Вперше протитанкові їжаки застосували 1938 року на чесько-німецькому кордоні. 1941-го конструкцію удосконалив військовий Михайло Горіккер, який відповідав за оборону Києва. Є відомості, що такі пристрої застосовували ще давні римляни. Незважаючи на появу сучасних засобів захисту у воєнний час, їжаки використовують і сьогодні. Які їхні переваги, принцип роботи — розбиралися «Новини Донбасу».
Цікаво, що символ протитанкової оборони Другої світової війни через 77 років після її закінчення знову з’явився на вулицях Києва, Одеси, Харкова та багатьох інших українських міст.
Цю просту перешкоду для зупинки танків роблять у вигляді шестикінцевих металевих конструкцій, що нагадують зірки. Іноді в документах зустрічається інша назва — «зірочки Горіккера», оскільки сам військовий їх називав зірочками.
Одні з ключових переваг їжака — мобільність, простота виробництва. Крім того, їх можна розставити багато. Для ефективності приблизно на 1 км можна встановити 1200 штук.
Головна функція — не лише зупинити, а й пошкодити танк. При спробі відштовхнути перешкоду він повинен перевернутися, потрапити під днище машини, вивівши її з ладу. Їжак може пошкодити броню на дні танка, зламати трансмісію.
Якщо танк вдавалося затримати чи змусити його йти в обхід, вважалося, що головну функцію «зірочка» виконала.
Важить оборонна конструкція 200-300 кілограм, залежно від матеріалу. Виготовляти можна за допомогою підручних матеріалів: рейки, металеві кути, квадратні труби.
Висота їжака — до 1 метра. Довжина горизонтальної балки — 1,45 метра. Для спорудження одного необхідна балка з висотою стінки 24 мм або швелер заввишки 150 мм і більше.
Для правильної установки потрібно, щоби їжак був вищим за дорожній просвіт танка, при цьому на одній і тій же висоті (можна нижче) від землі до верхнього краю нижнього лобового листа. Саме в такому положенні він зможе перевертатися та не відсуватися.
Ставити необхідно на стійкому покритті — твердому ґрунті, асфальті. Бетон для цього не підійде через ковзання.
Процес виготовлення протитанкового їжака. Фото: «Карпатський об'єктив»
Їжак складається з трьох частин сталевого прокату, скріплених під кутом. З’єднують окремі частини заклепками на косинках. Готовий їжак має бути міцним — витримувати вагу танка (до 60 тонн).
На заводських їжаках ще роблять спеціальні отвори для колючого дроту. Як правило, одну з балок роблять змінною.
Читайте також:
Захистити небо: Як працює українська протиповітряна оборонаЩоб ускладнити роботу ворога, не дати йому прорватися, їжаки іноді з'єднують ланцюгами, тросами, мінують територію довкола.
Після початку війни в Україні виготовлення перешкод, здатних захистити від важкої техніки, знову стало актуальним. Виробництвом зайнялися як профільні підприємства, та і інші, незалежно від виду діяльності. Аж до приватних майстерень, волонтерів.
Окремі виробництва вирішили внести нововведення, взявши за основу принцип дії їжака. Наприклад, на Полтавщині після початку бойових дій споруджували величезні бетонні протитанкові конструкції. Вага однієї — до 7 тонн. Це дозволяє зупинити будь-яку техніку. Встановлювали такі їжаки на дорогах регіону, блокпостах, відправляли до Сумської області, що межує з Росією.
У центрі столиці протитанкові їжаки сьогодні — не дивина. Але напевно раніше ніхто не бачив їх із нанесеним вручну розписом. Місцева художниця Варвара Логвін вирішила в такий спосіб прикрасити оборонні конструкції. Замість іржі на їжаках «розпустилися» яскраві грона калини та з’явилися державні символи.
Художниця Варвара Логвін розписує протитанкові їжаки у центрі Києва. Фото: «Українська правда. Життя»
За словами художниці, для неї це особистий внесок у захист українців. І запевнила, що ідей для розпису всіх їжаків у Києві вистачить.