Майже 1500 вироків за колабораціонізм. Кого засуджують за співпрацю з окупаційною владою

В Україні зареєстровано більше 9 тисяч проваджень за статтею Кримінального кодексу «Колабораційна діяльність». Правозахисники наголошують: притягувати до відповідальності продовжують майже всіх, особливо не розбираючись, чи дійсно людина тісно співпрацювала з окупаціною владою та якою була ця співпраця. А законопроєкти, внесені у Верховну Раду з метою змінити відповідальність за співпрацю із загарбниками, є доволі дискусійними та не вирішують існуючі проблеми. В цей час люди, які живуть в окупації, побоюються повернення української влади, бо, виходить, що ледь не кожен може опинитись на лаві підсудних. Хто перебуває у зоні ризику та чому законодавство не змінюється — читайте в статті «Новин Донбасу».

«Українське законодавство не враховує стандарти міжнародного права»

В лютому «Новини Донбасу» розповідали історію електрика зі звільненого Лиману Донецької області. В той час, коли місто було окуповане у 2022 році, він продовжував виконувати свою роботу. Після повернення населеного пункту чоловіка звинуватили у співпраці із загарбниками. З моменту цієї публікації минуло півроку, але ситуація щодо звинувачення у колабораціонізмі не поліпшується. Правозахисники вважають, що у цій сфері панує хаос та підкреслюють: кримінальна відповідальність залишається єдиною відповіддю держави на факти співпраці українців з окупаційними силами. І, власне, єдиним фактором, який враховується після звільнення територій. 

«Наше законодавство не враховує стандарти міжнародного гуманітарного права щодо дозволу працювати тим особам, які виконують життєво необхідні функції на окупованих територіях. Міжнародне гуманітарне право передбачає, що повинен підтримуватись порядок на окупованих територіях. Потрібно підтримувати роботу закладів, які піклуються про дітей, комунальних закладів, закладів, які повинні забезпечувати нормальне функціонування окупованих територій — рятувальні, пожежні. На даний момент є 11 вироків для представників ДСНС, 18 вироків для представників сфери житлово-комунального господарства», — каже правова аналітикиня Центру прав людини ZMINA Онисія Синюк.

До відповідальності за колабораціонізм притягують людей, які забезпечували життєдіяльність на окупованих територіях. Ілюстрація створена за допомогою ШІ для Новин Донбасу

Експертка зазначає: вироки виносяться без додаткового вивчення, чи дійсно були якісь фактори в роботі цих людей, які загрожували національній безпеці. Сам факт зайняття певної посади означає притягнення до відповідальності. Також неясно, добровільною чи примусовою була ця робота. Як зазначається у звіті Центру прав людини ZMINA, в одній зі справ військові окупаційної влади посадили чоловіка в машину, зав’язали йому очі та зв’язали руки, били, допитували й утримували близько доби, а потім запропонували роботу в поліції. Але, незважаючи на катування, український суд призначив чоловіку покарання — 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного майна. Взагалі вироки у більшості — це саме конфіскація майна та позбавлення волі. За словами правозахисників, клопотання захисту про зміну запобіжного заходу на більш м’який зазвичай не задовольняють.

Люди на звільнених територіях прагнуть справедливості, але не тотального засудження

Станом на середину червня в Єдиному державному реєстрі судових рішень зареєстровано 1442 вироки щодо колабораційної діяльності. Правозахисники підкреслюють, що виправдовувальних серед них практично немає. Більшість, а саме 484 стосується частини першої статті 111-1 ККУ. В ній йдеться про публічне заперечення здійснення збройної агресії проти України, заклики до підтримки рішень, дій та співпраці з державою-агресором, збройними формуваннями або окупаційними адміністраціями. У звіті Центру прав людини ZMINA йдеться про те, що найпоширенішою мережею для публічного заперечення російської агресії залишається соціальна мережа «Одноклассники». З нею пов’язані 90 % вироків. Інші 10% — це Telegram, Facebook, «Вконтакте», Twitter та Youtube.

Також зросла кількість вироків, де українців звинувачують у зайнятті посад в так званих органах влади на окупованих територіях та в судових і правоохоронних органах. І мова тут не лише про керівні посади, але й про бухгалтерів, охоронців, водіїв та кухарів. 

«Особа зайняла посаду водія в незаконному правоохоронному органі на окупованій території. Сторона захисту стверджувала, що це не підпадає під частину 7 (статті 111-1 ККУ — ред.), тому що ця особа не стала працівником правоохоронного органу, не виконувала правоохоронну функцію. Але, якщо ми подивимось на частину 7, там говориться про зайняття посади в правоохоронному органі. Там не уточнюється, що особа має виконувати правоохоронну функцію. Будь-яка посада підпаде — водія, кухаря», — розповідає Онисія Синюк про справу, яку розглядали вже у касаційній інстанції — у Верховному суді.

Як зазначають експерти, посилаючись на опитування серед мешканців деокупованих територій, запит на справедливість є, але він враховує стандарти міжнародного гуманітарного права щодо продовження діяльності медичних працівників, рятувальників, комунальників на захопленій території та невстановлення відповідальності за ведення цієї діяльності. Складним залишається питання працівників освіти. 

«Коли ми говоримо про злочин колабораціонізму, важливо розуміти, що він одразу потрапляє у виключно емоційний блок, особливо для звільнених територій. Вибачте, ось цей перевізник робив те і те, а ось та вчителька — ввечері вона викладає українську мову в себе вдома, не афішуючи цього. Є точно ті, хто потрапляють в зону кримінальної відповідальності. Це ті, хто безпосередньо вибудовував систему управління через різні інструменти, керував "адміністраціями", організовував "вибори", "референдуми", створював медіаконтент, так званий силовий блок, правоохоронці, учасники фільтраційних заходів», — коментує результати опитування, фасилітатор, експерт Коаліції «Україна. П’ята ранку» Максим Єлігулашвілі.

Забезпечення життєдіяльності, за словами експерта, вже йде в контекст уточнення. Але однозначно не варто переслідувати, на думку мешканців звільнених територій, просто за факт перебування в окупації, отримання документів та забезпечення гуманітарних потреб.

В Україні пропонують посилити відповідальність за колабораціонізм. Ілюстрація створена за допомогою ШІ для Новин Донбасу

Чи можуть поліпшити ситуацію законопроєкти щодо колабораційної діяльності, зареєстровані у Верховній Раді

Наразі на сайті Верховної Ради зареєстровано 16 законопроєктів, які стосуються внесення змін до Кримінального кодексу щодо колабораціонізму. Але, як каже наукова співробітниця науково-дослідної лабораторії Львівського державного університету внутрішніх справ Інна Вишневська, у більшості з них передбачено посилення кримінальної відповідальності або ще більше обмеження прав, а не вирішення наявних проблем. Наприклад, у законопроєкті №10355 мова йде про зниження розміру пенсій тим, хто був засуджений до обмеження або позбавлення волі за вчинення злочину проти основ національної безпеки.

«Є другий варіант. Він ще цікавіший. Якщо людина є підозрюваною або обвинуваченою у справі за цими статтями, вона має бути позбавлена пенсійного забезпечення. Це нове слово в законопроєктній діяльності, особливо в сфері кримінальної юстиції, тому що порушується ще більше норм. Позбавлення пенсійного забезпечення — це є позбавлення особи права. Ми позбавляємо людину навіть за те, що вона ще не вчинила кримінальне правопорушення. Ми хіба що здогадуємося або робимо припущення про те, що вона могла його вчинити. Доки не доведено вину людини, жодного обмеження або позбавлення прав у зв'язку з вчиненням кримінального правопорушення наставати не може», — каже Інна Вишневська.

Експертка підкреслює, що пенсія призначається людині виключно з урахуванням її трудового стажу та трудової діяльності. Інна Вишневська, та й інші правозахисники наголошують на тому, що люди в окупації починають боятись повернення України. Вони розуміють, що в яких би обставинах не перебували, все одно це завершиться кримінальною відповідальністю. Немає значення, так звана співпраця із окупаційною владою була під примусом чи за крайньої необхідності. 

«Це величезний виклик для держави. Саме ось цей маховик запиту на справедливість спробувати збалансувати через інструменти правосуддя і водночас адекватної комунікації, дорослої комунікації з населенням. І плюс до того нарешті визначеності, що будемо робити, бо по фіналу ми починаємо отримувати трошки таку шизофренію. Бо є декілька статей Кримінального кодексу, населення не розмежовує складову держзради, колабораціонізму, інших аспектів. Закон — це інструмент. Що держава хоче досягти цим інструментом. І, особливо це було яскраво видно в регіонах, які дуже близько бачать свою окуповану територію. Це, наприклад, Херсонщина з лівим берегом і Луганська область, яка взагалі на даний момент майже повністю окупована. Це запит на реінтеграційний аспект», — каже Максим Єлігулашвілі.

Ще більше загострює цю ситуацію, на думку правозахисників, новий проєкт «Хочу к своим» Головного управління розвідки міністерства оборони, Служби безпеки та Секретаріату уповноваженого з прав людини. В його рамках тих, кого вважають колаборантами, планують обмінювати на полонених. Інформація буде публікуватися на спеціальному сайті, де також можна дізнатись, як повідомити правоохоронців «про ворожих агентів у своєму оточенні, щоб запобігти їхнім подальшим злочинам». По факту, це може сприяти хвилі доносів та перевіркам ледь не кожного, хто якийсь час жив в окупації.