Шевченківський райсуд міста Чернівці визнав заступницю голови окупаційної адміністрації Тореза Ольгу Дідух винною у держзраді та участі у терористичній організації. Про це повідомляє «Судовий репортер» із посиланням на вирок від 24 квітня.
Згідно з матеріалами справи, у 2016 році мешканка Донецької області Ольга Дідух, стала керуючою справами «адміністрації» Єнакієвого. У 2019 році її підвищили до «заступника голови адміністрації» Тореза і цю посаду вона обіймає досі.
На сайті окупаційної адміністрації Тореза є фото співробітниці Дідух та інформація про її посаду — «заступниця голови адміністрації з питань соціального захисту населення, охорони здоров'я, освіти, культури, спорту, туризму, сім'ї та дітей, молодіжної політики, внутрішньої політики, зв'язків з громадськістю, санітарно- епідеміологічного благополуччя».
В інтернеті слідством знайдено публікації про діяльність Дідуха.
У судовому засіданні свідком була жінка, яка у 2016 році обіймала посаду заступника голови батальйону угрупування «ДНР». Вона займалася розквартуванням особового офіцерського складу по місту Єнакієве та спілкувалася з Дідух, яка виконувала обов'язки «мера» Єнакієвого.
«Обвинувачена допомагала їй вибрати будинки для проживання бойовиків „ДНР“, допомагала їй із необхідною для військових технікою. Свідку відомо, що Дідух організовували мітинги на підтримку ДНР проти України і робила це добровільно», — йдеться у повідомленні.
За результатами слідчих дій отримано інформацію з месенджера Telegram, у якому обвинувачена спілкується зі своїми колегами на різні теми, серед яких організація «адміністрації» у Торезі, а також на її телефоні є копії розпоряджень голови угрупування «ДНР». У липні 2022 року жінка направила «Список_учасників_делегації_від_міста_Тореза.docx» для поїздки до міста Чебоксари до Російської Федерації. У цьому списку є й сама обвинувачена.
За сукупністю злочинів Дідух засуджено 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, за винятком житла.
СБУ повідомляла , що Дідух організувала в Торезі «перевалочну базу», яку використовували для примусового вивезення мешканців Маріуполя та Волновахи у віддалені регіони Росії. Серед пунктів призначення були території Сибіру Далекого Сходу. Але у вироку ці обставини не наводяться.