«Проблеми виникають під час відключень електроенергії чи інтернету»: чому справи про воєнні злочини рухаються повільно

На сьогодні в Україні зареєстровані вже понад 187 тисяч епізодів воєнних злочинів, і ця цифра зростає через щоденні атаки росіян. Перенавантаження судової системи великою кількістю справ, до яких додаються кейси про воєнні злочини, та неукомплектованість штату суддів впливає на затягування судових процесів.

До цього додаються також процедурні моменти, через недотримання яких судові засідання відкладають — йдеться про особливості застосування спеціальної процедури in absentia, тобто заочного розгляду справ за відсутності обвинувачених. І таких заочних справ щодо воєнних злочинів — більшість.

Справи, що понад рік на підготовчому етапі

У Петропавлівському районному суді Дніпропетровської області більше року перебуває справа Сергія Покутнього. Слідство каже, що він як «начальник відділу військового комісаріату ЛНР по м. Алчевськ» Луганської області брав участь в організації та проведенні примусової мобілізації громадян України для служби в лавах угрупування «ЛНР», що є воєнним злочином.

За інформацією з судового реєстру, справу до суду передали у серпні 2024-го і на підготовчому етапі вона перебувала понад рік. Тільки 18 вересня 2025-го суд дозволив спеціальний розгляд справи in absentia, тобто заочно, за відсутності обвинуваченого, і запланував перше засідання по суті вже на 3 березня 2026 року.

В ухвалі суд зазначив, що засідання у цій справі на підготовчому етапі призначалися шість разів: на 09.08.2024, 23.09.2024, 04.12.2024, 13.03.2025, 23.07.2025, 18.09.2025р., проте у зв`язку із неприбуттям обвинуваченого були відкладені.

«Помандрувала» судами справа Вікторії Турубари. За даними слідства, вона є «начальницею військкомату» міста Довжанськ, окупованого з 2014 року. «Очільницею» її призначили 2023 року, а до того жінка керувала його підрозділом у Сорокиному. У заочній підозрі йдеться, що Турубара наказувала примусово мобілізувати жителів окупованої Луганщини на службу до армії РФ.

Ця справа до суду передана у травні 2024, однак через рік переїхала з Шахтарського міського суду до Павлоградського суду на Дніпропетровщині. Річ у тому, що захисник обвинуваченої заявив клопотання про колегіальний розгляд справи, тобто трьома суддями, але у Шахтарському суді тоді залишилося лише двоє суддів і утворити колегію було неможливо. Тому у травні 2025 Дніпровський апеляційний суд вирішив направити справу до Павлоградського суду, де знову розпочався підготовчий етап.

Рік тому, у жовтні 2024, до Павлоградського міськрайонного суду прокуратура передала справу ватажка так званої «ЛНР» Леоніда Пасічника за організацію масової примусової мобілізації жителів Луганщини для війни проти України, що є воєнним злочином.

За даними слідства, Пасічник діяв у змові з російським керівництвом і підписував «укази» про забезпечення примусової загальної мобілізації громадян України, порушуючи норми Женевської та Гаазької конвенцій. Він перебуває в розшуку, його викликають повістками до суду. За цей час у нього змінився захисник.

З судового реєстру відомо, що під час підготовчого засідання неодноразово оголошувалась перерва у зв`язку з неявкою сторони захисту. Невдовзі адвокат від центру безоплатної правової допомоги заявив про неможливість захисту обвинуваченого, тому суд доручив призначити нового. Справа досі перебуває на підготовчому етапі, принаймні, ухвал про призначення справи до судового розгляду на момент публікації матеріалу у реєстрі не було.

Відповіді на запити

На запит редакції «Новини Донбасу» про те, скільки справ щодо воєнних злочинів нині розглядають суди, Донецька обласна прокуратура повідомила: станом на 30 вересня 2025 року у судах перебуває 19 кримінальних проваджень, у яких фігурують звинувачення у воєнних злочинах.

У шести справах суди тимчасово зупинили розгляд, оскільки обвинувачених оголошено в розшук. Ще у 13 провадженнях судові слухання тривають. Перші справи за статтею 438 Кримінального кодексу — «Порушення законів та звичаїв війни» — передали до суду ще у 2021 році. За цей час винесено два вироки, які вже набрали чинності.

У Дніпропетровській області, де розглядають справи, що надійшли від Луганської обласної прокуратури, підтверджують: воєнні злочини за статтею 438 ККУ активно розглядають із 2022 року.

За офіційними даними Територіального управління Державної судової адміністрації у Дніпропетровській області, лише за 2024 рік до судів надійшло 12 нових проваджень. Загалом у 2024-му в області розглядали 19 справ проти 25 осіб. З них лише одна справа завершилася вироком і засудженням. Решта 18 — досі на розгляді.

Чому затримуються судові процеси у справах про воєнні злочини?

Щодо гальмування судових процесів є низка об’єктивних причин, які «Новинам Донбасу» пояснила суддя Хортицького районного суду Запоріжжя Світлана Ширіна.

За словами Світлани Ширіної, Кримінально-процесуальний кодекс вимагає неодноразового повідомлення підсудних про засідання.

Повістки публікують у державних виданнях. Якщо обвинувачений перебуває на окупованій території чи в Росії, публікація вважається належним повідомленням. Після отримання підтверджень з газети («Урядовий кур'єр» — ред.) суд може переходити до розгляду справи.

Додаткову складність створює участь адвокатів, призначених державою. Більшість із них не перебувають у Запоріжжі, тому долучаються онлайн. Проблеми виникають під час відключень електроенергії чи інтернету, а також через їхню зайнятість в інших процесах. У результаті судові засідання доводиться переносити.

Ще один чинник — організаційні процедури. Погодження дат, відпустки суддів, офіційні публікації через Державну судову адміністрацію — усе це розтягує час.
Ускладнює процес і те, що обвинувачені здебільшого не є громадянами України, тож доставити їх у зал суду неможливо. Хоча є поодинокі випадки, коли обвинувачені виходять на зв'язок з адвокатом щодо висунутого обвинувачення.

Як з'ясувалося, справи по воєнних злочинах навіть доходять до апеляцій. Як зазначила суддя Хортицького районного суду Запоріжжя Світлана Ширіна, захисники, які беруть участь у цих судових засіданнях, в більшості просять суд виправдати осіб і пишуть апеляційні скарги. Скарга направляється до апеляційного суду.

«Суди прагнуть розглядати такі справи якомога швидше, але обсяг матеріалів значний, докази потрібно ретельно дослідити. Це потребує часу», — підсумувала суддя Світлана Ширіна.

У Хортицькому суді розглянули лише дві справи про воєнні злочини за три роки. На запит «Новин Донбасу» у Хортицькому районному суді Запоріжжя повідомили, що з початку 2022 року і до вересня 2025-го до суду надійшло шість справ, пов’язаних із воєнними злочинами (стаття 438 Кримінального кодексу України).

За цей час суд розглянув два провадження — обидва завершилися обвинувальними вироками. Одну справу розглядали рік і два місяці, іншу — дев’ять місяців. У 2022—2023 роках таких справ до суду взагалі не надходило. У 2024-му до провадження потрапили три кримінальні справи, але жодна з них не була завершена до кінця року.

Протягом 2025-го надійшло ще три провадження. Загалом, із урахуванням нерозглянутих справ, станом на 30 вересня 2025 року в роботі суду перебувало шість справ. Із них чотири на той момент залишалися нерозглянутими: дві слухаються вже понад півроку, ще дві — менш ніж шість місяців.

У суді зазначили, що розгляд таких справ здійснюється «з урахуванням навантаження суддів» та відповідно до процесуальних вимог, які передбачають особливий порядок для окремих категорій проваджень.

Що говорять експерти

Експерти Медійної ініціативи за права людини наголошують, що українські суди працюють невмотивовано повільно — наразі за три з половиною роки вони винесли близько 140 вироків по воєнних злочинах, і щомісяця їх з’являється 4-5, деякі справи тягнуться ще з 2022-го.

«В подальшому цей колосальний розрив між кількістю зареєстрованих воєнних злочинів і кількістю вироків, на жаль, буде тільки зростати», — говорить Анна Рассамахіна, експертка МІПЛ з міжнародного гуманітарного права.

За її словами, є безліч причин перенести засідання: зайнятість прокурорів і адвокатів в інших засіданнях, їх відпустки і лікарняні, відсутність у суді вільного залу (особливо в селах), неявка свідків тощо. Або засідання переносять через те, що оголошення про виклик обвинувачених не опублікували вчасно.

Водночас у матеріалі Watchers йдеться про те, як суди та судді адаптувалися до роботи в умовах повномасштабної війни. Після початку повномасштабного вторгнення Росії прифронтові суди України опинилася в складних умовах. Територіальну підсудність справ деяких з них змінили на суди у безпечніших регіонах, інші — продовжують працювати попри труднощі, зазначає видання.

Так, територіальну підсудність судових справ 184 судів було змінено, згодом відновлено щодо 58, проте не у всіх областях. Наприклад, через окупацію чи активні бойові дії це не вдалося у Донецькій, Луганській, Запорізькій та Дніпропетровській областях. Судді кажуть про надмірне навантаження, у звʼязку зі збільшенням кількості справ, а також про нестачу працівників апаратів через низькі заробітні плати.

Цей матеріал підготовлено в рамках проєкту INSTITUTE FOR WAR & PEACE REPORTING (IWPR) «Правосуддя наживо»                                                                                                                          

                                                                                                                        Авторка: Наталія Нестеренко