П'ятий рік великої війни Росії проти України — прогнози та сценарії на 2026 рік

Повномасштабне вторгнення Росії в Україну розпочалося чотири роки тому — 24 лютого 2022 року. Бої не вщухають, мирні переговори залишаються безрезультатними, а те, що відбувається, дедалі частіше називають війною на виснаження. Можливі сценарії розвитку подій і строки завершення війни залишаються предметом дискусій як серед політиків, так і серед військових експертів.

Переговори без прориву: розбіжності США та Європи щодо завершення війни

Тристоронні переговори між Росією, Україною та США в Женеві 17–18 лютого 2026 року не принесли прориву: обговорювалися переважно технічні питання, тоді як ключові розбіжності щодо територій і гарантій безпеки залишилися невирішеними. Цього разу до переговорів приєдналися європейські представники, що розцінюється як позитивний сигнал.

«Сполучені Штати вважають, що ці бойові дії можна завершити на якихось комерційно вигідних умовах. І це один із важливих критеріїв. Для європейців це питання безпеки. Україна — це основна європейська військова сила на сьогодні, яка може протистояти Росії та яка може навчити самих європейців протистояти російському нападу», — зазначив Олексій Іжак, експерт з питань міжнародної безпеки.

За його словами, саме в цьому і полягає ключова розбіжність позицій США та ЄС. Керівники розвідувальних служб європейських країн відкрито заявляють, що конфлікт не завершиться у 2026 році — ні на полі бою, ні в політичному форматі. Переговорний процес розглядається радше як інструмент тиску Москви для послаблення санкцій, ніж як реальний шлях до миру.

«На жаль, ми розуміємо, що в цій ситуації без рішення Росії, без домовленостей із Росією ми нікуди не дійдемо. А на сьогодні ті дії, які відбуваються з боку Росії — як безпосередньо на полі бою, так і в їхній економіці, у внутрішній політиці та на міжнародному переговорному треку, де вони фактично затягують і саботують переговорний процес, — дозволяють зробити висновок, що найближчим часом росіяни не збираються на компромісних, нормальних умовах завершувати бойові дії в Україні», — заявив Андрій Ткачук, офіцер ЗСУ, військовий експерт, політолог-волонтер.

Тим часом низка країн розширюють санкційний тиск. Нова Зеландія запровадила новий пакет обмежень проти Росії, включивши до санкційних списків громадян і компанії, а також знизивши граничну ціну на російські експортні товари. Міжнародний тиск посилюється у міру усвідомлення, що війна триває вже не чотири, а дванадцять років — від моменту анексії Криму та початку гібридної агресії РФ проти України на Донбасі.

«Тому цілком очевидно розраховувати на те, що війна в якійсь найближчій перспективі завершиться, не варто з однієї очевидної причини: противник не досяг жодної з тих цілей, які ставив перед собою, починаючи ту саму гібридну агресію у 14-му році та повномасштабну агресію у 2022. Тому очевидно, що війна й надалі триватиме аж до повного вихолощення можливостей однієї зі сторін», — наголосив Владислав Селезньов, полковник ЗСУ, представник Генштабу ЗСУ у 2014–2017 роках.

Європейські союзники продовжують дотримуватися стратегії підтримки України. Поставки озброєння фінансуються за європейські кошти, а країни ЄС переконують Вашингтон зберігати військову допомогу Києву.

«Поставки озброєння Україні припинялися і за Байдена, і за Трампа, і були різні погляди. Зараз ці поставки є за європейські кошти, тому європейці не спостерігають збоку. Вони допомагають Україні, дуже активно допомагають усім, чим можуть, і переконують Сполучені Штати допомагати Україні», — пояснив Олексій Іжак.

Водночас у США й надалі розраховують на політичний результат.

«США просто хочуть політичного успіху і хочуть наближення завершення бойових дій якнайшвидше. І це все ще бачать у США як шляхом поступок України з боку України, а не Росії. Тому що їм здається, що на Україну натиснути простіше. Європейці вважають, що простіше і правильніше натиснути на Росію. Це скоріше призведе до завершення війни», — зазначив експерт.

Фронт і виснаження: чому 2026 рік не стане фінальним

На полі бою в середині лютого фіксується активізація дій з обох сторін. За даними західних OSINT-аналітиків, ЗСУ повернули понад 200 кв. км території протягом тижня з 11 по 15 лютого.

«Із тих напрямків, де є результати, очевидно, що це Куп’янськ, де завершується зачистка ворожих підрозділів. Є хороші успішні дії наших Сил оборони цього року і обережний оптимістичний настрій щодо контрдій на Півдні. Не будемо робити поспішних висновків, щоб не заважати нашим Силам оборони реалізовувати план фактичного зриву наступальних можливостей росіян у Запорізькій, Дніпропетровській областях», — сказав Андрій Ткачук.

Експерти пов’язують успіхи ЗСУ, зокрема, з проблемами російської армії в комунікації після обмеження доступу до системи Starlink.

«Попри серйозну військово-технічну підтримку з боку Ісламської Республіки Іран, Північної Кореї, частково Китайської Народної Республіки, ресурсів росіянам недостатньо. Це щоразу сприяє ефективним діям української армії. Уже зараз мартиролог російських втрат перевищив цифру в 1 300 000 убитих і покалічених російських військовослужбовців», — повідомив Владислав Селезньов.

Водночас Росія зберігає здатність до територіального просування. За оцінками моніторингових центрів, з лютого 2025 по лютий 2026 року окупанти захопили близько 5 442 км² української території.

«Ворог тисне, дотискає Мирноград. Там вони зайняли давно панівні висоти, завели бронетехніку. Тому складна ситуація в Покровсько-Мирноградській агломерації, і, мабуть, там вона залишається найскладнішою на сьогодні», — зазначив Андрій Ткачук.

Росія продовжує атаки на енергетичну інфраструктуру, що призводить до масштабних відключень електроенергії та проблем із опаленням. На окупованих територіях Донецької, Луганської, Херсонської та Запорізької областей зберігаються перебої з базовими послугами та посилюються репресії проти проукраїнського населення.

«Це не означає, що війна весь цей рік триватиме з такою ж інтенсивністю. Найімовірніше, фронт завмре і певний тривалий час зберігатиметься ситуація, як у Першій світовій війні, коли фронти не рухалися і відбувалося виснаження, або як у Корейській війні», — вважає Олексій Іжак.

«Путін навряд чи поступиться у своїх геополітичних планах і амбіціях до того моменту, поки не зрозуміє, що ціна агресії проти України коштуватиме йому значно більше, ніж імовірні вигоди від повної окупації всієї території України. Тому щонайменше 2026 рік проходитиме під прапором активних бойових дій», — заявив Владислав Селезньов.

«З великою вигодою для себе Китай надає сприяння Росії за російські гроші, за російську нафту, яка торгується з великим дисконтом. Тому до виснаження ближча Росія. Але це не означає, що йдеться про місяць чи два. Ніхто не знає, коли станеться критичний перелом у російській економіці», — пояснив Олексій Іжак.

Донецький напрямок і перспективи до 2027–2030 років: чи можлива заморозка або новий виток ескалації

Експерти допускають, що активні бойові дії в Донецькій області можуть тривати щонайменше до 2027 року.

«Навіть Покровсько-Мирноградська операція, яку вони планували завершити восени, затягнулася майже до весни завдяки якісній роботі 7-го корпусу ДШВ та організації оборони», — зазначив Андрій Ткачук.

«Що ж стосується перспектив ведення бойових дій до 2030 року, я б такий варіант не виключав. Російські наступальні можливості поступово вихолощуються, але це не означає повної стагнації. Можливо, зменшуватиметься масштаб і інтенсивність ведення бойових дій», — сказав Владислав Селезньов.

«Війна триває, тому що Путін усе ще вірить, що його цілі досяжні, які врешті-решт призведуть до встановлення російської влади в Україні. Це Росія і називає гарантіями для себе», — зазначив Олексій Іжак.

«Я думаю, Росія не одразу піде на реальні переговори, ще надсилатиме Мединського, і він розповідатиме про печенігів певний час. Але після зупинки фронту через досить близький час відбудуться економічні події в Росії, які змусять її піти на реальні переговори, а не на їхню імітацію», — підкреслив Олексій Іжак.

На п’ятому році повномасштабної війни дипломатичні, військові та економічні чинники залишаються тісно взаємопов’язаними. Україна нарощує оборонно-промисловий комплекс і збільшує виробництво власного озброєння.

«Наша перевага — це наші крила і наші FPV-дрони, тому що це те, що виробляється тут і відповідає вимогам цієї війни. Європейці розробляють високоточну і дорогу зброю, але на рівні FPV-дронів і засобів для mid-strike і deep-strike, я вважаю, ми в пріоритеті», — зазначив Андрій Ткачук.

Попри терор і тиск, українське суспільство продовжує демонструвати стійкість. Саме внутрішня стійкість залишається ключовим чинником, який визначатиме не лише перебіг війни, а й її підсумок.