У Росії мати дізналася, що її син живий через дев'ять місяців після його похорону

У грудні минулого року Світлана Жук із Краснодара поховала сина, який пішов на війну з Україною у складі ПВК «Вагнер». А у вересні цього року побачила його живим на відео серед військовослужбовців Міноборони РФ. Про це розповіло видання «Полігон».

Повідомляється, що у Міноборони Росії Світлані підтвердили, що чоловік уклав із ними контракт, але зв'язатися із сином їй не вдалося. Так само як і з'ясувати, кого ж вона насправді поховала.

Видання зазначає, що з 2016 року Леонід Жук відбував покарання до ІЧ-5 Апшеронська Краснодарського краю за статтею за вбивство, скоєне групою осіб. Йому присудили 19 років колонії. 25 вересня Леонід підписав контракт із ПВК «Вагнер».

«Він зателефонував, сказав, що піде воювати, я просила дочекатися нашого побачення у грудні і там все вирішити разом, але він сказав, що вже підписав контракт і їх сьогодні ж забирають», – розповіла журналістам Світлана Жук. «Наскільки мені відомо, він пішов у «Вагнер», щоб скостити термін», — додає приятель Леоніда Олександр.

1 грудня представники ПВК «Вагнер» повідомили Світлані, що її син загинув 10 листопада під час взяття Бахмута.

«Я питала, як вони зрозуміли, що це тіло мого сина. Мені відповіли, що перед відправкою на СВО у них беруть ДНК, потім порівнюють. Сказали, що тіло перебуває у морзі у Ростові. Я хотіла сама туди приїхати, одягнути сина як слід перед похованням, але вони не дозволили. Сказали, що самі одягнуть та привезуть. Труну розкривати теж заборонили, так як зовні все безстороннє, запах страшний. 4 грудня тіло доставили до Краснодарського краю, труну я не розкривала», – каже Світлана.

Через 9 місяців, 12 вересня 2023 року, Світлана гортала стрічку новин та побачила свого сина на відео в Telegram-каналі «НЕ ЧЕКАЙ мене з України». На запису 10 солдатів 1008 року мотострілецького полку перераховують проблеми, з якими зіткнулися на службі, і просять вжити заходів для їх вирішення.

За словами Світлани, вона відразу побігла у військкомат, але не отримала відповіді. Потім направила низку звернень до військової прокуратури, Слідчого комітету, Міноборони РФ, а також на ім'я міністра оборони Сергія Шойгу та президента Володимира Путіна.

«Мені не надійшло жодної письмової відповіді, але був дзвінок із Міноборони. Сказали, що отримали моє звернення і що у грудні Льоня підписав з ними контракт на рік. Ще сказали, що до цього він лежав у шпиталі з контузією. Думаю, що через контузію він міг забути мій номер, тому й не дзвонить», – розповідає Світлана.

«Співробітник Льоні, з яким вони разом йшли з колонії, вже повернувся і розповів, що жодної ДНК у них не брали. І що при виконанні чергового завдання їх з Льонею поділили, а потім сказали, що Льоню вбило. Щоправда тіло його не знайшли, тільки каску та бронежилет, – передає Світлана розповідь товариша по службі сина. – Де мій син я не знаю, кого я поховала, я не знаю. Десь чиясь мати шукає свою дитину, а вона похована чужими людьми на чужій землі».

Так і не дочекавшись письмової відповіді від влади, Світлана направила повторні звернення з вимогою провести ексгумацію та взяти ДНК на встановлення спорідненості із похованим тілом.

«Якщо Світлана сама вирішить ексгумувати тіло, то це буде ст. 244 стаття КК РФ (наруга над тілами померлих та місцями їхнього поховання)», – сказав помічник депутата МГД та колишній співробітник поліції Микола Корольов.

«Серед підстав для перепоховання є встановлення особи покійного. Їй треба не електронні звернення надсилати, а прийти ногами та написати заяву», — додав він.

За його словами, подібних випадків у Росії багато: «У Тверській області нещодавно був випадок, коли надіслали тіло не того військовослужбовця. У сім'ї переконалися, що це не їхній родич, а адміністрація їм сказала «визнайте, інакше грошей не отримайте».