Словник репресій Придністров'я. Як у регіоні Молдови порушують право на свободу думок

Невизнане Придністров’я існує вже понад 30 років, і досі залишається сірою правовою зоною Молдови. І поки Кишинів готується до вступу в Євросоюз, Тирасполь продовжує запроваджувати нові репресивні закони проти місцевого населення. За останні дев’ять років у регіоні вже стали звичними арешти та кримінальні справи за дописи у Facebook і будь-які погляди, незручні для де-факто влади. Як Придністров’я весь цей час надихалося російськими законами і що з цим поки вдається — або не вдається — зробити Кишиневу та міжнародній спільноті, розбираємося разом із юристами та політологами в новому спецпроєкті незалежного видання NewsMaker з Молдови «за поняттями».

Із сірої зони — в чорну?

Придністровський регіон Молдови вже понад 30 років живе за власними правилами. Це невизнане — зокрема й Росією — утворення має власну владу, силові структури та суди. Водночас Москва продовжує зберігати там військову присутність і фінансово підтримувати регіон — зокрема через постачання газу та надбавки до пенсій.

Попри те, що мешканці Молдови відносно вільно пересуваються між двома берегами Дністра, на Лівобережжі ситуація з правами людини — особливо з правом на свободу вираження поглядів — в останні роки послідовно погіршується.

Уже кілька років де-факто влада в регіоні зосереджена в руках холдингу «Шериф» — найбільшої комерційної структури Придністров’я. Компанія контролює значну частину великого бізнесу: від мережі супермаркетів і заправок до футбольного клубу. Під контролем «Шерифа» та його власника Віктора Гушана перебуває і партія «Обновлення».

Мережа придністровських супермаркетів «Шериф». Фото: NewsMaker

На виборах 2015 року «Обновлення» отримало абсолютну більшість місць у місцевому парламенті — Верховній Раді. Консолідація влади на цьому не завершилася: у 2016 році посаду лідера регіону — «президента ПМР» — обійняв Вадим Красносельський, також висуванець «Обновлення» і «Шерифа».

На виборах до Верховної Ради, що відбулися 30 листопада 2025 року, «Обновлення» знову здобуло перемогу. Більшість кандидатів обиралися у своїх округах узагалі без конкурентів.

У результаті «Шериф» та афілійовані з ним політики контролюють регіон уже дев’ять років. Саме за цей час у Придністров’ї були ухвалені або почали активно застосовуватися рекордна кількість законів, що обмежують політичні свободи та свободу вираження поглядів. Люди потрапляють до в’язниць через дописи в соціальних мережах.

2018 – … «Іноагенти»

Почали з правозахисників. У 2018 році в Придністров’ї ухвалили закон, який заборонив місцевим некомерційним організаціям (НКО) вести «політичну діяльність» із використанням іноземного фінансування. Зауважимо, що для придністровської де-факто влади фінансування з Молдови також вважається «іноземним».

Прокуратура отримала право вимагати через суд ліквідації НКО в разі порушень. У тексті закону немає згадок про «іноземних агентів», однак фактично він працює за моделлю російського аналога. Придністровський закон суттєво обмежує діяльність правозахисників та організацій, що працюють на основі іноземних грантів.

Закон набув чинності у травні 2018 року, і вже восени в нього з’явилася перша жертва.

Про це докладно писав Newsmaker.

Нею став місцевий інформаційно-правовий центр «Апріорі», який працював у регіоні з 2008 року. Центр організовував відкриті лекції та кінопокази, а одним із його ключових завдань був правовий захист. «Апріорі» відстежував і публікував інформацію про ситуацію з правами людини в Придністров’ї, надавав юридичну допомогу в окремих випадках і домагався того, щоб справи придністровців доходили до Європейського суду з прав людини.

Прокурори прийшли до «Апріорі» вже через три місяці після набуття законом чинності. Далі тривали роки судових тяжб. У підсумку робота центру стала неможливою: у 2024 році «Апріорі» закрився.

«Щоб уникнути профанації нашої місії як організації громадянського суспільства “роботою” в таких умовах, ми дійшли рішення про закриття», — йдеться у зверненні керівника центру Євгена Дунаєва, опублікованому на сайті «Апріорі».

Громадянський клуб «№ 19» — один із проєктів інформаційно-правового центру «Апріорі» (Тирасполь). Фото: «Апріорі»

Інших НКО, які надавали подібну юридичну підтримку, в регіоні не залишилося.

«Усе остаточно придушено. Уже не можна говорити ні про прогрес, ні про регрес [у сфері прав людини], тому що немає сил, які могли б цьому протистояти. Чинна в Придністров’ї влада досягла свого», — сказав у коментарі NM правозахисник, у минулому юрист асоціації «Апріорі» Степан Поповський.

2019 – … «Ображальники»

У Придністров’ї вже давно діє заборона на «заперечення позитивної ролі російських миротворців» у регіоні. А з 2019 року в місцевому Кримінальному кодексі з’явилися нові «образливі» статті: кримінальну відповідальність запровадили за «образу президента ПМР» і «образу представників влади». Цей блок став одним із наймасовіших за кількістю арештів і кримінальних справ.

Підставою для обвинувачення може стати будь-що — допис у соціальних мережах або навіть фраза, сказана в приватній розмові та донесена владі. Більшість відомих засуджених за цими статтями — пенсіонери.

У серпні 2019 року NewsMaker уперше дізнався про арешт подружжя Тетяни Бєлової та Сергія Мировича зі Слободзейського району. Їх затримали за дописи в Telegram-каналі, які слідство визнало публічною образою Вадима Красносельського. Обом призначили по три роки позбавлення волі: Бєлову звільнили через рік після «угоди зі слідством», Мирович провів у в’язниці два роки.

Лідер Придністров’я Вадим Красносельський під час інспекції установи служби виконання покарань у Тирасполі.

Іншим відомим фігурантом став пенсіонер Михайло Єрмуракі. У 2020 році йому висунули обвинувачення одразу за всіма трьома «образливими» статтями. Підставою стала написана ним стаття, яку він передав директорці однієї зі шкіл Тирасполя. За її свідченнями, під час розмови Єрмуракі «неодноразово ображав лідера регіону». Саму розмову вона записала на диктофон. У 2023 році пенсіонера засудили до трьох років позбавлення волі. На свободу Єрмуракі вийшов у 2025 році під тиском Кишинева — у віці 73 років.

За статтею про «образу російських миротворців» кримінальну справу порушили і проти двірника Павла Догаря з Бендер. У листопаді 2022 року його звинуватили в «запереченні позитивної ролі миротворчих військ Росії» через допис у Facebook. Процес засекретили, а самому Догарю довелося втекти з Придністров’я. Повернутися додому він не може й досі.

Це лише окремі приклади. За «образливими» статтями в Придністров’ї переслідували і молодого коміка, і місцеву опозиційну політикиню — жінку віком понад 70 років.

2019 – … «Екстремісти»

Відтоді як холдинг «Шериф» фактично сконцентрував владу в регіоні, в Придністров’ї помітно активніше почали застосовувати статті, пов’язані з «екстремізмом». Зокрема, було порушено кілька кримінальних справ за обвинуваченнями у «закликах до екстремістської діяльності» — у тому числі за висловлювання в інтернеті та ЗМІ.

Так, у 2020 році кримінальну справу «за екстремізм» порушили проти 22-річної журналістки Лариси Калик. Підставою стала невелика книжка з анонімними інтерв’ю солдатів «придністровської армії», у якій молоді люди розповідали про особистий досвід служби. Жодної військової інформації книжка не містила. Під загрозою кримінального переслідування Калик була змушена залишити регіон і досі не може повернутися додому.

У тому ж 2020 році в невизнаній республіці ухвалили Стратегію протидії екстремізму, яка розширила повноваження місцевих силових структур. Водночас формулювання, що визначають, що саме може вважатися екстремізмом, стали ще більш розмитими.

Однією з найвідоміших справ останніх років стало переслідування жителя Тирасполя Віктора Плешканова. У 2022 році, після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, він відкрито висловлював підтримку Україні в соціальних мережах. Згодом Плешканова затримали — після того як він купив у Тирасполі тканину для українського прапора і в приватній розмові сказав: «І хай МГБ (місцева спецслужба) обісреться».

Плешканова тривалий час утримували в СІЗО, а згодом засудили до 3 років і 2 місяців позбавлення волі за «публічні заклики до екстремізму через інтернет і ЗМІ». Суд проходив у закритому режимі. Пізніше з’ясувалося, що основною підставою для обвинувачення став нібито допис у Facebook — «Слава Україні. Смерть ПМР», існування якого обговорювалося лише зі слів свідків: слідство не надало скриншотів чи інших доказів. У 2024 році Плешканова звільнили за указом про помилування. У місцях позбавлення волі він провів близько двох років — через публікацію в соцмережі.

За статтями про «екстремізм» переслідували й інших місцевих активістів та опозиційних політиків. Декому вдалося залишити регіон. Активіст із Рибниці Геннадій Чорба провів рік у в’язниці за публікації, пов’язані з пандемією COVID-19, а також через протест проти обмежень на виїзд із Придністров’я.

Зазначимо, що подібна практика багато в чому повторює тенденції останніх років у Росії, де опозиціонерів вносять до списків «терористів і екстремістів», а цілі організації оголошують загрозою безпеці.

2022 – … «Зрадники Батьківщини»

Актуальною в Придністров’ї стала й ще радянська стаття про державну зраду. За нею в регіоні можна отримати до 20 років позбавлення волі. Варто зазначити, що покарання за державну зраду існує в багатьох визнаних країнах світу. Різниця полягає в тому, що в Придністров’ї немає доступу до правосуддя, а «зрада Батьківщини» трактується вкрай широко.

У 2022 році в регіоні затримали Вадима Погорлецького. Формальним приводом стало те, що він сфотографував військову частину. За це він отримав сім років ув’язнення. Згодом статтю обвинувачення змінили на державну зраду, а справу засекретили. У підсумку Погорлецького засудили до 16 років позбавлення волі. З серпня 2022 року Погорлецький перестав виходити на зв’язок. Правозахисники, кишинівська влада та міжнародні місії весь цей час вимагали звільнення активіста.

У листопаді 2025 року він вийшов на свободу під тиском міжнародних дипломатів і Кишинева. Фактично Погорлецький провів у неволі три роки — за фотографію.

2024 – … «Пропагандисти нацизму»

Рік тому в Придністров’ї розширили перелік статей, пов’язаних з «екстремізмом». Так, згідно з новими поправками, використання щодо Придністровської Молдавської Республіки найменування «Трансністрія» прирівнюється до прояву нацизму та вважається екстремізмом. У законі є застереження, що за відсутності ознак «пропаганди нацизму» вживання цього терміна можливе. Однак хто і як перевірятиме контекст — не зрозуміло. Порушення загрожує штрафом або до 15 діб арешту.

Зазначимо, що в латинській графіці Transnistria — усталене позначення Придністров’я в румунській мові, яке не обов’язково має на меті відсилання до регіону «Трансністрія» часів Другої світової війни.

Станом на момент публікації даних про те, чи вже були рішення за цією статтею, немає.

Білборд на в’їзді до придністровського регіону

2025 – … «Пропагандисти нетрадиційних цінностей»

Улітку 2025 року Верховна рада Придністров’я ухвалила новий пакет законопроєктів, «спрямованих на заборону пропаганди нетрадиційних цінностей серед дорослих і дітей». Під «нетрадиційними цінностями» в Тирасполі розуміють трансгендерний перехід, одностатеві стосунки та відмову від народження дітей (чайлдфрі).

За «пропаганду нетрадиційних цінностей» тепер загрожують штрафи. Фізичних осіб штрафуватимуть на суму €100. Якщо правопорушення вчинене щодо неповнолітніх через ЗМІ або інтернет, а також якщо йдеться про іноземних громадян (зокрема маються на увазі й громадяни Молдови) або осіб без громадянства — штраф буде вищим.

Про це писав Newsmaker.

Правозахисник кишинівської асоціації Promo-LEX Вадим Вієру розповів NM, що за 2025 рік масових судових рішень за новими статтями з реальними арештами не було.

«Мета цих норм інша — залякування (chilling effect). Представники вразливих груп і активісти змушені повністю піти в підпілля. Сам факт наявності такої статті розв’язує руки „МГБ“ для викликів на допити та шантажу активістів погрозами публічного аутингу або адміністративного арешту», — пояснив Вієру.

Нові придністровські закони багато в чому повторюють політику Росії щодо ЛГБТ-спільноти та гендерно чутливих питань. У Росії обмеження запроваджували поступово: почавши із заборони «пропаганди ЛГБТ» для дітей у 2013 році та продовживши у 2024 році визнанням «ЛГБТ-руху екстремістською організацією». Із 2024 року в Росії також заборонена «пропаганда чайлдфрі». У Придністровському регіоні місцева де-факто влада заборонила поширення всього спектра «нетрадиційних цінностей» одразу.

Дорога до судів Кишинева «перекрита»?

Одним зі способів спробувати захистити свої права для жителів Придністров’я ще донедавна було звернення до молдавського суду або правоохоронних органів, а згодом — до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

Але з 2022 року навіть це стало складніше. До Кримінального кодексу Придністров’я додали статті про «сприяння іноземним державам у кримінальному переслідуванні посадових осіб... Придністров’я». Порушення цієї статті передбачає штраф або позбавлення волі до 5 років. У разі, якщо під дію статті підпадає організована група осіб, строк ув’язнення для кожного учасника може зрости до 8 років.

Таким чином, спроби захистити себе через суди або прокуратуру в Кишиневі можуть обернутися для жителів регіону ризиком отримати ще один тюремний строк.

«Це відповідна реакція Тирасполя на „Закон про сепаратизм“, ухвалений Кишиневом. До місцевого „Кримінального кодексу“ внесли поправки, які розширили поняття „державна зрада“ і „шпигунство“. Будь-який контакт жителя регіону з правоохоронними органами Молдови (подання скарги до поліції або прокуратури РМ на дії придністровських чиновників) тепер може трактуватися Тирасполем як дія, що загрожує безпеці регіону. Це створило безпрецедентний бар’єр. Люди бояться підписувати документи та звертатися по допомогу до правозахисників із Кишинева, побоюючись, що це кваліфікують як „співпрацю з іноземними спецслужбами“. Ми спостерігаємо різке зниження кількості офіційних звернень через страх репресій», — пояснив правозахисник Promo-LEX Вадим Вієру.

Тираспольський правозахисник Степан Поповський, утім, допускає, що поки цей захід офіційно не діятиме. Де-факто влада ще не затвердила всі документи, що стосуються цієї поправки.

«В остаточному читанні додали, що не можна звертатися до інстанцій, внесених до списку, затвердженого президентом. Але коли цей список буде затверджений — не зрозуміло. Була проведена велика кампанія з інформування людей про цей захід, щоб залякати їх, але про цю останню поправку ніхто не знає», — пояснив експерт.

За словами Поповського, у випадку Придністровського регіону звернення до ЄСПЛ — це майже гарантована перемога. Правозахисник упевнений, що Молдова, відповідно до Конвенції про захист прав людини, зобов’язана шукати можливість допомогти жителям Придністров’я уникнути порушення їхніх прав. Наприклад, політичними або дипломатичними методами.

Поповський вважає, що Кишинів виконує ці зобов’язання не в повному обсязі. За його словами, гучні звільнення — це більшою мірою результат роботи міжнародних організацій, а не молдавської влади. Крім того, за його словами, звернення до молдавських судів ускладнюються і мовним питанням.

«Діловодство в Придністров’ї ведеться російською мовою. У молдавських судах вимагають інформацію румунською. Документів може бути дуже багато, і послуги перекладача можуть потребувати значних часових і фінансових витрат», — пояснив правозахисник.

На думку правозахисників, гарантовано отримати допомогу в Придністров’ї зараз неможливо: правозахисні НКО фактично під забороною, місцеві суди працюють у закритому режимі, а звернення до молдавських органів є ускладненим.

«Прогноз на найближче майбутнє негативний. Немає жодних сигналів до лібералізації. Навпаки, контроль лише посилюватиметься. Поки Тирасполь відчуває економічну стабільність (завдяки експорту до ЄС) і, головне, не відчуває невідворотності покарання з боку молдавської юстиції (відсутність реальних кримінальних справ і вироків проти порушників прав людини), ситуація не змінюватиметься», — підсумував адвокат Promo-LEX Вадим Вієру.

Скільки загалом постраждалих?

Багато з кейсів останніх років були закриті завдяки зусиллям міжнародних дипломатів. Кілька жителів Придністров’я й надалі перебувають у бігах і не можуть повернутися додому в регіон через активні кримінальні справи. Водночас усі запроваджені норми продовжують діяти й нині.

«Ситуація з дотриманням прав людини в придністровському регіоні продовжує залишатися гнітючою. Ми отримуємо багато сигналів про грубі порушення, про які повідомляють жертви порушень, їхні родичі, адвокати, громадянське суспільство або засоби масової інформації», — прокоментували NM у Бюро реінтеграції Молдови. Більш точних даних там, утім, не надали.

Скільки саме політичних в’язнів або людей, які зазнають тиску за свої погляди, у Придністров’ї — правозахисники ані з Лівого, ані з Правого берега сказати не можуть. Багато жертв бояться звертатися по допомогу — зокрема через нові заборони. У прокуратурі Молдови наразі перебувають 35 справ про порушення прав людини в Придністров’ї. Але ця цифра — приблизна. За словами придністровського правозахисника Степана Поповського, повна інформація про політичних в’язнів у регіоні закрита.

Правозахисник кишинівської асоціації Promo-LEX Вадим Вієру розповів NM, що його організація продовжує фіксувати випадки політично мотивованих переслідувань у Придністровському регіоні.

«Йдеться про десятки жителів регіону, чиї права грубо порушуються. Що стосується людей, які безпосередньо перебувають у місцях позбавлення волі, то наразі Promo-LEX надає юридичну допомогу 6 бенефіціарам, засудженим за відверто політичними статтями. Важливо підкреслити: ми говоримо лише про ті випадки, які перебувають у нашому провадженні. Реальна кількість політичних в’язнів, безумовно, є більшою. Через атмосферу страху та інформаційної ізоляції багато родичів бояться звертатися до правозахисників. І ми просто не знаємо про всі випадки арештів. Крім того, статистика не враховує тих, кому фабрикують кримінальні справи за загальнокримінальними статтями для маскування політичних мотивів», — пояснив Вієру.

Дізнаватися про проблеми з правами людини в Придністров’ї стає дедалі складніше й з інших причин. Із лютого 2022 року журналістів, які приїжджають до Придністровського регіону працювати без акредитації місцевого зовнішньополітичного відомства, затримують, штрафують або депортують із регіону.

Водночас NewsMaker не відомо жодного випадку, щоб репортерам із Кишинева офіційно дозволили працювати в Придністров’ї з 2022 року, за винятком відвідування засідань Об’єднаної контрольної комісії. Редакція NewsMaker також надсилала запити на акредитацію у 2024 році, але отримала відмову. Усі місцеві ЗМІ перебувають під контролем місцевої влади та холдингу «Шериф».

У Бюро реінтеграції Молдови у відповідь на запит NewsMaker зазначили, що проблему недопуску журналістів до Придністровського регіону в останні роки дедалі частіше порушують на зустрічах політичних представників і обговорюють із міжнародними партнерами.

«Позиція Кишинева полягає в тому, що журналістам має бути забезпечене право вести свою професійну діяльність на рівних умовах на всій території країни без висування необґрунтованих вимог», — зазначили у відповіді на запит NM.

Що можна зробити?

Експерти сходяться на думці, що розв’язати проблеми з правами людини в Придністров’ї хоча б частково можливо навіть із Кишинева. Колишній постійний представник Молдови в ООН і Раді Європи, політичний аналітик Олексій Тулбуре в коментарі NM зазначив, що з правової точки зору міжнародна спільнота та Кишинів мають право втручатися в ситуацію в Придністров’ї, «оскільки там мають місце масові порушення прав людини».

Хорошим прикладом такого втручання Тулбуре називає «газову угоду» взимку 2025 року. Тоді влада Кишинева висунула вимогу до Тирасполя — звільнити політичних в’язнів (було складено відповідний список) в обмін на надання допомоги та дозвіл на подачу газу, оплаченого за рахунок російського кредиту, територією, контрольованою конституційною владою Молдови. Результатом стало звільнення близько 10 осіб. Серед них — згадані тут Віктор Плешканов і Михайло Єрмуракі.

За словами Тулбуре, у Кишинева є й інші подібні важелі впливу на Тирасполь.

«ММЗ, Коньячний завод, Рибницький цементний завод — усі вони працюють за молдавськими документами, використовують молдавські печатки. Можна обмежити їхній експорт, доки не відбудеться демократизація регіону. Це моя думка. Кишинів може і повинен бути зацікавлений у розв’язанні проблем прав людини в Придністров’ї», — пояснив експерт.

Тулбуре вважає, що ситуацію з часом може поліпшити й призначення на посаду віцепрем’єра з реінтеграції — колишнього посла Молдови в Україні Валерія Киверя.

«Він відомий усьому українському істеблішменту. А Україна — важливий фактор. Є надія, що там почнуться зміни, але поки я цього не бачу», — додав Тулбуре.

Зазначимо, що з 2022 року молдовсько-український кордон, який проходить уздовж Придністровського регіону, повністю перекритий. Усю комерційну діяльність Придністров’я змушене здійснювати через території та митниці, контрольовані молдавською владою.

«До 2014 року Україна у форматі 5+2 завжди підтримувала Росію. Потім її позиція змінилася. У деяких лідерів Придністров’я є українське громадянство. Це дуже серйозний важіль впливу. Проти цих людей Україна може відкрити кримінальні справи. У Києва є канали спілкування з Тирасполем, і це дуже важливо», — додав Тулбуре.

Тулбуре вважає, що на ситуацію в Придністров’ї істотно вплине мирне врегулювання в Україні — незалежно від результату поточних переговорів.

«Якщо Україну зламають і примусять до капітуляції, якщо мир буде не на користь України, це негативно позначиться і на врегулюванні придністровського питання. Якщо мир буде на користь України, тоді ситуація буде іншою», — сказав експерт.

Колишній віцепрем’єр з реінтеграції Молдови Олександр Фленкя вважає, що єдиний спосіб змінити ситуацію з правами людини в Придністров’ї — це повна реінтеграція регіону в молдавське правове поле.

«Інших варіантів немає. Очікувати, що олігархічний поліцейський режим, встановлений у Придністров’ї, який тримає в заручниках 300 000 наших громадян, раптом із якихось причин змінить свої принципи та правила, — наївно і безглуздо. Такого не буде ніколи», — переконаний Фленкя.

Експерт зазначив, що після лютого 2022 року, коли Росія відкрито напала на Україну, склалася зовнішньополітична кон’юнктура, яка сприяє реінтеграції. Але цього самого по собі недостатньо для возз’єднання країни. Першочерговим завданням Фленкя називає економічну реінтеграцію регіону.

«Необхідно легалізувати постачання газу. Терпіти це більше не можна. За газ потрібно платити. За газ мають платити споживачі. Постачання газу в Придністров’я повинні здійснюватися на основі легальних контрактів. Це має бути прозоро — рівно на тих самих умовах, на яких газ купують усі інші в Молдові. І коли це станеться, це запустить незворотні наслідки, які зрештою приведуть до реінтеграції спочатку економічної й податкової, а потім і політичної. Зрозуміло, що це не питання місяців, але, попри це, по завершенні 35 років, повірте мені, це може статися доволі швидко», — пояснив свою позицію експерт.

Текст: Катерина Дубасова, Ольга Гнаткова

Відео: Катерина Дубасова, Олександр Маргаринт (монтаж)

Оформлення: Тетяна Булгак

За підтримки «Медіамережі»