Села під Святогірськом: Вцілілих будинків майже немає, всі дороги прострілюються

Лінія фронту знаходиться на відстані менше одного кілометра від Святогірської громади. Саме місто Святогірськ розділяє річка Сіверський Донець. З червня один берег контролюють ЗСУ, інший захопили російські війська. Найближчі села весь цей час — під постійними обстрілами. Вцілілих будинків тут практично не залишилося. Всі дороги прострілюються. Доводиться об'їжджати вирви від снарядів і згорілі авто. Про те, як живуть люди, — репортаж «Новин Донбасу».

У селах залишаються по кілька десятків мешканців

Ольга працює фельдшером. Виїжджати з рідного села Маяки жінка поки що відмовляється. Крім неї, надавати медичну допомогу не буде кому.

«Здебільшого гіпертонічний криз, коли спека, перепад погоди. Тиск у людей скаче. В основному справляємося. Якщо, припустимо, був інсульт, то відправили людину — вже зателефонували, знайшли та відправили», — розповіла Ольга.

У всіх населених пунктах громади вже давно немає газу та електрики. Щоб у кранах залишалася вода, качають її за допомогою генераторів.

«Там у нас наповнюється вежа. Ми туди накачуємо, а потім качаємо. А ще качає верхня вулиця. День ми качаємо, день вони качають», — пояснив місцевий мешканець Андрій.

За його словами, знаходитися тут страшно, але нічого іншого не залишається.

«Вода потрібна людям», — зазначив чоловік.

З дітьми ховаються у підвалах

До початку повномасштабної війни у Святогірській громаді проживало близько дев'яти тисяч мешканців. Зараз — трохи понад тисячу. Усі вони вже розпочали підготовку до зими.

«У нас же будинок стоїть, нам господиня дозволила відкривати будинок та топити. Дрова є, все є. У мене отчий будинок стоїть поруч, теж дрова є», — розповіла «Новинам Донбасу» Юлія.

Вона живе із чотирирічною донькою. Більшість часу вони змушені ховатися від обстрілів у підвалі. Виїжджати із прифронтового села жінка не збирається.

«Продуктів купа, і картопля, і все маю. Закриваємо. І чай — у мене все є. Місяць тут знаходимося тільки. І те, вдень ми в хаті ночуємо, кладу спати дитину. А так, якщо обстріли, ми переважно тут ховаємося. Ну, куди мені ховатися? Що їсти — є, все є. Тож живемо», — зазначила Юлія.

Першочергова проблема — будматеріали

Російська армія обстрілює села з березня і дотепер. Більшість будівель, школи та будинки культури — знищені.

Очільник військової адміністрації Святогірської громади Володимир Рибалкін кілька разів на тиждень об'їжджає усі підконтрольні населені пункти. Розвозить жителям гуманітарну допомогу: продукти та медикаменти. Роздавати її допомагають священнослужителі.

«Першочергова проблема — це будматеріали для ремонту будинків. Люди, які не можуть виїхати, готуються до зимового періоду. Оскільки є села, що мають великий відсоток руйнування будинків, людям потрібна допомога у будматеріалах. Це насамперед», — поділився Рибалкін.

З продуктовими наборами допомагають громадські організації та благодійні фонди. З будматеріалами ситуація поки що складніша. У військовій адміністрації шукають рішення, але не перестають закликати мешканців виїжджати якнайшвидше. Евакуація із прифронтових сіл триває.

«Я сподіваюся, що вже восени ми зайдемо до Святогірська, і Святогірська громада буде повністю звільнена від російського агресора», — резюмував Рибалкін.