Донецька та Луганська області можуть зіткнутися з дефіцитом води

Питання забезпечення водою на сході України є досить гострим, оскільки бойові дії спричинили значні руйнування гідротехнічних споруд, зокрема системи каналу Сіверський Донець — Донбас. Включно із водосховищем на річці Оскіл. Про це повідомляє кореспондент «Новини Донбасу» з посиланням на фахівців.

«За допомогою гідротехнічної споруди на цій річці здійснювалася акумуляція стоку та, відповідно, накопичення запасу водних ресурсів, що давало можливість регулювати водність річки Сіверський Донець – основного джерела питного та промислового водопостачання регіону. З руйнуванням греблі на Осколі таку можливість втрачено, і це серйозна проблема для нашого маловодного регіону», — каже начальник Сіверсько-Донецького басейнового управління водних ресурсів Сергій Трофанчук.

Якщо такі міста як Краматорськ та Слов'янськ сьогодні не відчувають дефіциту води, забираючи її безпосередньо з річки Сіверський Донець та фактично на початку каналу Сіверський Донець — Донбас, то Покровськ, Мирноград та Торецьк Донецької області вже відчувають цей дефіцит. А після завершення бойових дій та деокупації територій, коли люди масово повертатимуться додому, виникне ще більш гостра нестача води.

Оскільське водосховище. Фото: Новини Донбасу

«Якщо брати південь області, при звільненні територій — Маріуполя, Волновахи, інших населених пунктів — виникне ще більший дефіцит водних ресурсів», — стверджує Сергій Трофанчук.

Ще однією проблемою стало те, що бойові дії вплинули і на хімічний склад води, і це фіксує лабораторія Сіверсько-Донецького БУВР.

«Додатковий моніторинг поверхневих вод у Харківській області дав можливість дослідити вплив воєнних дій на водні об'єкти на тих територіях, які були окуповані та де йшли активні бої. Зокрема, у річці Сіверський Донець (міста Балаклія, Ізюм), а також у річці Оскіл (нижче за місто Куп'янськ і далі за течією) фіксувалися збільшені концентрації (порівняно з багаторічними спостереженнями, хоч і без перевищення нормативів) за такими показниками, як нафтопродукти та група азоту», — каже Анна Баранова, провідний спеціаліст лабораторії моніторингу вод Східного регіону.

Зменшити концентрації забруднювачів можна було б розведенням, що й дозволяв запас води в Оскільському водосховищі. Але з пошкодженням ГТС вода пішла, і на місці водоймища — лише вузьке річище річки.

Тим часом мешканці населених пунктів уздовж річки Оскіл та Оскільського водосховища скаржаться, що вода пішла і з колодязів.

Пошкоджена гребеля Оскільського водосховища. Фото: Новини Донбасу

«Рівень ґрунтових вод, звичайно ж, знизився, тому що підпору не стало, ось вода і йде. Відповідно і підживлення з підземних джерел теж просіло. У населення з довколишніх сіл Яцьке, Оскіл ця проблема зараз тому, що вода відійшла», — каже Олексій Кириця, керівник ДП «Східноукраїнський екологічний інститут».

Тож чи потрібно відновлювати греблю на річці Оскіл? Хоч як дивно, думки розділилися. І насамперед з екологічних мотивів.

Пошкоджена гребеля Оскільського водосховища. Фото: Новини Донбасу

«Необхідно дуже серйозно оцінювати і природний потенціал, який має ця територія. Якщо ми говоримо про потенціал штучного водосховища зі своїм обсягом та функціями, то це одне. Але, на мій погляд, потенціал природної екосистеми, яка зараз там відновлюється, — суттєво вищий. Водойма має більш господарське значення, ніж природоохоронне», — розповів Олексій Приходько, директор ДП «Лиманський лісгосп».

Безумовно, розв'язання проблеми вимагатиме значних витрат — як тимчасових, так і фінансових. Чи то відновлення ГТС та наповнення Оскільського водосховища, чи резервний варіант — подача води з Дніпра каналом Дніпро-Донбас через Краснопавлівське водосховище до Сіверського Донця для підтримки рівнів води в місцях питних водозаборів.

Проте, якщо залишити зараз все як є, це може призвести не лише до дефіциту води в регіоні, а й підірвати його курортний та аграрний потенціал. Адже Оскольське водосховище слугувало не просто чудовим місцем відпочинку та риболовлі. Його запаси води по зрошувальних системах живили поля аграріїв.

Це також торкнеться і місцевих жителів, виживання яких багато в чому залежить від природних ресурсів річок та лісів.

«Звичайно, окупанти наробили нам справи. Була чудова природа, водосховище було, риба була, було все. Зараз риби мало, природи немає, з асфальту не зійдеш, по гриби не сходиш. Маслят, грибів повно, а йти за ними… Жити щось хочеться. А в Ізюмі, в Осколі люди жили з лісу. Восени це гриби, а тепер спробуй. Це вже не те життя, яке було раніше», — наголошує житель Ізюма Володимир.