Евакуація із сіл Покровського району: всього кілька метрів до позицій армії РФ

Війна руйнує життя і будинки. Люди із сіл Ясенове та Горіхове Покровського району, що розташовані на лінії вогню, змушені залишати рідні місця. Волонтери — єдині, хто допомагає евакуювати тих, хто залишився.

Серед переселенців — пенсіонери, у яких немає зв'язку, ресурсів і сил, щоб справлятися з трагедією. Їхні будинки зруйновані, а надія — ледве жива. На тлі постійних обстрілів російська армія наближається до Покровська, залишаючи людей без даху над головою та засобів до існування. Але, попри горе, волонтери продовжують боротися: вони вивозять людей, надають тимчасове житло і допомагають почати заново. Про їхню роботу дізнавалися «Новини Донбасу».

Стела Покровський район. Фото: Новини Донбасу

«Кидаємо все і їдемо»: евакуація та надії жителів Покровська

На жаль, евакуація, яку колись сприймали як запобіжний захід, тепер стала питанням виживання. Волонтери постійно вивозять людей звідти, де вже не працює поліція і державні служби. Під звуки вибухів люди залишають свої будинки.

Наразі російська армія перебуває за два кілометри від Покровська, але прилеглі села: Чумацьке, Ясенове та Горіхове практично на лінії вогню. Волонтери вивозять звідти переважно пенсіонерів. Їх важко евакуювати, тому що зв'язку немає, і знайти тих, хто залишився, практично неможливо.

«Ми тут жили, кидаємо все. Їдемо з двома сумками тільки», - розповіла мешканка Покровського району Раїса.

Вона боїться, що її вб'є ракета, тому все-таки залишає будинок. Жінка в розгубленості блукає своїм городом.

Зруйновані будинки в селах на Покровському напрямку. Фото: Новини Донбасу

Раїса в сльозах стоїть біля машини волонтерів і дивиться на свій будинок. Фото: Новини Донбасу

Ще одна мешканка Південного мікрорайону Покровська Марія в сльозах розповідає, як їй боляче, від того, що колишнього життя не буде. У цьому звинувачує президента РФ — Володимира Путіна.

«Воно скотина. Я ж кажу: жили мирно - спокійно, чого ти лізеш на Донбас? Що ти тут забув? Нахабний, без совісті», - зазначає Марія, мешканка Покровська.

Мешканка Покровського району Марія плаче в машині евакуації. Фото: Новини Донбасу

Пенсіонерка забрала із собою лише один пакет із речами. У залишеній квартирі, яку нещодавно пограбували, лишилися спогади про колишнє життя.

Грошей у жінки зовсім немає. Вона сподівається дістатися до сина і, попри пережите, з болем в очах продовжує мріяти про краще майбутнє.

«Щоб швидше закінчилася ця війна, щоб настав мир. Щоб було добре так, як до війни», - поділилася Марія.

Небезпечний шлях до порятунку

Якщо з самого Покровська ще можна хоч якось виїхати — периферія та села вже максимально небезпечні райони. Волонтери кажуть, важко їздити здебільшого через дрони, адже РЕБів із собою немає. Та й зібрати людей швидко не завжди виходить.

Сім'я з Покровського району під час евакуації. Фото: Новини Донбасу

«Будинки порозбивало — немає нічого. Залишилися безхатьками. Все було, а ось тепер немає нічого, навіть даху над головою немає. Що могли, то схопили швидко, як перелякані. Навіть не пам'ятаємо, що ми брали й що не брали. Немає слів», - стверджує мешканка селища Оріхове Раїса.

Тих, кого евакуюють - не кидають у біді. Переселенців реєструють для оформлення грошової допомоги, а також надають житло, в якому є окремі кімнати, душова, кухня.

У шелтері є все необхідне, щоб знайти в собі сили жити далі, відшукати роботу і вже постійне житло. Допомога волонтерів в евакуації та розселенні безоплатна.

Обстановка в Покровську: ховатися безглуздо, потрібно їхати

Наразі російські війська перебувають на відстані менше ніж три кілометри від Покровська, що створює критичну загрозу для мешканців.

У Покровську немає місця, яке не прострілюється артилерією або не піддається атакам дронів. Магазини, аптеки, поштові відділення вже практично не працюють, а ті, що залишилися, припиняють свою діяльність.

Зруйновані будинки та інфраструктура населених пунктів Донеччини. Фото: Новини Донбасу

Всупереч важким умовам, за останніми даними, у Покровську все ще проживає близько 7 тисяч осіб. Місцева влада та волонтери просять евакуюватися якнайшвидше, адже з кожним днем вивозити людей стає дедалі складніше, а в деяких випадках це вже неможливо.