Подвійне життя Геннадія Мініна: російський паспорт, бізнес в окупації та затримання СБУ

9 березня журналісти «Слідство. Інфо» випустили розслідування, де фігурантом був Геннадій Мінін — колишній депутат Сіверськодонецької районної ради від забороненої вже партії «ОПЗЖ». Наступного дня Мініна затримали у Київській області. Його підозрюють у фінансуванні країни-агресора. Мініну загрожує до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

«Новини Донбасу» поспілкувались із журналістом Максимум Савчуком — автором розслідування. Чи важко було дістати інформацію, чи співпрацювало медіа з правоохоронцями — далі у тексті.

Геннадій Мінін має доволі кричущий політичний бекграунд. З 1991 року незмінний керівник «Рубіжанського картонно-тарного комбінату». Раніше підприємство було лідером на ринку виробників упаковки в Україні.

На місцевих виборах у 2010 році став депутатом Луганської обласної ради від «Партії регіонів». Доволі несхвально у 2014 році коментував шлях України до європейської інтеграції. На місцевих виборах у 2020 році балотувався до Сіверськодонецької районної ради від «Опозиційної платформи — За життя». Тоді він набрав найбільшу квоту в окрузі.

У 2022 році Рубіжне захопили російські війська. Комбінат Мініна також опинився в окупації. Проте власник зв’язків із ним не розірвав: він і зараз зазначений як керівник «РКТК» у російських реєстрах.

Скріншот із російського реєстру

Крім цього, Мінін є власником низки компаній на підконтрольних територіях, а його родичі мають бізнес у Росії — з’ясували журналісти. Родзинка у цій історії — паспорт РФ у Геннадія Мініна, наявність якого він заперечував.

Про розслідування щодо Геннадія Мініна

— З чого почалося це розслідування? Що стало поштовхом — злив документів чи щось інше?

— Ми мали попередню інформацію від джерела, що на окупованих територіях Луганщини і Донеччини з'явилися фірми клони, пов'язані з Геннадієм Мініним. Це підприємства, які мають такі самі назви, як українські підприємства. Ми почали перевіряти інформацію і знайшли ще багато різного, що пов'язує цього діяча з Росією.

— Чи робили ви порівняльну експертизу підписів Геннадія Мініна?

— Ми порівняли візуально. Звичайно, в ідеалі було би порівняти підписи на експертизі, але ми зверталися і до приватних експертів, і до державних. Суть у тому, що експертизу можна провести лише у випадку, якщо підпис стоїть на папері. Тобто, живий підпис ручкою. Якщо це скан копії, копії і якщо це в електронному вигляді, експерти не беруться проводити експертизу. Тому тут ми зіткнулись з ситуацію, що та сторона каже, що підписи підробили. Ми показуємо глядачам, що вони схожі, а от експертизою встановити достеменно фактично не можна.

— А щодо інших фактів — розкажіть про них детальніше?

— Він був депутатом від «Опозиційної платформи — За життя». Віктор Медведчук особисто просив Владіміра Путіна, аби він зняв санкції саме з підприємства Мініна. Тому в сукупності виходить так, що це такий доволі проросійський діяч, як політичний, так і бізнесовий. Якщо ще взяти до уваги той факт, що в 2014 році він різко критикував європейську інтеграцію, казав, що нам не потрібно поспішати, а зважати на ринки, які для нас відкриті в Азії, то в принципі, вимальовується картина, що людина дійсно була в проросійських партіях, має російське громадянство, компанію на території Російської Федерації. Мені здається, що в цьому кейсі ми максимум, що можна було дістати, дістали.

Геннадій Мінін. Джерело: gofromagazine.com

— Ваше особисте спілкування з Мініним було досить специфічним. Він фактично звинуватив вас у наклепі. Чи не просили вас не публікувати розслідування?

— Ми цим кейсом займалися ще рік тому. І тоді доводи адвоката були в тому, що «це вже літня людина. Так, він в минулому був неправильних поглядів, тепер у нього щось там змінилося в світогляді. Нащо це йому потрібно, ця вся вигода». Через рік відбувся злив інформації з російських банків. Ми побачили, що у пана Мініна є вкладення в ці банки, датовані 2021-м, 2023-м і 2024-м роками. Це стало аргументом, щоб повернутися до цієї історії, бо це ще один із факторів, який вказує на те, що Геннадій Мінін міг бути причетний до перереєстрації українських підприємств за російським законодавством на окупованих українських землях.

— Мініна затримали на наступний день після публікації розслідування. Ви співпрацювали зі слідством?

— «Слідство. Інфо» не співпрацювало ні з прокуратурою, ні з іншими правоохоронними органами. Але те, в чому його обвинувачують, — епізоди, які не стосуються нашого розслідування. Ми про них ничого не знали. Вони стосуються того, що він замовляв обладнання на території Російської Федерації, і намагався завезти в Україну. Ми цією інформацією не володіли. Тому прокурорський трек окремо, це питання правоохоронних органів. Це їхні закиди. Вони мають доводити свої епізоди.

Рубіжанський картонно-тарний комбінат, жовтень 2021 року. Скріншот із відео

— Чи можна сказати, що кейс Мініна лише один із багатьох щодо співпраці українських бізнесменів, експолітиків з Росією? Чи працюєте зараз ще над якимись подібними історіями?

— Час від часу такі історії з'являються. Цікаво за усім цим спостерігати. Такі теми не завжди подобаються аудиторії, вони не так багато переглядів набирають. Орієнтуватись на аудиторію важливо, але важливо також, щоби це приносило задоволення. Власне процес доведення того чи іншого кейсу.

Про інструменти

— Ви використовували джерела з російської податкової, дані з реєстрів, з «Госуслуг». Чи складно отримати доступ до внутрішніх баз країни-агресора?

— «Госуслуги» і, наприклад, податкова не проблема. Треба просто переключитися на російський vpn та ці ресурси працюють. З внутрішньою документацією набагато важче. Через треті руки. Людина знає людину, а та людина знає когось на окупованій території. А та людина з окупованої території знає якогось реєстратора, який може туди подивитися. Це і ризик, і дуже довгий шлях. У цьому розслідуванні у нас була мета подивитися на ці документи. Чи фігурує там безпосередньо Геннадій Мінін? Ми їх отримали. Там є і його прізвище, і підписи його стоять. Ми дістали внутрішню документацію. Це вдається не так часто. Мені здається, це третій випадок, коли вдалося отримати реєстраційні документи не з Росії, а саме з окупованої території від місцевих реєстраторів.

— Ви працюєте з темами, де фігурують російські спецслужби, в тому числі. Чи не відчуваєте, що останнім часом рівень цифрового захисту окупантів зріс і складніше стало отримувати дані?

— Я погоджуюся із цією тезою, тому що не секрет, що через чорний ринок пробивають. Тобто, люди за гроші через телеграм канали готові ділитися якоюсь інформацією. І ми цим час від часу користуємося, тому що реєстри, наприклад, майна в Росії закриті, офіційну довідку дістати не можна. Єдине це шукати отакі шляхи. І останнім часом дійсно ми бачимо те, що якщо ми цікавимось якоюсь людиною, яка гуглиться, умовно кажучи, яку можна в стрічці новин зустріти, то вони відмовляються. Так само перевірка паспортів. Стало складніше дістати свіжу інформацію із системи роспаспорт. І навіть є такі випадки, коли отих рядових поліцейських російських або працівників реєстраційних служб на них відкривають на території Росії справи за державну зраду. Вони в більшості випадків і не знають, в чиїх інтересах дістають цю інформацію. Але такий ризик є. І тепер ці люди, по-перше, ціна зросла, а по-друге, герої, які на слуху, навідріз відмовляються діставати інформацію про майно. Тому в цьому плані дійсно останнім часом складніше.

Максим Савчук. Фото з Instagram

— А з приводу українських баз, інструментів. Чи вистачає того, що є, враховуючи певну закритість через війну?

— Є проблема з реєстром юридичних осіб. До юридичних осіб важко дістатись. Тепер за більшістю інформації треба ходити ногами в ЦНАП, щоб отримати довідку. Але все одно у нас доволі багато інструментів, відкритих ресурсів. Відкрили реєстр декларацій, який спочатку повномасштабного вторгнення був закритий. Це дуже помічне. Тепер знову я і мої колеги роблять розслідування про невідповідність способу життя і майна, яке знаходять журналісти. Тому мені здається, що в нас не буде так само, як в Росії, тому що в нас інше суспільство. Журналісти вже звикли до відкритості. Мені здається, що ані журналістська спільнота, ані активісти не дозволять радикально закривати усе підряд. Ми ж розуміємо, що у більшості випадків така ініціатива не пояснюється заходами безпеки, а пояснюється тим, що не хочуть, щоб журналісти, активісти дивилися у декларацію, щось там аналізували. Але мені здається, що в нас така історія, як в Росії, просто неможлива.

Дивіться інтерв'ю «Новин Донбасу» з автором розслідування Максимом Савчуком