Міни в тилу і скинуті авіабомби Росії. Як відбувається розмінування в окупації

Україна зараз — найзамінованіша держава світу. Про це говорять багато і часто, але оцінити приблизні масштаби забруднення вибухонебезпечними предметами можна лише на територіях, підконтрольних Україні. Щодо окупованої частини країни, то інформації про це небагато, адже так звані місцеві адміністрації, призначені Кремлем, про проблеми говорити не звикли. «Новини Донбасу» спробували розібратися у ситуації з мінами в захоплених регіонах, і чи робить щось Росія для безпеки людей.

До мін додалися ФАБи

У темі замінування варто розділяти території, окуповані ще з 2014 року, та захоплені після 24 лютого 2022 року. Зрозуміло, що проблема мін є актуальною для сходу України вже 10 років, але саме після повномасштабного вторгнення вона розрослася до катастрофічних масштабів. Маріуполь, Бахмут, Авдіївка, Мар'їнка — ці міста армія РФ накривала вогнем цілодобово. Порахувати кількість снарядів, що не розірвалися, не зможе ніхто, але з огляду на тактику російських військ — тотальне знищення і мінування цілих полів, стає очевидним, що небезпека для мирних жителів там дуже велика.

Активне застосування країною-агресором авіабомб ще більше погіршило ситуацію. Адже доволі часто руйнівна зброя, якою так хваляться в z-спільноті, не долітає до цілі. ФАБи та КАБи падають на житлові будинки на окупованій території. Таке вже траплялося у Рубіжному, селищі Штерівка під Хрустальним (колишній Красний Луч) Луганської області, Єнакієвому Донецької області. І це лише невеликий перелік. Найчастіше боєприпаси настільки великі, що їх знищують на місці.

В окупованому Єнакієвому впала півторатонна авіабомба із російського літака.

Боєприпас впав на будівлю магазину та не здетонував. Авіабомбу зняли на відео https://t.co/ISrvPG3nk6 pic.twitter.com/pf4yHX6lI5

— Новини Донбасу (@novostidnua) April 9, 2024

«Коли росіяни відбомбилися над Ровеньками, а там був ФАБ-500, можемо говорити, що знищення боєприпасу на місці призвело до відповідних наслідків. Вдвічі сильніша і вибухова хвиля та вражаючі елементи. Щодо знищення на місці. Триває процес розселення, відселення людей. І говорити про те, що житлові домоволодіння якимось чином відновлюються або компенсуються житлом, не доводиться. Тобто фактично, люди опиняються просто неба завдяки діям РФ», — коментує військовий експерт Дмитро Снєгірьов.

Російська авіабомба, що впала в окупованому Єнакієвому. Фото: соцмережі

Справді, жодної інформації щодо компенсації збитків окупаційною владою після падіння авіабомб на житлові будинки немає. Наприклад, коли «ЛНР» намагалася знешкодити ФАБ у Рубіжному на початку цього року, людей нібито оселили у пункті тимчасового розміщення. Куди вони повернулися, невідомо. До речі, не звикли кремлівські проксі говорити і про постраждалих. У місцевих чатах пишуть, що після падіння ФАБ на Рубіжне поранення дістав  чоловік. Ані угруповання «ЛНР», ані медіа, їй підконтрольні, про це не згадують.

Взагалі тема бомб, що впали, — непопулярна в окупантів, адже ЗСУ тут звинуватити не вдається. Водчас, за інформацією видання ASTRA, тільки на захопленій частині Донецької області не можуть розмінувати близько 40 авіабомб, які впустила армія РФ

«У відсутності вибухотехніків їхньою охороною займаються (принаймні на папері) поліцейські. У всіх випадках бомби охороняють групи з двох поліцейських», — пише ASTRA.

Найбільше ФАБів, що впали, — неподалік Шахтарська і Макіївки — по 15. У Єнакієвому — ще шість.

На чиїх мінах підриваються мирні жителі

В окупаційних адміністраціях у замінуваннях, як уже зазначалося вище, звикли звинувачувати лише українську сторону. Особливо якщо на мінах підриваються мирні жителі. Хоча насправді ймовірність того, що снаряди можуть бути російськими, доволі велика.

Наприклад, на початку весни у селищі Донецьке міста Голубівка (колишній Кіровськ) Луганської області на міні підірвався автобус. У салоні було восьмеро людей, п'ятеро з них загинули. Голова угруповання «ЛНР» Леонід Пасічник у своєму дописі про те, що сталося, не сказав, що снаряд був саме українським. Але одного погляду на карту достатньо, щоби зрозуміти: ймовірність замінування цієї частини Луганщини ЗСУ практично нульова. Голубівку окупували 2014 року. До 2022-го це місто було приблизно за 15 кілометрів від лінії фронту. Але вже у травні 2022 року сусідні населені пункти захопили росіяни. Зараз передова більш ніж за 50 кілометрів від Голубівки. Ця частина Луганщини у глибокому тилу. Тобто замінувати її Сили оборони України могли хіба десять років тому, відрядивши туди диверсійно-розвідувальну групу, що дуже малоймовірно. Та й у цьому випадку питання до окупаційних адміністрацій: чи проводилося бодай якесь очищення території від вибухонебезпечних предметів. Адже автобус їхав хай і путівцем, судячи з фото, але таки дорогою.

Наслідки підриву автобуса на околиці Голубівки, Луганська область. Фото: соцмережі

На відміну від Пасічника, голова угруповання «ДНР» Денис Пушилін у звинуваченнях більш розкутий.

«У районі села Миколаївка Тельманівського муніципального округу в автомобілі на міні противника підірвалася родина», — писав він на початку травня цього року.

Чоловік і жінка зазнали серйозних поранень, дитина не постраждала. У першому ж реченні про те, що сталося, Пушилін зазначив, мовляв, міна нібито українська. Хоча село Миколаївка, як і Голубівка, в окупації з 2014 року. До 2022-го приблизно тут проходила лінія зіткнення, але потім ця частина Донецької області також перейшла у глибокий тил російських військ. Нині до найближчих позицій ЗСУ майже 50 кілометрів. Тому міну, цілком ймовірно, залишила армія РФ.

Програми з розмінування в окупації: чи вони працюють

Восени 2023 року в РФ говорили: на розмінування «нових регіонів» спрямують 3 мільярди рублів. Тобто приблизно 33 мільйони доларів. Очищення від мін одного гектара землі стартує від 125 доларів. Тобто за такими розрахунками можна розмінувати понад 266 тисяч гектарів. Але результати очищення окупованої території від снарядів набагато скромніші. За інформацією угруповання «ДНР», у 2023 році в обіг повернули понад 1,7 тисячі гектарів посівних площ. Загалом площа розмінування нібито становила близько 5 тисяч гектарів. Але це дані, які зараз перевірити немає змоги. До того ж інформація про захоплені території дуже фрагментована. Про «ЛНР» відомо, що з початку цього року там нібито розмінували понад 500 гектарів.

Окупована військами РФ Авдіївка. Фото «ДАН»

Заклопотаність російської сторони замінуванням «нових регіонів» близька до байдужості. Країна-агресор не створює жодних проєктів фінансової допомоги для мирних жителів, чиї землі забруднені мінами. Нагадаємо, в Україні діють програми для фермерів. Аграріям компенсують більшу частину коштів, витрачених на гуманітарне розмінування. Про це «Новини Донбасу» вже розповідали. Росія нічого подібного не затверджує. Місцеві жителі просто мають очікувати, доки окупанти самі вирішать розмінувати території, на яких неможливо нічого висаджувати та й ходити небезпечно.

Тоді, як підконтрольну Україні територію розмінують буквально всім світом, в окупації все набагато складніше. Тут це роблять або російські сапери, або ж місцеві. Звичайно ж, без будь-якої міжнародної допомоги. На початку червня ЗМІ РФ писали: фахівці розпочали розмінування сільгоспугідь у Луганській області. Йдеться про територію, де раніше проходила лінія бойового зіткнення, тобто зараз це тил.

У своїй роботі з розмінування окупанти доволі вибіркові. Наприклад, Бахмут, окупований більш як рік тому, очистити від вибухонебезпечних предметів досі так і не змогли. За словами Дениса Пушиліна, це нібито стане можливим тоді, як лінію фронту відсунуть приблизно на 25 кілометрів. Окупація щонайменше Андріївки та Кліщіївки, — заявляє ватажок угруповання «ДНР», — прискорить ситуацію. Хоча, нагадаємо, обидва населені пункти вже були захоплені, але з мінами в Бахмуті окупанти чомусь не боролися. До того ж в Авдіївці, захопленій чотири місяці тому, нібито розмінування триває. Там уже, як повідомляють кремлівські ставленики, знешкодили десятки тисяч боєприпасів. Так, від Бахмута до нинішньої лінії фронту поблизу Андріївки та Кліщіївки майже 4 кілометри. Щодо Авдіївки, то тут передова зараз набагато далі — десь за 12 кілометрів, але приклад Бахмута яскраво демонструє, що після захоплення міст Росія залишає місцевих жителів наодинці зі снарядами, якими сама щедро накривала населені пункти. Очищати територію окупанти готові лише за певних умов.