Чому РФ вирішила досліджувати відвали заводу «Азовсталь» та які небезпечні обʼєкти окупанти ігнорують

Через майже 12 років після початку війни на сході України Росію начебто занепокоїла екологічна ситуація на окупованих територіях. Загарбники заявляють, що планують обстежити вісім об'єктів у Донецькій області. Це відвали заводу «Азовсталь» та сміттєві полігони. Представники угруповання «ДНР» наголошують, що така вкрай небезпечна ситуація склалась внаслідок минулої економічної діяльності, натякаючи на Україну, хоча, наприклад, Донецьк окупований вже досить давно. Які обʼєкти внесли у список, а які ні, хоча було б варто, читайте у статті «Новин Донбасу».

Маріуполь: обстежувати треба не тільки «Азовсталь»

Окупанти продовжують будувати іпотечні комплекси у Маріуполі, де квартири купують у першу чергу росіяни. Місто рекламують, як перлину біля моря. Хоча насправді курортним його назвати складно. До захоплення Маріуполь неодноразово очолював рейтинги найбільш забруднених міст України. З 2022 року заводи-гіганти «Азовсталь» та ім. Ілліча не працюють, що начебто повинно було покращити стан повітря. Але осередків забруднення там достатньо і при закритих виробництвах.

«Те, що всі пам'ятають — шлакова гора “Азовсталі”. Вона була величезна до окупації. Розмови йшли, щоб її зменшувати — те, що можливо, використовувати при будівництві. Але в цілому більша частина гори вже сформувала такий собі моноліт, який розібрати майже неможливо», — коментує депутат Маріупольської міської ради та екологічний активіст Максим Бородін.

Біля шлакової гори є хімічний відстійник — так зване «Азовстальське озеро» — ще один обʼєкт, який потребує уваги та постійного спостереження.

«Він відгороджений бетонною дамбою, але дамба ця не герметична. Коли через шлакову гору просочувались опади, воно все стікало через неї. Ці важкі метали збирались в цей вістійник. Щоб вода не потрапляла в море, там постійно тримали рівень нижче, ніж рівень води в морі. Відкачували трохи воду», — згадує Максим Бородін.

Ще один небезпечний обʼєкт «Азовсталі» — шламонакопичувач, куди потрапляли дрібнодисперсний пил, частинки металів з аглофабрики, доменних печей, кислородно-конверторного цеху. Поряд був золонакопичувач. Це дуже старі відвали від теплової електростанції — залишки спаленого вугілля. Ці обидва обʼєкти до окупації завжди перебували у зволоженому стані, щоб пил не розлітався містом.

«Коли окупанти розбомбили “Азовсталь”, це все зупинилося. В якому все стані останні чотири роки ніхто не знає. Я думаю, що нічого не працювало», — каже Максим Бородін.

Навесні 2023 року окупаційні ресурси, анонсуючи чергові плани Росії щодо «Азовсталі», писали: шлакові гори загальною площею близько 400 гектарів хочуть переробити. Але за чотири роки нічого не змінилось. Шлакова гора не зменшилась.

Шлакова гора, серпень 2025 року. Фото: соцмережі

Небезпечним з точки зору відходів у Маріуполі є не тільки «Азовсталь», але й комбінат імені Ілліча. На цьому підприємстві також були накопичувачі, які раніше підтримували, щоб небезпечні речовини не розлітались по Маріуполю. Влітку 2025 року маріупольські медіа, які підтримали окупацію, писали про відновлення роботи комбінату. Начебто зі шлаку почали виробляти щебенево-піщану суміш.

«Токсичні шлакові гори у Маріуполі помітно зменшуються — тож це ще й екологічний проєкт», — казав один із представників окупаційної міськради.

Але наприкінці 2025 року так званий «мер» Маріуполя Антон Кольцов визнав, що комбінат не працює. Його просто охороняють та підтримують інфраструктуру. Чи входить у цю підтримку обслуговування у належному стані, наприклад, шламонакопичувача — невідомо.

Обʼєкти, які окупанти не вважають небезпечними

Серед обʼєктів, які начебто планують обстежити окупанти, декілька сміттєвих полігонів:

• звалище в селах Лисичі та Успенка;
• полігон у Маріуполі;
• полігон по вулиці Одинцова у Куйбишевському районі Донецька.

Влітку минулого року місцеві медіа писали, що це звалище у Донецьку виведене з експлуатації. Але туди продовжують звозити сміття, особливо будівельне. Один із місцевих онлайн-порталів припускав, що саме там осідають відходи з будівель, які ремонтують. Крім того, на полігоні періодично виникають пожежі. Сміття горить багато днів, отруюючи повітря.

Одна з пожеж на полігоні на вулиці Одинцова в Донецьку. Скрин з відео в telegram

Сміттєва проблема тягнеться в окупації через роки. Відходи не прибирають з вулиць, тому не варто сподіватись на рекультивацію полігонів чи будівництво комплексів з переробки. Угруповання «ДНР» начебто має плани до 2030 року створити такі заводи у Макіївці, Шахтарську та Маріуполі. Але поки що той же Маріуполь відомий не тим, що зі сміттям борються, а тим, що накопичують — будівельні відходи та залишки від демонтованих будинків вивозять на місцеві полігони.

Росія каже про наслідки економічної діяльності до окупації в той час, як сама продовжує знищувати міста. Про вплив розпочатої РФ війни загарбники взагалі мовчать, але саме забруднення ґрунтів залишками снарядів та пальним від ракет, на думку Максима Бородіна, стане екологічним викликом у майбутньому.

Затоплені шахти — бомби уповільненої дії

Не згадують угруповання «ЛДНР» і про затоплені шахти, які теж є дуже небезпечними. Вода, яка містить важкі метали, солі — потрапляє у ґрунтові води, отруює колодязі. А, наприклад, непрацююча шахта «Юнком» може бути джерелом радіоактивного забруднення. В 1979 році там провели експеримент з підземним ядерним вибухом.

«Вже за часів України ця шахта була зупинена гірничими роботами, бетонними роботами було оконтурено ядро вибуху. Потім було пробурено дві скважини і виявлено, що в центрі ядра вибуху дуже високий рівень радіоактивності. 1500 кʼюрі — дуже високий», — коментує голова Незалежної профспілки гірників Михайло Волинець.

Через це воду на «Юнкомі» постійно відкачували, але у 2018 році угруповання «ДНР» припинило це робити. Окупанти посилались на російських спеціалістів, які начебто провели дослідження та довели, що воду можна не відкачувати.

«Можливо, настав момент, коли територія, де відбувся вибух і де знаходиться ця капсула, вже знаходиться у воді. Відкачування на “Юнкомі” відбувалось з однієї причини: щоб залишити в сухому стані цю територію і щоб не було можливості потрапляння в води, які потім підземними потоками виносяться в басейни річок і можуть завдати радіаційного забруднення. Десятки років ми витрачали кошти на те, щоб відкачувати воду з “Юнкома”», — коментує голова Всеукраїнської екологічної ліги Тетяна Тимочко.

Табличка на шахті Юний комунар у Донецькій області. Скрин з відео "Новоросія ТБ"

Радіоактивні води таким чином ймовірно вже потрапляють у Сіверський Донець, потім в річку Дон та Азовське і Чорне моря. Але, щоб дізнатись, чи дійсно це так, потрібен аналіз води та ґрунтів. Поки територія захоплена, зробити такі дослідження неможливо.

«За 15 кілометрів знаходиться шахта “Олександр Захід”, на якій в радянські часи загинули люди в результаті витоку з поверхні в надра землі 35 тисяч тонн мононітрохлорбензолу. На глибині 364 метри загинуло троє людей. Добровольці та бійці гірничорятувальної служби, які намагались дістати тіла загиблих, їм потім була надана інвалідність», — згадує Михайло Волинець.

Ця шахта теж затоплена. Тож, небезпечні речовини звідти потрапляють у підземні води. Але загалом кожне вугільне підприємство становить небезпеку. Просто закрити якусь шахту, як це роблять окупанти, недостатньо, там має бути належна консервація, що доволі дорого.

Екологічні проєкти дуже дорогі для РФ

Експерти кажуть: те, що Росія вирішила робити екологічні дослідження, скоріш за все означає загострення певної проблеми. Але без доступу до території неможливо сказати, про що саме мова. Депутат Маріупольської міськради Максим Бородін підкреслює: до окупації обʼєкти заводу «Азовсталь», комбінату Ілліча не завжди були в належному стані, але хоча б був присутній контроль. Екологічна інспекція робила проби, перевіряла стан води.

«У громади було багато питань, в якому стані воно все знаходиться, як воно контролюється. Коли там працювала екологічна інспекція, все більш-менш було прозорим. Можна було взяти дрон-коптер, пролетіти, подивитись, що там коїться. Зараз ми розуміємо, що ніякого громадського контролю не існує в принципі. За чотири роки жодної інформації про якісь аналізи немає», — каже Бородін.

Він підкреслює: наслідки байдужості росіян до окупованої території стануть відомі у майбутньому.

«Тим, хто там залишився, я б не рекомендував їсти вирощені в своєму саду або городі якісь продукти, особливо, якщо йдеться про райони, де були сильні обстріли. Чи райони, які знаходяться поряд зі шлаковою горою, де вітрами все розноситься. Тому що забруднення важкими металами і отруєння від цього не буде швидким. Це дуже повільний процес. Особливо це страшно для дітей, на дітей воно впливає набагато сильніше, чим на дорослих», — коментує Максим Бородін.

Чи буде Росія якось діяти, навіть якщо зробить екологічні дослідження? Експерти впевнені, що ні. Наприклад, у січні 2024 року в РФ заявили про ліквідацію могильників «Горлівського хімічного заводу», де зберігається більше десяти тисяч тонн відходів. Раніше на підприємстві виробляли вибухівку, ракетне паливо та меланж — це суміш азотної та сірчаної кислоти. Закінчити ліквідацію обіцяли у 2026 році. Але восени того ж 2024 року медіа угруповання «ДНР» знову подали проєкт про могильники немов новий. Станом на сьогодні роботи, зважаючи на наявну інформацію, не почались. Окупанти зазвичай повʼязують це із близькістю лінії фронту. Від Горлівки до передової приблизно 20 кілометрів.

Але загалом рекультивація полігонів, консервація шахт та реконструкція небезпечних виробництв — надзвичайно коштовні проєкти, які не приносять жодного прибутку. Дії Росії демонструють зацікавленість лише або у покращені військової логістики, або у прибутках — тому й, наприклад, будується житло у Маріуполі. Екологія та майбутнє захоплених територій для окупантів не у топі проблем.