Від співпраці до в’язниці: чому Росія позбувається українських колаборантів

Зрадників ніхто не любить — цю фразу нерідко приписують Наполеону Бонапарту. І хоча її авторство спірне, суть залишається актуальною: в Росії зрадників теж не вважають своїми. Натомість активно їх використовують. Використовують і утилізують. Про це свідчить низка гучних і не дуже справ, коли після 2022-року громадян України, які пішли на співпрацю з окупантами ті самі окупанти засуджували, судили (зазвичай за економічні злочини) або ж оголошували екстремістами.

«Новини Донбасу» розповідають про найбільш показові історії, у яких ті, хто погрожував патріотам російською в’язницею, на собі відчув її умови, а також «неупередженість» російських судів.

Медійні союзники без імунітету: кейс Тетяни Монтян

Один з показових кейсів — внесення до списку Росфінмоніторингу «екстремістів і терористів» української юристки, колишньої адвокатки, а нині російської пропагандистки Тетяни Монтян. У 2023 році українські правоохоронці повідомили їй про підозру публічних закликах до насильницької зміни та повалення конституційного ладу України, території та державного кордону України підтримки рішень, дій держави-агресорки. Про це повідомив Офіс Генерального прокурора.

Подання щодо внесення Монтян до цього списку зробила російська чиновниця, очільниця так званої «Ліги безпечного інтернету» Катерина Мізуліна. У своєму телеграм-каналі вона зазначила, що нібито раніше «велика кількість громадян зверталася через публікації блогерки, у яких, за їхніми словами, відбувалася дискредитація армії». Ми не проводили окремого дослідження, що саме говорила Монтян про російську армію, але вона систематично повідомляє про бездіяльність окупаційної влади Донецька.

Тетяна Монтян. Скріншот телеканалу ОНТ

Зокрема, в одному з дописів у телеграм-каналі вона заявляє про провал водопостачання в окупованому Донецьку через морози, до яких місцева окупаційна влада виявилася не готовою, попри очевидні фізичні закони. Монятн висміює заяви оточення очільника угрупування «ДНР» Дениса Пушиліна, яке запевняло, що вода в баках «не встигне замерзнути», і показує, як ці запевнення розбилися об реальність: баки лопаються, крани замерзають, ситуація погіршується.

Раніше Монтян також у телеграм-каналі заявила, що вважає, що кримінальну справу проти неї ініціювали представники окупаційної влади Донеччини у відповідь на її публікації про водну кризу та інші проблеми в Донецьку. Вона стверджує, що справу сфабрикували, реальних доказів проти неї немає, а мета тиску — змусити замовкнути та приховати управлінський хаос.

Втім, Монтян людина медійна — і переслідують її саме за те, що вона транслює і впливає на свою аудиторію. Вона не є так званою чиновницею і не є представницею влади. Хай і окупаційної.

Та, починаючи з 2022 року, переслідування зазнали низка окупаційних чиновників з українським паспортом. Дехто з них, ті що з Луганщини чи Донеччини були на своїх незаконних посадах якщо не з 2014 року (з початку війни), то багато років поспіль після початку війни.

Колаборанти у владі: від посад до камер

До прикладу міський голова Брянки (Луганська область) Микола Моргунов. Він очолив місто ще до війни, але у 2014-му перейшов на бік окупантів і продовжив керувати містом, перейшовши на бік окупантів. В Україні його підозрюють в очолювані злочинного угруповання, яке проводило на захопленій території масовану пропагандистську кампанію на підтримку Кремля та проти України. Чи постане Моргунов перед українським судом – питання. Шансів більше у російського суду. Адже у лютому 2025 року Моргунова затримали на його робочому місці.

Затримання Миколи Моргунова окупантами. Фото: Слідчий комітет РФ

Про що повідомив російський Слідчий комітет. Але затримали Моргунова не у Брянці, а вже в окупованому Сіверськодонецьку. Туди окупанти відправили чиновника після того, як захопили місто. Окупанти звинуватили за трьома статтями:

• участь у банді (ч. 2 ст. 209 КК РФ);
• розбій, скоєний організованою групою (п. "а" ч. 4 ст. 162 КК РФ);
• викрадення людини, вчинене організованою групою (п. "а" ч. 3 ст. 126 КК РФ).

В російському Слідкомі стверджували, що Моргунов, «перебуваючи на той момент на посаді голови адміністрації міського округу Брянка Луганської Народної Республіки та володіючи в силу займаної посади повним обсягом інформації про всі об’єкти нерухомості й значущі підприємства міста, їхніх фактичних і номінальних власників, а також фінансовий стан заможних мешканців, передавав ці відомості учасникам бандформування для організації викрадень людей, їх незаконного утримання, заволодіння майном, а також вимагання грошових коштів як викупу за звільнення».

В окупаційному слідкомі також повідомили, що відносно Моргунова розслідуються кримінальні провадження щодо:

• 11 вбивств, скоєних учасниками банди;
• 6 фактів викрадення людей;
• 4 розбійні напади;
• 2 факти здирництва;
• заволодіння майном підприємства у сумі понад 6 млн 200 тис. рублів.

Інформація про затримання Моргунова з'явилася 3 лютого 2025 року. За кілька днів інтернет-спільнота забула за нього. У відкритих джерелах наразі немає інформації про місцезнаходження затриманого чиновника. Очевидно тільки, що він вже не на посаді.

Натомість місто очолив Павло Дрєєв — майже земляк, виходець із сусідньої Кадіївки. У Сєвєродонецьку він був заступником Моргунова.

Замість нього місто очолив Павло Дреєв — майже земляк — виходець із сусідньої Кадіївки. У Сіверськодонецьку він був заступником Моргунова. У грудні 2025 року стало відомо, що окупаційний суд у Луганську засудив до семи років позбавлення волі в колонії так звану колишню заступницю голови адміністрації Луганська Марину Воротнікову. 

Колишня заступниця голови адміністрації Луганська Марина Воротнікова. Фото: ОСОБИ

Окупаційний суд визнав її винною у справі про корупцію. Про це повідомило пропагандистське видання Луганскинформцентр з посиланням на окупаційну прокуратуру Луганської області.

«Суд» визнав її винною за пунктом “в” частини 5 статті 290 Кримінального кодексу РФ (одержання посадовою особою хабаря у вигляді грошей за вчинення дій на користь хабародавця).

«Суд» встановив що в період із 20 вересня 2022 року по 31 березня 2024 року Воротникова, перебуваючи у своєму службовому кабінеті, щомісяця отримувала від директора муніципального унітарного підприємства «Покоління міста Луганська» грошові кошти у вигляді хабаря на загальну суму 810 тис. рублів, «що є великим розміром, за загальне покровительство та потурання по службі».

«Погодившись із позицією прокурора Жовтневого району Луганська, який підтримував державне обвинувачення, суд засудив її до семи років позбавлення волі в виправній колонії загального режиму з позбавленням права обіймати посади в державних органах, пов’язані зі здійсненням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських повноважень, строком на вісім років», — наголосили в окупаційному відомстві.

Також суд ухвалив рішення про конфіскацію в дохід держави 810 тис. рублів, що відповідає розміру хабаря. Вирок не набрав законної сили.

Варто зазначити, що до війни та окупації Луганська Марина Вортнікова була головою Кам’янобрідської районної ради міста Луганська. Проблем із законом не мала. Принаймні публічних. Згадки про неї як про заступницю голови окупаційної адміністрації Луганська з'являються в офіційному інтернет-виданні угруповання «ЛНР» Луганскинформцентр з'являються у 2015 року. Виглядає так, що 2022 року так звана чиновниця працювала чесно, а потім спокусилася на не такий вже й великий хабар.

Крім того, російський телеграм-канал Baza у лютому 2024 повідомив про затримання високопосадовців “МВС ЛНР” нібито через незаконне порушення справи проти “голови митного комітету” та примусу до свідчень.

У вересні 2025 року окупаційний ресурс «МВД медиа» писав, що співробітники «МВС по ЛНР» разом з ФСБ припинили діяльність керівника підрозділу філії «республіканської енергетичної компанії», який нібито вимагав хабарі на постійній основі за «непритягнення до відповідальності».

У 2023 році російський пропагандистський ресурс ТАСС повідомив про те, що екс-заступника голови окупаційної адміністрації Краснодонського району судитимуть за вимагання хабара від підприємиці.

Затримання окупаційного чиновника. Фото — Слідком РФ

Зачистка старих кадрів та заміщення росіянами

Директорка Східної правозахисної групи Віра Ястребова вважає, що засудження колаборантів на тимчасово окупованих територіях є елементом системної політики Росії з посилення контролю над регіонами. Про це вона розповіла «Новинам Донбасу».

«Показово, що у справі йдеться про 2022–2024 роки — період, коли Росія вже офіційно оголосила ці території “своїми”. Це свідчить про те, що окупанти почали ретельно “зачищати” тих, хто погодився співпрацювати з ними ще у 2014 році. Це частина ширшої системи, про яку ви говорите», — зазначає правозахисниця.

Віра Ястребова. Фото: facebook

За її словами, спочатку такі справи подавали як нібито боротьбу з корупцією, а самі процеси мали показовий характер. Частина колаборантів, не дочекавшись обвинувальних вироків, виїхала з тимчасово окупованих територій.

«На сьогодні ця кампанія трансформувалася. Під виглядом так званих гуманітарних програм над окупаційними адміністраціями фактично встановлюють кураторів. Це не має нічого спільного з покращенням умов життя людей — ані з водопостачанням, ані з опаленням. Реальна причина — колосальні масштаби корупції, розкрадань і недбалості з боку гауляйтерів. Саме тому Москва закріплює конкретних осіб, які напряму контролюватимуть ситуацію на місцях», — пояснює Ястребова.

Вона наголошує, що йдеться про легітимізацію вертикального контролю Москви над тимчасово окупованими територіями та їхніми очільниками.

«Над такими фігурами, як Євген Балицький, Володимир Сальдо, Денис Пушилін чи Леонід Пасічник, з’являються куратори. Їх не усувають одразу, бо з політичної точки зору вони поки що вигідні. Когось згодом інтегрують у московську систему, від когось позбавлятимуться. Для цього спочатку мають бути створені підстави — ті самі “папки”», — каже вона.

Правозахисниця додає, що Росія намагається закріпити на міжнародному рівні наратив про нібито «волю місцевого населення», використовуючи місцевих колаборантів як інструмент легітимації окупації.

Кадрові зміни та зникнення «посадовців» на окупованих територіях

Головний редактор херсонського видання «МОСТ» Сергій Нікітенко в коментарі «Новинам Донбасу» зазначає, що з весни 2025 року на тимчасово окупованій Херсонщині в геометричній прогресії зростає кількість росіян, тоді як число українських колаборантів помітно зменшується.

«Ці процеси дуже добре видно. Ми відстежуємо, куди діваються колаборанти. Частина з них виїжджає до Росії й намагається там якось влаштуватися. Європейський напрямок для них фактично закритий — можливо, хтось перебуває в Туреччині. Але частина людей просто зникає повністю. Є колаборанти, за якими я стежив із 2022 року, і зараз вони буквально розчинилися — їх немає ніде», — говорить Нікітенко.

Сергій Нікітенко. Фото: facebook

За його словами, ситуація на Херсонщині в цьому сенсі подібна до окупованої Луганщини: там колаборантів масово засуджують до реальних строків ув’язнення, зокрема за корупційні злочини.

«На Херсонщині дуже багато колаборантів першої хвилі вже сидять у в’язниці. Це й так звані окупаційні “міністри”. Наприклад, “міністр охорони здоров’я” (Вадим Ільмієв, якого затримали за крадіжку 300 мільйонів рублів. Зокрема, про це повідомляло російське видання Lenta.ru) — його посадили в СІЗО, а потім він ще й намагався дати хабар російському слідчому, через що отримав додаткову справу. Є й заступник Сальдо, якого засудили за дачу хабаря на дев’ять років, якщо не помиляюся. Є й дрібніші фігуранти», — каже редактор.

Вадим Ільмієв. Фото: facebook

Частина колаборантів, за словами Нікітенка, ховається від вже російського, так би мовити, правосуддя.

«Є випадки, коли людина просто зникла — невідомо, куди виїхала. І в деяких ситуаціях самі росіяни оголошують їх у розшук. Таких випадків я особисто зафіксував щонайменше кілька десятків», — додає він.

Історії Миколи Моргунова, Марини Воротнікової та десятків інших чиновників свідчать: співпраця з окупаційною владою не гарантує ані безпеки, ані стабільності. Для Росії місцеві колаборанти – не партнери, а тимчасовий інструмент. Після виконання своєї ролі вони стають зайвими – і так само легко опиняються під слідством, як раніше отримували посади.

Автор: Валентина Троян