Що відбувається на окупованих територіях після ухвалення в РФ закону про експропріацію

Коли російська держдума ухвалила закон, яким дозволила передавати у власність держави приватну власність українців, що не змогли зареєструвати своє майно за російськими законами, вона фактично легалізувала те, що існує на окупованих територіях ще з 2022 року. Вона дозволила експропріювати квартири та будинки людей. Закон дозволив експропріювати квартири і будинки людей. 15 грудня президент РФ Володимир Путін підписав відповідний закон. Він діятиме до 2030 року.

Протягом 3 років мешканці Донеччини, Луганщини, Херсонщини та Запоріжжя зверталися особисто до диктатора Путіна як до джерела «вищої справедливості» та «останньої надії». Люди обманювали себе ілюзіями, що знищення їхніх майнових прав — це не вияв справжнього російського обличчя, а помилка, що у всьому винні місцеві грабіжники при владі, а «святий Путін» тут ні до чого. І варто лише розповісти йому про своє горе, і він врятує від несправедливості.

Але тепер звертатися більше нема до кого. Новим законом про експропріацію приватного майна українців голова Кремля дав зелене світло подальшому пограбуванню людей.

То що ж зараз відбувається в окупації із житлом, як новий російський закон відбився на долях людей в окупації, дослідили журналісти редакцій «Новини Донбасу», «Приморка.City» та «Кавун.City».

Донеччина

Голова угрупування «ДНР» Денис Пушилін 9 грудня прямо закликав мешканців доносити на сусідів, які з різних причин не переоформили свої українські документи на житло за російськими правилами.

«Ми зараз маємо можливість через суд переводити до муніципального фонду покинуте чи порожнє житло… Прошу місцевих мешканців повідомляти про це».

Після 9 грудня, коли російські законотворці ухвалили норми про перерозподіл житла до 2030 року (рік закінчення п'ятого терміну Путіна), окупаційні адміністрації набули розширених прав визнавати житлові об'єкти «безгоспними».

У пояснювальній записці ухваленого закону прямо зазначено: мета — прискорити «інтеграцію» окупованих територій та запровадити майно «в господарський обіг». Тобто власність тих, хто не поспішив прийняти російське громадянство або не встиг пройти реєстрацію, вважатиметься нічийною та передаватиметься муніципалітетам чи регіонам.

Навіть українці, які залишилися жити в окупації та взяли російські паспорти, ризикують за фактом втратити житло, якщо не виконають усіх вимог Росреєстру у стислий термін.

Тепер регіони окупації спільно з Росреєстром самі визначатимуть ознаки безхазяйного житла. Відсутність інформації про власника або неможливість встановлення даних щодо документів не є перешкодою для передачі нерухомості у власність країни-окупанта.

Бенефіціаром такого рішення російської держдуми стане ППК «Фонд розвитку територій» (ФРТ), який отримує право:

• здавати майно у найм;
• продавати його;
• знижувати вартість об'єктів;
• вчиняти угоди без торгів через закриті рішення комісії.

ФРТ фігурує у розслідуваннях Financial Times як структура, пов'язана з великими контрактами на забудову Маріуполя. Керує процесом «казанська команда» на чолі з віце-прем'єром РФ Маратом Хуснулліним — автором московської реновації.

Отже, «законодавство» оформлює масштабну програму перерозподілу власності під контролем федеральних будівельних структур.

Отримані квартири розподілятимуться насамперед серед силовиків РФ та їхніх сімей, співробітників підвідомчих установ, включаючи вчителів та лікарів. Обіцяють житло і місцевим мешканцям, які стоять на обліку у статусі нужденних. Ось тільки втратити житло на окупованій території може будь-хто, навіть законний власник, якщо не встигне вчасно переоформити квартиру за російськими законами.

Інколи це зробити дуже складно.

Як працює вилучення житла у Маріуполі

В окупованому Маріуполі визнано «безхазяйними» вже понад 13 тисяч квартир.

До кінця року так званий мер Маріуполя Антон Кольцов обіцяв завершити черговий етап інвентаризації житла. Після цього власникам дадуть ще три місяці на доказ прав. Але для цього потрібно:

• фізично приїхати на окуповану територію;
• мати російський паспорт;
• внести дані до Реєстру РФ.

Але навіть такі вимоги не рятують від свавілля. У Маріуполі особливо багато випадків, коли «безхазяйним» оголосили одразу весь будинок, хоча мешканці лише тимчасово поїхали на період ремонту.

Черги в управління майнових відносин (щоб довести окупантам свої права на житло) — величезні: прийом триває лише чотири години, люди займають місця в черзі вночі. Telegram-група «Безхазяйне житло в Маріуполі» налічує понад 18 тисяч людей.

Щоб довести право власності, маріупольці змушені приїжджати на адреси, яких фактично не існує.

«Будинок, у якому ти маєш з'явитися… зараз знаходиться на провулку Чорноморський, 10. На картах цієї адреси немає, таблички на будинку немає», — розповідає голова Центру вивчення окупації Петро Андрющенко.

Центр вивчення окупації розповідає про розповсюджений механізм: нові будинки іпотечного комплексу «Ленінградський квартал» збудували на місці зруйнованих багатоповерхівок на проспекті Металургів, 87. Щоб старі власники не могли претендувати на компенсаційне житло, окупанти змінюють юридичні адреси.

Так будинок 87 перетворився на 87Б, один із корпусів отримав адресу «Металургів, 10» — хоча справжній будинок №10 ніколи не існував.

«Чому так? Тому що реальна адреса Металургів, 10 — це порожня земельна ділянка… Геніальна жадібність. Геніальне шахрайство», — пояснює Центр вивчення окупації.

Програма будівництва компенсаційного житла припинилася повністю з початку цього року. Тож для окупантів експропріація чужих квартир стала єдиним способом вирішити житлову проблему.

При цьому навіть нерухомість тих, хто продовжує жити в Маріуполі, часто потрапляє до таких списків.

Колишні мешканці будинків по вулицях Артема, 130 та 130А в окупованому місті звернулися до Володимира Путіна з проханням втрутитися у ситуацію з наданням житла. За їхніми словами, у 2023 році влада «ДНР» знесла їхні будинки, анулювала адреси і пообіцяла компенсувати втрачені квартири, проте обіцянки залишилися на папері — людям замість компенсації пропонують оформлювати іпотеку.

«Я зі своєю сім'єю проживала за адресою: вулиця Артема, будинок, 130а, квартира 33. Котлован у мене за спиною. Квартира в мене не приватизована. Моїй сім'ї не надали навіть можливості стати на чергу. Я прожила 20 років у цій квартирі. Поясніть, будь ласка, нам, маріупольцям, чому всім потрібний Маріуполь, але нікому не потрібні ми — жителі Маріуполя, які постраждали під час бойових дій», — каже мешканка Маріуполя Віра Сінькова на відео колективного звернення.

Подібні відеозвернення до Путіна маріупольці записують на тлі розбитих будинків та котлованів уже понад рік. Але російського диктатора турбують інші речі.

Показово, перед камерами він обіцяє покарати тих, хто на території РФ виселив із службових квартир сім'ї військових.

«Дивно, що когось виселяють, членів родини, учасників «СВО», хоч би який статус носило це житло. Людина на фронті воює. Що за маячня взагалі? Це неподобство. Потрібно розбиратися з кожним конкретним випадком, хто це робить», — заявив Путін 9 грудня.

Але справи демонструють геть інший підхід окупантів до житлової проблеми.

Бердянськ

Підрахунки з відкритих джерел показують: в тимчасово окупованій частині Запорізької області зафіксовано тисячі об’єктів, які окупанти та підконтрольні їм органи записали як «безхазяйні». За даними журналістського розслідування «Громадського», між серпнем 2022 року та жовтнем 2025-го до реєстрів було внесено понад 4000 об’єктів, включно з підприємствами, житловими та нежитловими приміщеннями. Це ілюструє масштабну, системну кампанію по «перерозподілу» майна на окупованих територіях.

Що відбувалося в Бердянську:

Літо–осінь 2022. Після встановлення окупаційної влади поодинокі адреси й будівлі почали фігурувати в «переліках безхазяйного майна» у місцевих пабліках окупаційної адміністрації. Це були перші «виявлені» об’єкти у Бердянському районі.

2023 — 2024. Окупаційна влада почала системно проводити обходи будинків, вимагати від власників та орендарів з’явитися з документами, готувати списки «порожніх» квартир і подавати їх до «реєстрів». У низці випадків, зокрема на початку 2024 року, окупанти намагалися визнати «безхазяйними» одразу вісім багатоповерхівок у Бердянську. Частину таких рішень згодом скасовували через обурення мешканців або адміністративні нюанси, однак сама спроба свідчить про масштабні наміри.

Літо — осінь 2024. Колаборантські органи в регіоні почали ухвалювати «порядки» ведення реєстрів безхазяйного майна, збирати та публікувати переліки об’єктів, зокрема списки окремих адрес у Бердянську та районі. Наші журналісти фіксували численні оголошення, опечатування помешкань та рішення про взяття на облік квартир, де нібито ніхто не проживає.

2024 — 2025. Після створення «реєстрів» на місцях почали перереєстровувати або розподіляти помешкання. Чужу приватну власність іноді передавали під заселення військових чи «російських фахівців», іноді — під «соціальне» розподілення для людей, лояльних до окупаційної влади. Журналісти повідомляли й про випадки, коли квартири, визнані «безхазяйними», вже оформлювалися на інших осіб або на «державні» структури окупантів. Тобто на відібраних квартирах заробляли російські посіпаки.

Точних даних, скільки квартир у Бердянську загалом уже внесли до безхозу з 2022 року, у відкритих джерелах немає. Окупаційні структури публікують фрагментарні списки, а частина обліку ведеться у внутрішніх реєстрах, доступу до яких немає. Переліки адрес оприлюднювалися кількома хвилями — з липня 2024 року по вересень 2025 року. До них входили як житлові квартири, так і нежитлові приміщення, тобто йдеться про сотні адрес.

Зокрема, у чотирьох списках, оприлюднених у червні та липні 2025 року, фігурують понад 60 квартир або домівок. Більшість із них розташовані у самому центрі міста — на Азовському проспекті або вулиці Горького. У вересневому списку того ж року зазначено 50 квартир у дев’яти будинках, переважно в нагірній частині міста.

Для багатьох бердянців, які виїхали з міста через війну, повернення додому навіть на короткий час є неможливим або ризиковим. Саме через це вони втрачають реальний шанс захистити своє житло. Використовуючи таку умовну «відсутність власника», росіяни почали надавати ці квартири військовим, переселенцям із РФ та цивільним особам, які погоджувалися на «тимчасове» поселення.

Один із нещодавніх випадків зафіксували журналісти «Приморка.City»: бердянка, яка володіла квартирою з 2004 року й мала всі законні документи, звернулася до так званого окупаційного суду, щоб зареєструвати свою власність. Проте суд, підконтрольний окупантам, відмовив їй, а «Росреєстр» уже записав цю квартиру на інших людей, посилаючись на те, що її було визнано «безхазяйною». Суд не став на сторону власниці навіть після апеляції.

Через зміни у російському законодавстві, які фактично легалізували вже наявну свавільну практику «віджиму» житла на окупованих територіях, перспективи захистити свою власність для біженців стають геть примарними. Як розповіли юристи, які займаються питаннями оформлення прав власності на нерухоме майно в «Росреєстрі», цей орган відмовляється приймати довіреності від громадян України, навіть завірені російськими нотаріусами.

Незважаючи на наявність окремих судових рішень на користь законних власників, вони не стали загальновживаною практикою під час подання документів. Так само новий закон окупантів не вплинув на якість роботи їхніх так званих «багатофункціональних центрів» на ТОТ. Без допомоги юридичних фірм зареєструвати своє житло у ще більш стислі терміни майже нереально, а вартість їхніх послуг становить від 30 до 50 тисяч рублів.

У Мелітополі мешканців вигнали з їхніх квартир, а будинок повністю оформили на окупаційний уряд. Ілюстративне фото

Херсонщина

Тему «націоналізації безхазяйного житла» в окупованій частині Херсонщини росіяни лобіювали з перших місяців окупації. Вже у вересні 2022 року вони почали ухвалювати «накази» та «постанови», якими самі собі дозволяли привласнювати чуже майно.

Зокрема, було видано «документ» від 28.09.2022 №39-пп про «націоналізацію і повернення у власність Херсонської області майна осіб, що брали участь в агресії, спрямованій проти населення Херсонської області».

Окупанти дозволяють собі «націоналізувати» майно юридичних і фізичних осіб, які нібито «були причетні до агресії проти населення Херсонської області», в першу чергу:

• військових ЗСУ, ТрО, добровольчих формувань, а також їхніх родичів;
• усіх, хто «сприяв» українським силам: волонтерів, організаторів, осіб, що «поширювали інформацію», тобто фактично будь-кого з проукраїнською позицією.

Окремим пунктом визначено, що окупанти можуть вилучати майно родин загиблих військових, якщо воно «отримане за участь у бойових діях», — тобто фактично будь-яке. Це прямий механізм покарання сімей захисників.

«Документ» передбачає також вилучення земель, які раніше планувалося передати українським громадянам, перепогодження або анулювання землевпорядної документації. Тобто це офіційне оформлення мародерства та рейдерства.

Окупанти намагалися створити реєстр «віджатого» майна, щоб оформити його як власність окупаційної адміністрації та використовувати або передавати як «державну власність РФ». Втім, з електронними реєстрами наразі не склалося: усе ведеться в ручному режимі.

Документ виписаний так, щоб будь-яку людину з проукраїнською позицією можна було назвати причетною до «агресії», будь-яку власність — описати як таку, що підлягає «націоналізації», та ліквідувати юридичні права українців на їхнє майно.

Перші спроби «віджиму» майна в окупованій Херсонщині розпочалися тоді, коли росіянам потрібно було розселяти своїх військових. Їх селили на базах відпочинку, у санаторіях та інших закладах, власники яких переважно виїхали. Згодом правила поширили і на майно інших громадян.

У 2024 році окупаційна адміністрація ухвалила так званий «закон», який дозволяє оперувати «безхазяйними речами» на об’єктах нерухомості.

Відповідно до цього «закону» створюється псевдоправовий механізм, який дозволяє окупаційній владі РФ виявляти, оформлювати, передавати у власність Росії, продавати або передавати третім особам будь-яке рухоме майно на окупованій території Херсонщини, оголошене «безхазяйним».

Під визначення «безхазяйного» підводять:

• майно, власник якого «невідомий»;
• майно, власник якого «відмовився від права»;
• майно, що знаходиться на території державних, муніципальних або «фондових» об’єктів;
• майно, яке «не вдалося повернути» через те, що його було вивезено, втрачено або передано окупантами третім особам.

Фактично будь-яке майно, до якого немає швидкого доступу власника, автоматично вважається «покинутим».

Процедура спеціально побудована так, щоб спростити вилучення будь-якого об’єкта:

• хтось повідомляє, що річ «безхазяйна» — це можуть бути органи окупаційної влади, підприємства або навіть сторонні особи;
• створюється «комісійне обстеження» — формальна перевірка, під час якої майно описують, фотографують і розміщують оголошення з вимогою надати документи в короткий термін;
• якщо протягом 14–30 днів ніхто не «довів право власності», майно визнають безхазяйним;
• після цього майно вносять до «Реєстру майна Херсонської області» РФ та можуть продати на торгах, передати російським федеральним структурам, військовим, спецслужбам або розподілити між підприємствами й органами окупаційної влади.

Кошти від продажу надходять до бюджету окупаційної адміністрації.

Російські міністерства можуть вимагати передати їм будь-яке вилучене майно поза торгами, якщо воно потрібно «для оборони, евакуації, безпеки або СВО». Майно можуть передавати безкоштовно. Навіть якщо власник згодом з’являється, він має доводити свої права за російськими правилами. Якщо майно вже продано, компенсацію можна отримати лише через суд РФ із вирахуванням витрат «на зберігання, оцінку та реалізацію». Тобто фактично компенсацію не отримує ніхто.

Це не закон у значенні права — це технологія привласнення українського майна, рейдерського захоплення підприємств, легалізації вже вкраденої техніки та передачі власності російським компаніям, військовим і спецслужбам.

Як росіяни шукають «безхазяйне житло» на Херсонщині

Чіткого механізму пошуку покинутого житла, яке росіяни називають безхазяйним, немає. Втім, схема, відпрацьована на окупованих частинах Донеччини, Луганщини та в Криму з 2014 року, існує і вона працює.

Така схема включає наступні кроки:

• моніторинг комунальних платежів: якщо людина не платить за комунальні послуги, це може стати формальною підставою визнати житло «безхазяйним»;
• перевірка «реєстрів» РФ: відсутність запису в російському реєстрі прав власності трактують як «невизначений власник»;
• так звані «дворові», «квартальні» та працівники комунальних служб, які повідомляють про людей, що виїхали; іноді те саме роблять і сусіди;
• обходи квартир під час «виборів» та «переписів», коли фіксуються порожні помешкання та вносяться до бази як потенційно «безхазяйні».

Офіційна позиція України

Міністерство закордонних справ України оприлюднило офіційну позицію щодо ухвалення російською думою закону, який фактично легалізує в Росії привласнення українського майна.

МЗС України рішуче засуджує ухвалення державною думою федеральних зборів Російської Федерації чергового незаконного акта, спрямованого на масове позбавлення громадян України майна на тимчасово окупованих територіях. Росія фактично визнала себе державою-крадієм, зазначають в МЗС.

Ухвалення так званого «закону» про «визнання житла безхазяйним» грубо порушує основоположні норми міжнародного гуманітарного права та міжнародного права прав людини, зазначають у Міністерстві.

Російська Федерація як держава-окупант відповідно до міжнародного гуманітарного права зобов’язана поважати приватну власність та утримуватися від її конфіскації. Стаття 46 Положення про закони і звичаї війни на суходолі, яке є додатком до IV Гаазької конвенції 1907 року, прямо забороняє привласнення приватної власності на окупованих територіях.

Нав’язування окупаційними органами РФ фіктивних процедур щодо «неможливості встановлення власника» та спроба легітимізувати відверте мародерство через федеральний закон не матимуть жодних міжнародно-правових наслідків. Такі дії є нікчемними, не змінюють статусу території України та не зачіпають права законних власників майна.

МЗС України вважає такі дії частиною цілеспрямованої політики РФ зі зміни демографічного складу окупованих територій, витіснення місцевого населення та заселення громадян Росії, що є додатковим порушенням статті 49 IV Женевської конвенції, яка забороняє переміщення населення держави-окупанта на окуповану територію.

Міністерство закордонних справ України закликає міжнародну спільноту засудити чергові грубі порушення Росією норм міжнародного гуманітарного права, продовжити підтримку міжнародних механізмів притягнення РФ та її військово-політичного керівництва до відповідальності, включно з розглядом цих дій як воєнних злочинів відповідно до Римського статуту Міжнародного кримінального суду.

Україна забезпечить документування усіх фактів незаконного вилучення майна та гарантує відновлення прав законних власників після деокупації українських територій. Жодні незаконні рішення держави-агресора не матимуть юридичної сили та будуть скасовані, резюмують у міністерстві.