«Все наше життя знищила Росія і продовжує це робити». Як переселенці виживають у київських квартирах без тепла

За офіційними даними у Києві та Київській області зареєстровано понад 650 тисяч переселенців. Більшість виїхали з Донецької та Луганської областей у два етапи: з 2014-го та з 2022-го. Це ті самі «жителі Донбасу», яких Росія нібито мала намір «захищати», коли почала війну ще 12 років тому. Сотні тисяч людей тепер замерзають в орендованих або вже своїх квартирах у столиці України та передмістях. Після низки масованих обстрілів у багатьох будинках немає ні світла, ні тепла. Повернутися у свої зруйновані чи окуповані міста переселенці не можуть, але й на нових місцях РФ продовжує робити їхнє життя максимально нестерпним. Як виживають переміщені особи в Києві за умов комунального апокаліпсису після російських атак — читайте у матеріалі «Новин Донбасу».

«У квартирі все холодніше. Топити немає чим»

«Скоріше б весна. Тільки на неї вся надія», — каже пенсіонерка-переселенка Ірина із Донецька, розливаючи у чашки чай. Поки напій ще дуже гарячий, Ірина тримає над чаєм руки — зігріває холодні пальці.

Температура у квартирі не піднімається вище десяти градусів уже більше тижня. На підвіконнях шматочки льоду, з мокрого скла стікає вода, замерзаючи бурульками.

Температура у квартирі Ірини та Анатолія. Фото: "Новини Донбасу"

«Після перших двох масованих обстрілів опалення у нас з'являлося за добу. Після атаки 20 січня тепла не було три дні. Уранці 23 січня дали гарячу воду. Ми хоч встигли погрітися, вдень з'явилося опалення, а вночі Росія знову влаштувала свій ракетно-дроновий терор. Після цього немає гарячої води, ні тепла (зараз опалення в квартирі з'явилося, але мінімальне, температура в кімнатах дуже низька — ред.). Світло, як у всіх — три години є, десять немає», — розповіла Ірина під час нашої розмови наприкінці січня.

Жінка дивиться у вікно на засніжений Київ. Біля місцевої районної адміністрації розгорнули пункт обігріву, хоча ще нещодавно тут стояла новорічна ялинка. Такої зими Ірина давно не пам'ятає — хіба що у дитинстві. Тоді вона жила у невеликому шахтарському містечку біля Донецька. У будинку не було води, її приносили відрами з вулиці. Щоб помитися, воду гріли, тож такими незручностями Ірину не здивувати. Але була вугільна піч, розтопили — і тепло. Наразі того будинку дитинства вже немає — його зруйнувала російська армія восени 2024 року, коли проривалася до цього маленького шахтарського містечка. Нині воно окуповане.

«У мене вже просто немає слів. Скільки можна знущатися з людей. Росія тільки й робить, що руйнує. Яке визволення, відновлення, про що йдеться. Тисячі людей — малюків, стареньких просто вмирають від холоду у своїх квартирах», — обурено каже Ірина.

Пункт обігріву у Деснянському районі Києва. Фото: "Новини Донбасу"

Переселенці Ірина та її чоловік Анатолій виїхали з Донецька у 2014 році, вже після окупації міста. Там у них залишилася квартира. Повернутися вони не можуть — надто ризиковано, дорого та складно. Та й не хочуть, поки місто захоплене. Вже майже 12 років орендують житло у Києві, але Росія забирає навіть цей тимчасовий та чужий будинок, робить життя нестерпним.

«Холодильник ми вимкнули, а навіщо він. У нас балкон кращий за холодильник. Добре, що є газ, можна приготувати їжу та закип'ятити чайник. Окріп ми наливаємо в пляшки і так спимо — одягнені, під кількома ковдрами, обіймаючи пляшки. Поки вони не охололи, терпимо. Добре, що поки є хоча б холодна вода. Ми зробили запас, але на скільки вистачить, якщо відключать? Коли з'являється світло, вмикаємо обігрівач. Щоб вимити волосся, потрібно вкластись у час, коли є світло та працює фен. Але ми розуміємо: ще кілька таких атак, не буде ні світла, ні води», — розмірковує Ірина, кутаючись у теплу кофту, під якою ще три шари одягу.

«Погляньте на Луганськ. Він цілий»

З початку повномасштабної війни до цієї страшної зими опалення у квартирі Ірини та Валерія пропадало лише раз — у листопаді 2022 року. «Холодомор» — саме так називають ці зимові атаки РФ — почався з обстрілу 27 грудня 2025 року. Тоді без тепла залишилося близько шести тисяч багатоповерхівок у Києві. Комунікації досить швидко полагодили, але Росія завдала наступного удару 9 січня. Потім ще три: 24 січня та 3 лютого. Фахівці не встигають будь-що відремонтувати, як РФ б'є знову. Ірина та Анатолій орендують квартиру в мікрорайоні Троєщина на лівому березі Києва, де ситуація з опаленням одна із найскладніших. Місцева влада вже повідомила, що гарячої води чекати не варто. Щодо тепла, то складно робити прогнози, коли обстріли нон-стоп. Квартири, де сьогодні опалення є хоча б на мінімум, завтра можуть знову стати крижаними. Не планує поки що відступати і зима — лютий почався з рекордних морозів.

Засніжене подвір'я наших героїв публікації. Фото: "Новини Донбасу"

«Їхати нам нема куди. Все залишилося на окупованій території. Все наше життя знищила Росія і продовжує це робити. Що ж, якось будемо виживати. Ми ж не одні такі — он скільки навколо людей у ​​такій ситуації», — Ірина показує рукою у вікно, на коробки-багатоповерхівки, в яких, як і в цій, майже немає тепла.

У телеграм-каналах, які підтримують війну в Україні, щодня в яскравих фарбах описують, як замерзає Київ. Пропагандисти смакують цю тему, повторюючи, що «потужні атаки досягли мети».

«Руйнування інфраструктури — найгуманніший варіант поставити Україну на коліна. Місцевих не шкода абсолютно», — каже «воєнкор» Дмитро Стешин в ефірі радіо «Комсомольська правда».

Спочатку прихильники «СВО» наполягали, що Росія б'є виключно по військовим об'єктам, хоча цілями практично завжди була житлова чи критична інфраструктура. Зараз z-блогери навіть не приховують, що завдання Москви — гуманітарний колапс за абсолютно нетипової погоди.

Ще один нарратив, який просувається, що знищення всієї комунальної інфраструктури — це нібито справедлива відповідь Україні за удари по Донбасу. Це формулювання пропагандисти використовують щоразу, коли виправдати агресію та геноцидний характер ведення війни їм більше нема чим. Коментарі до таких постів — це портал у пекло. Навіть якщо частину з них залишають роботи, є і реальні люди, для яких чергова замерзла багатоповерхівка наче особиста перемога в цій війні. Вони також часто згадують завчені фрази про те, як «бомбили Донбас», хоча вихідці звідти заперечують цей наратив.

Скріншот із телеграм-каналу офіційної представниці МЗС РФ Марії Захарової

«Наш будинок у Донецьку цілий. Весь район цілий. Є невеликі руйнування на околицях, але вони не критичні, їх не зрівняєш з тим, як виглядають тепер нібито “звільнені” Вугледар, Бахмут, Авдіївка. В Донецьку є опалення, є світло, криза з водою, але українська армія тут ні до чого. У Сил оборони немає мети заморозити людей. Подивіться на Луганськ. Чи є там сліди війни? Тому говорити, що “вісім років бомбили Донбас” може лише той, хто там не був, а просто щось чув у російських новинах», — каже Ірина.

Читайте також:

Луганськ: зруйноване свято та нарратив, який засліплює правду

«Температура у квартирі опустилася до нуля»

Про те, як Росія досягає своєї мети у війні і нібито «захищає народ Донбасу» добре знає Андрій Марусов. 16 березня 2022 року він пішки бездоріжжям вийшов з блокадного Маріуполя.

«Поруч з нашим будинком була котельня з великою трубою та пожежна частина. Росіяни запускали по цим об'єктам і ракети, і бомби. Буквально за сто метрів від нашого під'їзду, коли там уже сиділи люди у підвалі, впала бомба», — розповідає Андрій Марусов.

Він згадує, що можливість вийти з'явилася лише тоді, коли росіяни окупували західну частину міста із боку Запоріжжя. Усіх тих, хто намагався вирватися з Маріуполя до цього, солдати РФ, як правило, розстрілювали.

«Три дні я діставався Запоріжжя. Не всю дистанцію я пройшов пішки. Частину проїхав “попутками”. Найважче було, коли я опинився в посадці недалеко від Пологів. Заночувати в цій посадці при мінус 15, зробити якийсь курінь, багаття — це був виклик», — каже Андрій Марусов.

Андрій Марус. Фото: facebook

Нині він у Києві. В його багатоповерхівці після обстрілу включили опалення, але сумарно за весь січень тепла не було приблизно тиждень. Одного разу температура у квартирі опустилася до нуля.

«Я спав та натягував на себе все, що є. Але якимось дивом змогли переключити теплопостачання, ми уникли залежності від однієї ТЕЦ, яку розбомбили росіяни. Зараз батареї більш-менш теплі, але я знаю друзів в інших районах Києва, які спали в пунктах обігріву», — розповідає Андрій Марусов.

Звісно, ​​досвід виживання у блокадному Маріуполі та в замерзлому Києві — незрівнянні речі, вважає Андрій Марусов. Принаймні поки що. У столиці відкриті магазини, аптеки, можна погрітися у торгових центрах. У квартирах звичайно холодно, але це хоч би житло з вікнами.

«Якщо говорити про виживання, що в Маріуполі, що зараз у Києві, то перед людиною стоять базові питання, а саме, як забезпечити собі тепло, їжу, воду, безпеку. У Маріуполі люди сиділи у підвалі. Декілька людей, як правило, чоловіків готували їжу прямо в під'їзді. І були кілька людей так звані “бігунки”. Їхнє завдання було діставати воду, їжу, дрова. Ці люди ризикували власним життям, щоб їхні сусіди, родичі, діти, батьки мали мінімальне. І їх гинуло дуже багато», — згадує Андрій Марусов.

Його головні поради під час холоду — кілька шарів одягу. Якнайбільше і, що важливо, сухого одягу. Андрій Марусов упевнений: нехай він буде не найчистіший, якщо немає можливості випрати, але сухий та теплий.

Лавочку разом із урною у київському дворі замело. Фото: "Новини Донбасу"

«Тепло це, мабуть, найголовніше, що має бути. Хоча б якесь тепло. Можливо неприємно, некомфортно, брудно. Але виживання це якраз про дуже неприємні речі. Потрібно протриматися буквально місяць, тижні, але справді, коли йдеться про виживання, потрібно жертвувати комфортом», — упевнений переселенець.

Дивний захист російськомовного населення та вихідців із Донбасу

Ще один наратив, який просуває пропаганда РФ, — Москва захищає російськомовне населення і вихідців із Донбасу. Це нібито одна із цілей цієї війни. Але це також ніяк не корелюється з ударами по Києву. За останніми даними, у столиці влаштувалися понад 435 тисяч переміщених осіб. Ще понад 237 тисяч перебувають на Київщині, де гуманітарна ситуація не набагато краща. Більшість переселенців саме із Донецької та Луганської областей. Майже всі вони будують своє життя майже з нуля. Серед таких Катерина.

«Їду до двоюрідної сестри випрати речі. Мало того, що все сохне по три доби, то ще й випрати неможливо. А у них генератор на будинок, включається за розкладом», — каже Катерина, сідаючи за кермо авто.

Проїхати київськими дорогами зараз ціла пригода. Подвір'я замело снігом, тротуари, як дзеркало. Навколо дуже слизько. Катерина влаштовує поруч однорічну Мілану. Дівчина виїхала з Донецька у 2014 році з чоловіком та старшою донькою. Вже у Києві народилося ще двоє дітей. Близько десяти років родина винаймала житло, накопичувала гроші, зайняла в борг і нарешті купила двокімнатну квартиру. Тому кудись виїжджати з уже свого, а не орендованого, житла вихідці з Донецької області не мають ні бажання, ні можливості.

«Я дивилася ціни на квартири. Наприклад, в Івано-Франківську дуже високі, як у Києві. Та й там теж відключення світла, обстріли. І починати життя спочатку з трьома дітьми складніше, ніж із однією. Плюс школа. Дітям доведеться пропускати», — міркує Катерина.

Після того, як більша частина Києва залишилася без опалення, школи на якийсь час перейшли на дистанційне навчання. Але діти Катерини не змогли потрапити на очні уроки і 2 лютого — через холоди в школі прорвали труби. Їх знову перевели на «дистанційку». Ця родина також мешкає на лівому березі Києва, у мікрорайоні Русанівка. Світло тут з'являється приблизно на дві — максимум три години. У квартирі не лише холодно, а й волого. Через перепад температур з вікон струмком тече вода. Зі стелі капає конденсат. Ні гарячої води, ні опалення нема.

Вікна у квартирі Катерини. Фото: "Новини Донбасу"

«Ми спимо під чотирма ковдрами. Дитину від себе не прибираємо. Поки є світло, на ці хоча б кілька годин вмикаємо теплу підлогу. В решту часу гріємось газовою плитою, але це тільки кухня. У кімнатах однаково дуже холодно», — ділиться способами виживання Катерина.

Повітряні тривоги та обстріли сім'я переживає у коридорі, де ще холодніше. Обладнаних укриттів у Києві небагато, та й у тих одиницях зараз ситуація, як і скрізь, — тепла немає. Точками тяжіння для людей стали супермаркети та торгові центри, де можна зарядити телефони та навіть підігріти їжу.

В одному із супермаркетів Києва. Фото: "Новини Донбасу"

«Переживемо цю зиму, а далі буде видно», — з оптимізмом каже Катерина, але оптимізм цей стриманий, адже полагодити всі комунікації до наступної зими навряд чи можливо. Після атак у січні та лютому в Києві зруйновано ТЕЦ-4, ТЕЦ-6 та Дарницьку ТЕЦ. Вони були основними джерелами тепла та світла для лівобережжя столиці. Інших альтернатив, щоби повністю заживити сотні багатоповерхових будинків, поки що немає.

За підтримки «Медіамережі»