Покровськ формально не окупований: чому ветеран Євген Шибалов не може отримати ваучер на купівлю житла

Місто формально не окуповане — отже, держава вважає, що там можна жити? Але в реальності Покровськ — це просто руїни, де щодня тривають бої. Саме через цю юридичну колізію ветеран війни Євген Шибалов, який захищав Україну на фронті та пройшов через російський полон, сьогодні не може подати заявку на державний ваучер у 2 мільйони гривень для придбання житла. Бо його дім — у місті, куди офіційно «можна», але фактично — неможливо.

Хто має право на 2 мільйони гривень на житло?

Механізм надання житлових ваучерів затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1176, яка набула чинності 24 листопада 2025 року. Загалом це державна програма підтримки внутрішньо переміщених осіб (ВПО), що мають статус учасника бойових дій або особи з інвалідністю внаслідок війни, яка дає право отримати електронний житловий ваучер номіналом 2 млн грн для купівлі або будівництва житла, інвестицій у будівництво, сплати першого внеску чи погашення іпотеки.

Ваучер формується в електронному вигляді та зберігається у Державному реєстрі пошкодженого та знищеного майна; його можна використати протягом п’яти років після формування. Програма реалізується як окрема частина державного проєкту «єВідновлення» та через застосунок «Дія».

Ніби все добре та спрямоване на підтримку тих, хто цього потребує. Але що тут не так?

Пост гніву

Приводом для критичного погляду став гнівний пост ветерана з Донеччини, який пережив полон, Євгена Шибалова.

«Я ж зареєстрований у Покровську. Моє місто вже практично зрівняне із землею. Мій мікрорайон уже за пару місяців зайнятий ворогом. Але — ні. Що ж… Нам не звикати», — написав у себе у Facebook Євген. Подати заявку на ваучер можуть лише ті особи, які зареєстровані у повністю окупованих містах.

Євген Шибалов під час служби. Фото з особистого архіву

Такий підхід держави він вважає вкрай неправильним і зневажливим. Євген говорить, що є багато ветеранів із «сірих зон», які так само як і він, не мають права подати заявку на отримання коштів на житло. На його думку, доречно було б прирівняти вже окуповані території до тих, де бойові дії тривають зараз, адже логічно, що звільнений зі служби ветеран не буде проживати ні там, ні там.

«Квартира в Покровську — єдине житло, яке в мене є. Перспектива все життя ходити по орендованих квартирах лякає. Треба розуміти специфіку ветеранів. Їхнє здоров’я та ментальний стан можуть бути не завжди стабільними для того, щоб десь працювати 24 на 7 і заробляти гроші лише для того, щоб просто жити в тій країні, яку ти обрав захищати зі зброєю в руках», — каже чоловік.

Життєвий шлях

Життєвий шлях Євгена Шибалова не можна назвати простим. Він народився у Покровську, ходив там до школи, а університет закінчив у Донецьку. До 2022 року Євген Шибалов працював журналістом — був власним кореспондентом тижневика «Дзеркало тижня» та брав участь в діяльності громадської організації з допомоги цивільним особам на прифронтових територіях. Військовим він став у перший день повномасштабного вторгнення.

«24.02.2022 року я пішов до установи, яка тоді називалася військкоматом, і записався у військо. Як людина, яка не мала військового досвіду, це, звичайно, була територіальна оборона. Посада — стрілець», — каже він.

Євген Шибалов. Фото з особистого архіву

Євген став бійцем 214-ї бригади 207-го батальйону. Брав участь в обороні Києва та контрнаступі, коли ворога гнали від столиці. Пізніше його командирували виконувати бойові завдання на Бахмутському та Попаснянському напрямках. 30 травня 2022 року він потрапив у полон. Пройшов через катування у Луганському СІЗО та перебував у колонії в Свердловську, що також на Луганщині. Рівно через пів року, 30 грудня 2022 року, був звільнений з полону та продовжив службу у війську. Через деякий час звільнився, щоб знов знайти себе у цивільному житті.

Євген Шибалов. Фото з особистого архіву

У 2024 році він встиг попрацювати начальником Управління європейської інтеграції та міжнародного співробітництва у Міністерстві у справах ветеранів України. Це була посада державного службовця в структурі відомства, де він мав займатися питаннями зовнішньої співпраці та євроінтеграції у сфері ветеранів. Попрацював ветеран там не довго, а його звільнення було скандальним.

Євген під час роботи зіткнувся з образами та приниженням з боку керівництва, а саме Руслани Величко-Трифонюк, яка на той час була заступницею міністра.

«Міністерство ветеранів просто “клало” на ветеранів. У тому числі й на мене», — вважає Євген та процитував нецензурні вислови на свою адресу, які йому довелося почути.

«Я зараз напівбезробітний. Мій статус — “не приший кобилі хвіст”», — каже ветеран.

Тоді Мінветеранів засудило такі прояви та призначило службову перевірку, а згодом направило документи на звільнення заступниці. В січні 2025 року Руслану Величко-Трифонюк було звільнено з посади з формулюванням «за власним бажанням».

Євген Шибалов, Ігор Тодоров та Андрій Куликов. Фото з особистого архіву Євгена

Болюче питання

Житлове питання для учасників бойових дій, які мають статус ВПО, він називає дуже болючим. Йому прикро, що держава не може віддячити дахом над головою тим, хто захищав її та втратив власне житло.

Євген каже, що неодноразово бачив відео з Покровська, на яких видно, що його дім зруйновано. Та справа навіть не в цьому.

Квартира Євгена в Покровську, де йдуть запеклі бої. Скрин з відео волонтера Дениса Христова

«Мені чекати офіційної заяви, що Покровськ упав? Це неприємно, тому що я знаю, що він фактично впав уже давно. Спілкуюся з людьми, які служать, і знаю, що українські сили звідти відійшли, але політичні амбіції деяких людей не дозволяють це визнати. Політики побоюються невдоволення суспільства, а страждають ті, хто реально служив та захищав. Це втомлює», — каже ветеран.

Євгена Шибалова окремо його засмучує те, що він не може передати у спадок нічого своїм дітям.

Чоловік підкреслює, що, звичайно, він — сторона зацікавлена, а його думка далека від об’єктивності. Але він вважає, що необхідно зрівняти у правах осіб з окупованих територій та тих, чиї міста не визнані окупованими на офіційному рівні.

За офіційними даними Генштабу та міністерства оборони України, українські сили продовжують обороняти Покровськ і утримують там свої позиції.

«Сили оборони України продовжують оборону Покровської агломерації. Інформація про повний вогневий контроль ворога логістичних шляхів Сил оборони України або оперативне оточення міста не відповідає дійсності», — заявив речник Генштабу ЗСУ майор Андрій Ковальов, коментуючи поточну ситуацію в Покровську та Мирнограді.

Безрадісний висновок

Євген Шибалов формально не підпадає під умови державної програми, бо його рідне місто Покровськ не має статусу тимчасово окупованого. Але фактично це місто, куди неможливо повернутися й де небезпечно жити. Саме ця розбіжність між реальністю війни та формальними критеріями державних рішень і стала причиною, чому ветеран, колишній полонений і учасник бойових дій не може скористатися житловим сертифікатом на 2 мільйони гривень — допомогою, яка мала б працювати для тих, хто втратив дім, а не лише для тих, чиї міста потрапили до «правильного» юридичного списку.

Офіційно державні посадовці рапортують по позитивні рішення.

«Стартував прийом заявок на житлові ваучери для ВПО з тимчасово окупованих територій. Вже зараз заявки на житлову допомогу можуть подати учасники бойових дій та особи з інвалідністю внаслідок війни. Це важливий крок, який дає людям реальний інструмент для відновлення свого життя у безпечних громадах», — сказав Міністра розвитку громад та територій Олексій Кулеба.

Але питання Шибалова як і тисяч ветеранів з такою ж пропискою, як у нього залишається відкритим.

Станом на зараз влада публічно не заявляла про наміри зрівняти у правах ветеранів з тимчасово окупованих територій із тими, чиї міста формально залишаються під контролем України, але фактично є зоною активних бойових дій і непридатні для проживання.

Крім того, не всі з тих, хто має право отримати цю компенсацію з юридичної точки, зможуть її отримати. Ще 4 грудня, коли подача документів тільки стартувала, Народний депутат Павло Фролов заявив, що 10 тисяч заяв було подано лише за 2 дні. А у проєкті держбюджету-2026, який ще має затвердити Рада, на допомогу за цією програмою передбачено 14 млрд грн, завдяки чому 7 тисяч родин зможуть придбати власні оселі.Тобто Фінансування на 2026 рік не покриває навіть числа заявників за перші дні старту програми.

Постанова Кабінету Міністрів України № 1176 виглядає сильною й правильною за задумом — держава вперше пропонує ветеранам-переселенцям не абстрактну «підтримку», а конкретний інструмент для повернення до нормального життя. Але вже навіть на старті стає очевидно: навіть найкращі рішення «буксують» там, де війна не вкладається у чіткі юридичні формули. Між статусом «окуповано» і реальністю щоденних обстрілів зникають живі люди — ті, хто воював, вижив і повернувся з полону, але так і не повернувся додому. І поки держава рахує території за документами, ветерани рахують втрати — не лише зруйноване власне житло та загиблих побратимів, а й віру в те, що справедливість може бути не вибірковою.