Тактика «поглинання міст»: Покровськ, Мирноград, Куп'янськ, а далі Гуляйполе? Просочування армії РФ

Росія активно застосовує нову стратегію війни — тактику «поглинання міст». Малі групи по 2–4 особи просочуються в житлову забудову, закріплюються в підвалах і будинках, а потім поступово накопичуються, перетворюючись на повноцінні взводи. Саме так окупанти діяли у Покровську, Куп’янську, Мирнограді та на низці інших напрямків. Дрони‑«розвідники», переодягання в цивільний одяг, диверсії по логістиці — усе це частина однієї моделі, яку російські сили тепер вважають ключовою. У цій статті — повна картина: що робить Росія, чому це працює, які міста під загрозою найближчим часом і як Україна може протидіяти.

Тактика російської армії «поглинання міст»

Тактика «поглинання» міст використовується російськими окупаційними військами практично на всіх напрямках фронту. Невеликі групи по 2–4 особи просочуються в житлову забудову, закріплюються у підвалах і будівлях, а потім поступово накопичуються, формуючи стійку присутність. За словами експертів, «спочатку приходить перша група, один проскакує, потім ще — і таким чином вони накопичуються», створюючи «змішані осередки» у містах, які українській армії важко контролювати повністю.

«Цією тактикою російськими військами, так, ми з нею зіткнулися уперше. Виявила вона себе найбільше в Покровську і в Куп’янську. У найближчий час ми побачимо цю тактику в Лимані, у Гуляйполі, у Костянтинівці. Тобто, суть її полягає в наступному, особливо на прикладі Покровська. У місто проникають в режимі нон‑стоп постійно хвилями невеликі групи противника», — пояснює військово‑політичний оглядач групи «Інформаційний спротив» Олександр Коваленко.

Такий підхід стає надзвичайно небезпечним на передових ділянках у Донецькій і Харківській областях — у містах Покровськ, Куп’янськ, Мирноград та інших. І завдання таких малих груп явно не заводити міські бої, — говорить військовий експерт:

«Два, три, три, чотири людини. Інколи це одна поодинока ціль по одному чоловіку. Завдання їх — не вступати в боєзіткнення, завдання їх — увійти і сховатися, знайти укриття. При цьому часто вони переодягнені в цивільний одяг. Це допомагає їм розчинятися серед тих небагатьох цивільних, які залишаються в таких містах».

Генеральний штаб України і незалежні аналітики підтверджують, що невеликі піхотні групи, діючи спільно з розвідувальними та ударними дронами, перерізають лінії постачання, втручаються у тил та поступово беруть під контроль ключові ділянки інфраструктури. Зокрема, DeepState‑аналітики вказують, що в Покровську «кілька сотень» російських солдатів проникли в житлові райони, влаштували засідки, мінують дороги й атакують логістику. Їм вдається просочуватися й накопичувати цілі взводи, підтверджують експерти.

«Вони просто між нашими позиціями просуваються, не отримавши відсічі. Якщо їх знайшли дрони — їх знищують. Якщо не знайшли — вони далі просочились. Зайняли позицію, зайняли посадку, зайняли будівлю. Неважливо що. Тут вже вони закріпились. Тобто різниці в тактиці ніякої. Тактика та ж сама. Побудована на тому, що один з десяти людей досягне призначеного пункту і там закріпиться. Закріпиться, відбудеться накопичення сил 5‑10 припливів. Там буде вже взвод відділень, які зможуть закріпившись, далі прийняти на себе», — говорить керівник військових програм безпеки центру глобалізації «Стратегія 21» Павло Лакийчук.

Аналітиків така тактика не дивує, адже це класична інфільтрація, яку окупанти вже застосовували навколо Бахмута та Авдіївки. Масове застосування цієї тактики вперше проявилося саме в містах — особливо в Покровську і Куп’янську. Проблема в тому, що українська оборона не така щільна. Багато з окупантів під час просочування переодягнені в цивільний одяг, що дозволяє ховатися серед місцевих. А коли диверсійні групи росіян заходять у місто, вони активно застосовують розвідку дронами.

«Беруться класичні стандартні FPV‑дрони, на які встановлюється менша боева по масі частина, і при цьому встановлюється потужніша батарея, щоб дрон як можна довше міг виконувати свої функції, більше розвідувального типу. Він шукає місця, де знаходяться українські вогневі точки, позиції українських військових. І не просто для того, щоб цю дислокацію передати артилерії чи нанести удар, а для того, щоб диверсійні групи, інфільтровані в місто, обходили ці вогневі точки, ці розташування українських військ», — пояснює військово‑політичний оглядач групи «Інформаційний спротив» Олександр Коваленко.

Експерти вважають, що в містах, куди таким способом проникають путінські солдати, має застосовуватись жорстка політика евакуації громадян, щоб виявити ворожі осередки.

«З однієї простої причини, наявність цивільних у містах ускладнює зачистку таких диверсійних груп, які проникають. Ускладнюється їх ідентифікація і, відповідно, нейтралізація», — говорить військово‑політичний оглядач групи «Інформаційний спротив» Олександр Коваленко.

Як Україна вимушена перебудовувати оборону

Саме командування ЗСУ, за словами аналітиків, визнає серйозність загрози. Головнокомандувач Олександр Сирський заявив, що ситуація на напрямах Покровськ і Добропілля «особливо складна» через «тотальну інфільтрацію» та посилення розвідувальних і диверсійних операцій. У відповідь Сили оборони України формують протисаботажні резерви, а аналітики закликають до масштабних «зачисток» — не дрібними спецгрупами, а цілими бригадами, щоб вибити ворога з міст.

«Перший варіант, найочевидніший, — це збільшити кількість військ, повернути передову лінію. Без передової лінії лишаються два варіанти. Або намагатися весь ворог підірвати дронами, покладатись на лінію дронів. Сумнівно, так. Або те ж саме, як у інших випадках. Якщо противник закріпився, його треба вибивати звідти, займати отримані позиції», — говорить керівник військових програм безпеки центру глобалізації «Стратегія 21» Павло Лакийчук.

Аналітики також пропонують вирішувати проблему за допомогою інженерних перешкод: мінні поля, колючий дріт, протитанкові рови вздовж річок та населених пунктів. Особливо важливою вважають експерти річкову систему. Наприклад, річку Гайчул у районі Гуляйполя. Річка — природний бар’єр, який можна посилити і перетворити на лінію жорсткої оборони, якщо там будуть «суцільні мінні зони та перешкоди». За словами експертів, командування працює і над відновленням щільності лінії оборони.

«Зараз якось намагаються вирішити це питання наше командування за рахунок пожежних команд, грубо кажучи. Створюється командування штурмових військ. Штурмові війська — це саме ті підрозділи, які мають або вибивати противника, який уже закріпився в нашому тилу. Або при виявленні проникнення перебувати на цьому місці і там діяти, цю лінію оборони укріплювати», — говорить керівник військових програм безпеки центру глобалізації «Стратегія 21» Павло Лакийчук.

За всіма діями окупантів видно, що «поглинання міста» — це не просто тактика, а повноцінна стратегічна модель, побудована на комбінації інфільтрації, дронів і логістичного тиску. Це вже не тільки точкові диверсії — Москва намагається створити стійкі анклави в українських містах, повільно, але впевнено розширюючи присутність. І якщо Україна не адаптує свою оборону до цього, ризик втрати ключових міст стає дедалі реальнішим.