Вкрадене чорне золото. Хто вивозить вугілля з окупованих територій та куди

Наприкінці лютого ресурси угрупування "ЛНР" заявили: компанія "Торговий дім "Донське вугілля"" збирається експортувати вугілля з Донбасу. Це вже не перше повідомлення. Восени було щонайменше дві подібні заяви. У списку країн здебільшого азіатські, зокрема такі гіганти як Китай та Індія. Чи можливий експорт в умовах війни і хто заробляє на вкраденому ресурсі — читайте у статті «Новини Донбасу».

«Донське вугілля» як головний інвестор та експортер

У грудні 2024 року угруповання «ЛНР» заявило, що реформу вугільної промисловості на захопленій частині Луганщини завершено. В результаті 11 шахт та 13 допоміжних підприємств передали інвесторам. До 2014 року на Донбасі працювало понад 125 шахт. Наразі залишилося менше 25%. Інші вугільні підприємства окупанти визнали неперспективними — частину з них було закинуто після 2014 року, частину зруйновано після початку повномасштабної війни.

Наприклад, у Вугледарі. У середині грудня угруповання «ЛНР» заявило про реструктуризацію ще п'яти підприємств. Це означає, що шахти просто заморожують. Ті ж, які ще мають потенціал, передали компанії «Торговий дім "Донське вугілля"». Як заявляв голова угрупування «ЛНР» Леонід Пасічник, найближчим десятиліттям цей інвестор має намір запустити 110 нових лав на 10 підприємствах. Щоправда, до слів кремлівських ставлеників, які не втрачають шансу розповісти, як добре жити в окупації, завжди потрібно ставитись критично. По-перше, судячи з інформації в реєстрах, справи у «Донського вугілля» йдуть не так добре. 2023 року виручка там впала на 87%.

Показники виручки «Донського вугілля» у 2023 році. Фото: скрін із російського реєстру Audit-it.ru

По-друге, нещодавня заява гендиректора «Донського вугілля» Олега Князєва підтверджує: обіцяне «добре життя» приходить на шахти із запізненням.

«На сьогодні ми поки що визначилися з кількома шахтами, в які ми починаємо інвестувати, починаючи з цього року. Це дві шахти, що видобувають антрацитове вугілля. Це "Довжанська-Капітальна" та "Червоний партизан"», — цитує Князєва підконтрольне угрупованню «ЛНР» «Луганськ 24».

При цьому саме «Донське вугілля» нібито планують експортувати вугілля до інших країн. Вивозити вкрадений в України ресурс, як казав перший заступник голови «уряду» угруповання «ДНР» Андрій Чортков, хочуть через порт у Маріуполі. Але це єдиний варіант. Восени минулого року російські ЗМІ писали, що для експорту розглядаються також порти Таганрога та Ростова-на-Дону або залізниця через Азербайджан та Іран.

На те, що Росія, ймовірно, планує збільшити вивезення ресурсів з порту Маріуполя, вказує візит на Донбас заступника міністра транспорту РФ Олександра Пошивая. Він приїжджав сюди у жовтні 2024 року — приблизно через місяць після першої згадки в медіа про експорт вугілля з окупованих територій «Донським вугіллям». Пошивай інспектував саме портову інфраструктуру Маріуполя, Бердянська, Генічеська та Скадовська, а потім дав низку доручень, серед яких відкриття морських пунктів пропуску та залучення інвесторів.

Плинність кадрів на «Донському вугіллі»

Що ж відомо про компанію «Донське вугілля», яка нібито вирішила постачати незаконно вивезені надра до Китаю, Індії, Ірану, Узбекистану і Малайзії? Саме такий перелік потенційних країн, із якими планується співпраця, озвучував гендиректор Олег Князєв. «Донське вугілля» створили ще 2020 року, але компанія активізувала свою роботу на Донбасі після початку повномасштабного вторгнення.

Після анексії територій Росією восени 2022 року в окупації стартувала велика програма залучення інвесторів у видобувну галузь і «Донське вугілля» стало там основним гравцем. Олег Князєв — відносно нова людина у компанії. Прийшов він сюди лише у жовтні. Причому прийшов здалеку. На початку 2024 року Князєв обіймав посаду глави уряду Астраханської області.

Олег Князєв до призначення гендиректором «Донського вугілля». Фото: телеграм-канал Князєва

Рік тому в телеграм-каналі Князєва ще публікувалися новини про Астрахан, але після 25 січня оновлення припинилися. Олег Князєв спочатку пішов у відпустку, а потім у відставку. Про причини такого рішення російські онлайн-видання писали докладно, стверджуючи лише, що Князєв «не впорався з обов'язками». Після цього екс-глава Астраханської області зник із медіаполя, але у вересні «уряд» угрупування «ЛНР» опублікував фото його візиту на шахту «Краснодонвугілля».

Олег Князєв вручає шахтарям грошові сертифікати. Фото: телеграм-канал «уряду» угруповання «ЛНР»

У записі «уряду» угруповання «ЛНР» Олега Князєва вже зазначено, як гендиректор «Донського вугілля». Зважаючи на інформацію з реєстрів, цю посаду він отримав 29 серпня, а в середині листопада став ще й засновником.

Скрин із російського реєстру Audit-it.ru

Що ще відомо про Олега Князєва? Він — член «Єдиної Росії», довгий час працював у Москві банківській сфері. Жодного зв'язку з вугільним бізнесом, а тим більше з Донбасом, у нього не було. Все це він, мабуть, надолужує зараз. Перебуваючи на нинішній посаді, Князєв дає інтерв'ю російським медіа і часто приїжджає на Луганщину.

До Олега Князєва через «Донське вугілля» пройшло багато людей. Компанію очолювали Ілля Колесник, Микола Козаков, Сергій Лісогор. Нині ці люди нікуди не зникли. Просто відбулося якесь рокірування. Наприклад, Казакова призначили засновником шахтоуправлінь «Краснодонвугілля», «Свердловскантрацит» та «Ясенівське». Всі вони зараз входять до «Донського вугілля».

Скрин із російського реєстру Audit-it.ru

Ілля Колесник тепер голова «Краснодонвугілля» та нещодавно створеної компанії «ЮТЛ». Вона зареєстрована в Донецьку, займається орендою та лізингом транспорту та обладнання.

Скрин із російського реєстру Audit-it.ru

Найцікавіший персонаж тут Сергій Лісогор. Після «Донського вугілля» він став засновником зернових компаній «Елеватор Південний» у Шахтарську та ТОВ «Карань логістик» у селищі Гранітне.

Скрин із російського реєстру Audit-it.ru

Важливо згадати, що у 2021 році Лісогор був гендиректором московської компанії "ФК "Стратегія"". На той момент вона займалася торгівлею паливом. За інформацією "РБК-Україна", пов'язано з "ФК "Стратегією"" було ТОВ "ІК "Таврія-Північ"", засновник якої кіпрська Ventolor Investments Limited. Остання належала дружині Віктора Медведчука Оксані Марченко.

Тут варто нагадати, що після заснування «Донське вугілля» пов'язували з Віктором Медведчуком. Як писало в січні 2021 року російське видання ВЧК-ОГПУ, на окупованих територіях Донецької та Луганської областей Медведчук і на той момент заступник міністра економічного розвитку РФ Сергій Назаров затіяли переділ вугільного ринку. Нібито з цією метою вони і створили в Ростовській області "Торговий дім "Донське вугілля"".

Засновниками компанії спочатку були вказані близький друг Медведчука Олександр Маслюк та людина Назарова Віталій Донченко. Якщо Маслюк зник із реєстрів як засновник будь-яких компаній, у тому числі «Донського вугілля», у серпні минулого року, то Донченко все ще там.

Скрин із російського реєстру Audit-it.ru

Також Донченко – засновник компанії «Спеціаліст». Зареєстрована вона у Шахтарську, займається паливом. До речі, спливає в ній знову ж таки Сергій Лісогор.

Скрин із російського реєстру Audit-it.ru

Таким чином, цілком можливо, що Віктор Медведчук, якого у 2022 році дала притулок Росії, досі безпосередньо заробляє на окупованих територіях. Хоча експерти, котрі займаються захопленими регіонами, це не підтверджують. Але й не заперечують.

«З того моменту, коли компанію з ним пов'язували, змінювалися не лише гендиректори, а й склад засновників, склад правління тощо. Тому сьогодні пов'язано з ним чи ні, я не знаю», — коментує директор Інституту стратегічних досліджень і безпеки Павло Лисянський.

Як вугілля потрапляє з «Донського вугілля» до Туреччини

Зв'язок «Донського вугілля» з Медведчуком довести складно, але у лютому цього року проект «Важливі історії» писав про співпрацю компанії з іншим проросійським олігархом. Ростовська фірма «Енергоресурс» займається експортом вугілля до Туреччини — закуповує його у різних постачальників, у тому числі у «Донського вугілля», і відправляє залізницею або морем. «Важливі історії» довели зв'язок «Енергоресурсу» із сином Віктора Януковича Олександром. Експерти, у свою чергу, нагадують, що схема експорту через компанії, створені в РФ, не є новою. Адже вугілля вивозиться з окупованих територій уже багато років.

«Експорт вугілля завжди йшов — не лише цього року, а й позаминулих років — через російські фірми. Експорт іде двома шляхами — морським та залізничним. Розподілятись він може в різні країни, у тому числі в Російську Федерацію, залежно від вугілля, яке видобувається. Або енергетичний, або коксівний. Відповідно, відстежити країну, де яке вугілля куди вирушало можна за його властивостями. Або це коксівне вугілля, яке видобувається в Краснодоні і призначене для металургії. Або енергетичне вугілля, яке видобувається в Антрацитівському районі», — коментує Павло Лисянський.

«Важливі історії» пишуть: до 2022 року серед країн-отримувачів вугілля від «Енергоресурсу» були Болгарія, Естонія, Чехія та Румунія. Тепер це лише Туреччина. Восени минулого року аналітики української «Східної правозахисної групи», проаналізувавши звіти окупаційної митної служби РФ, підтвердили факт постачання до інших країн не лише вугілля, а й інших товарів.

«Підприємства з окупованої Луганської області, незважаючи на накладені експортні обмеження, експортують видобуте вугілля до Туреччини, Індонезії, Єгипту, Алжиру та Узбекистану», — писала «Східна правозахисна група».

Причому, як наголошують аналітики, вугілля до цих країн вирушає за іншими документами, тому одержувачі навіть можуть не знати, де воно видобувалося.



Водночас експерти впевнені: навіть якщо експорт вугілля в інші країни йде, ці обсяги, ймовірно, невеликі.

«Шахт на окупованій території залишилося не так багато, і ці обсяги не можуть перевищувати великої кількості, як це було раніше. Наприклад, одна шахта за рік могла видобувати 1 мільйон тонн вугілля. Наразі це може бути 10 000 тонн, 20 000 тонн, але не більше за певний період. Тому так, вугілля може експортуватися, але його обсяги не настільки великі у зв'язку з тим, що на Луганщині залишилося працювати, наскільки я пам'ятаю, близько п'яти шахт, з них на повну потужність працює ще менше», — коментує Павло Лисянський.

При цьому самі окупанти свою скромну економічну співпрацю з іншими країнами пов'язують зовсім не з обмеженими ресурсами. За словами "глави" так званої митниці "ЛНР" Сергія Петріді, "невизнаність республіки наносить свій відбиток на зовнішньоекономічну діяльність регіону". Крім того, під сумнівом є навіть той список країн для експорту вугілля, який озвучують кремлівські ставленики. Найбільше запитань викликає Китай, де сконцентровано до 25% світових запасів вугілля. КНР виробляє енергетичне вугілля, імпортує коксівне. Тому складно повірити, що Китай поповнює свої величезні запаси ще й за рахунок окупованих територій України.

Важко повірити, що Китай поповнює свої величезні запаси ще й за рахунок окупованих територій України. Фото: ІІ

Росія, а також глави угруповань «Л-ДНР», ймовірно, сподіваються на те, що вугілля побільшає, якщо путінській армії вдасться захопити Покровськ. Саме тут зосереджено поклади коксівного вугілля — це основне родовище, що залишилося на підконтрольній території Донецької області. Можливо, тоді експорт в інші країни через так званих інвесторів зросте, але для цього РФ доведеться постаратися.

Мова не лише про військові потуги, а й про самі шахти. У січні стало відомо, що українські бійці підірвали один із стволів стратегічно важливої вугільної шахти під Покровськом. Крім того, вона зруйнована обстрілами . Тому, перш ніж щось там розробляти, підприємство доведеться відновити.