — і це вже комплексний кейс. До того ж, правозахисники впевнені: навіть якщо людина успішно перереєструє своє житло та знову поїде, окупанти знайдуть нові приводи, аби конфіскувати його.

«Просто буде інший правовий підхід, скажімо так, якщо це можна назвати правовим підходом. В одному випадку це може бути прикордонна територія, безхазяйне майно. Потім розпочнеться історія із земельними ділянками сільськогосподарського призначення, що вони не можуть належати громадянам України доти, доки населення максимально звідти не буде витіснене. Все це робиться, щоб потім сказати: дивіться, це територія РФ, тут завжди жили лише громадяни РФ. Це все зміна демографічного складу населення шляхом витіснення лояльних громадян України та заохочення переміщення туди російського населення, щоб воно отримувало права на власність», — каже Микита Петровець.

Окупований Донецьк. Фото: «Новини Донбасу»

Що робити, якщо майно опинилося у списку безхазяйного

Але поки території окуповані, українська влада там безсила. Юристи наголошують: житло на непідконтрольних Києву регіонах у будь-якому разі залишається власністю тих, у кого його відберуть. Навіть якщо окупанти туди когось заселять. Після звільнення територій будинки та квартири повернуться, питання лише в тому, в якому вигляді і що від них залишиться.

«Україна дотримується міжнародного права та захищає власність на окупованій території. Це прописане у Конституції, є закон про правовий режим на тимчасово окупованій території. І захищається це також Кримінальним кодексом. Хоч би що робила Росія, окупаційні органи, — рішення судів, нотаріусів — вони не діють», — пояснює Тайя Аврам.

Навіть якщо українець не оплачує комунальних послуг, не проживає у своїй квартирі, не внесе її до російського реєстру, вона залишається його власністю. До речі, вимогу оплати комунальних послуг юристи також вважають маніпулятивною. Адже зараз це неможливо зробити онлайн.

Що робити тим, хто поїхав і тепер переживає за своє майно?

«Потрібно стежити, що відбувається з вашим житлом. Заведіть блокнот, електронний носій, збирайте туди всі документи, які стосуються того, що у вас забирають житло. Це необхідно, щоб довести факт порушення права власності на нерухоме майно. Але коли ви збираєте дані, робіть це з розумінням того, щоб не було ризику для вашого життя та здоров'я та життя та здоров'я осіб, які вам допомагають», — коментує Тайя Аврам.

Інформацію про визнання житла безхазяйним бажано якось зберегти — зробити скриншот або архівувати.

«Збирайте все, що можна зібрати, хоч і обмежений доступ до матеріалів. Можливо, вдасться витягти якусь виписку із судового рішення. Можливо, рішення нотаріуса, який оформив. Головне — зафіксувати ці моменти. Навіть можна фіксувати через вирізки із медіа», — каже Тайя Аврам.

Паралельно потрібно зібрати всі документи на житло. Експерти радять перевірити дані в Українському реєстрі прав на нерухоме майно. До 2013 року право на житло оформлялося у паперовому вигляді. Потім вносилося до електронного реєстру. Найскладніше буде тим, хто не має паперових документів. Наприклад, якщо вони лишилися в окупації. У цьому разі важливо знайти хоча б копії.

Наступний крок — заява до правоохоронних органів України за статтею 438 Кримінального кодексу щодо порушення законів та звичаїв війни. Юристи радять зробити все це навіть попри те, що стягнути кошти з РФ буде проблематично. Адже якщо мова про репарації, то тут все більш-менш ясно. Але коли рішення ухвалює український суд, можуть виникнути труднощі.

«Я згадую, як позивач звертався з метою відшкодування моральної шкоди до посольства Росії. Під час розгляду справи суд визначив, що не посольство має відшкодовувати, а сама Росія. Але як стягнути, щоб людина отримала ці кошти, а не щоб це залишилося на папері як рішення суду? Поки що дієвих і певних механізмів немає», — каже Тайя Аврам.

До яких міжнародних інстанцій потрібно звернутися?

Юрист «Регіонального центру прав людини» Микита Петровець радить також дистанційно звернутися до окупаційної адміністрації та російських державних органів. Практичного ефекту щодо повернення майна це, ймовірно, мати не буде. Але звернення пройде кілька інстанцій і відповідь на нього стане важливим доповненням, якщо постраждалий вирішить передати свою справу до міжнародних інстанцій, коли всі національні судові засоби будуть вичерпані.

«Потенційно непоганим механізмом міг бути Європейський суд з прав людини, але Російську Федерацію виключили з Ради Європи. Тому можна намагатися надсилати індивідуальні скарги проти РФ до Комітету ліквідації расової дискримінації або до Комітету ООН з прав людини», — коментує Микита Петровець.

Але ці механізми не є ідеальними, а розгляд у міжнародних інстанціях — перспектива на кілька років уперед. Проте юристи вважають, що це все одно краще, ніж не діяти. Адже війна колись закінчиться, і РФ понесе відповідальність за свої злочини.

Матеріал створений за підтримки «Медіамережі»