Ідентифікація пенсіонерів ВПО, з окупації та біженців: як вона вплинула на долі людей і що далі?

Через недоліки в реалізації постанови уряду частина українських пенсіонерів в 2026 році не отримала законної пенсії, до того ж є кейси коли після смерті родичам відмовляють в державній допомозі на поховання.

Протягом 2025 року Кабінет Міністрів України ухвалив низку постанов, спрямованих на регулювання фізичної ідентифікації для пенсіонерів та отримувачів соціальної допомоги з деяких категорій населення — біженців, внутрішньо переміщених осіб і тих, хто залишився на тимчасово окупованій території. І те, що сталося після неї — призупинення виплати пенсій 337 тисячам осіб — призвело до негативних наслідків, які, на жаль, торкнулися долі багатьох.

Повинні підтвердити, що живі?

Почнемо з того, що з моменту прийняття Кабінетом Міністрів України Постанови від 11 лютого 2025 року № 299 «Про деякі особливості виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) та страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» не було належної ясності щодо деяких питань. Так, в роз’яснені на офіційній інформаційній сторінці Пенсійного Фонду України щодо додаткових умов продовження виплати пенсій та страхових виплат серед тих, кому необхідно пройти фізичну ідентифікацію, зазначено тільки дві категорії: ті, хто тимчасово проживають за межами України, і ті, хто знаходиться на тимчасово окупованих територіях (ТОТ). І ні слова про внутрішньо переміщених осіб. Між тим, Постанова №299 взагалі не оперує терміном «ВПО», а прив’язується до місця проживання (за кордоном, на ТОТ, виїхали з ТОТ і проживають на підконтрольній території), незалежно від наявності довідки ВПО чи дати переміщення.

Певною мірою, мабуть, і через це відбуваються розбіжності в тлумачення, чи потрібно переселенцям проходити фізичну ідентифікацію чи ні. Редакція “Новин Донбасу”, щоб мати з цього питання експертну думку, звернулися до юристів-правозахисників, але чіткої відповіді не отримала, бо ті відверто загубились в юридичних колізіях законодавства.

До того ж є ще питання — чому українці, які перебувають на території, підконтрольній Україні і зареєстровані як ВПО, повинні комусь доводити, що вони живі? Коли люди помирають Пенсійний фонд України про це дізнається автоматично, завдяки електронному обміну даними з Державним реєстром актів цивільного стану громадян (ДРАЦС). І звісно, через родичів, які приходять за допомогою на поховання пенсіонера.

Тим часом з початку 2026 року Пенсійний фонд призупинив виплату пенсій 337 тисячам осіб. І все через те, що величезна кількість людей не змогли пройти перевірку, необхідну для продовження виплат. Хоч єдине, що частина з них повинна була зробити, так це підтвердити факт неотримання пенсії від окупаційної адміністрації РФ.

Декларація чи профанація?

Напрошується питання: якщо частині пенсіонерів-ВПО фізичну ідентифікацію проходити було не потрібно, а єдине, що вони мали зробити, так це підтвердити, що не отримують виплати від Росії, то чому у людей стільки плутанини в голові? Може, тому, що ця плутанина була під час процесу інформування населення? Нечіткі меседжі творять дивні справи.

Як авторка цього тексту маю власний приклад — розібравшись з усіма пунктами Постанови № 299, я зробила висновок, що для ВПО фізична ідентифікація не є обов’язковою і це підтвердила співробітниця Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області під час мого візиту в установу. Тим часом, пенсіонерка-ВПО, що працює в іншій структурі цього ж відомства, була впевнена в зворотному, тож записалася на прийом і пройшла фізичну ідентифікацію майже на робочому місці. Це ставить під сумнів якість інформування, оскільки навіть співробітниця ПФУ не отримала чітких роз’яснень щодо своїх подальших дій.

Черга в одному із відділень ПФУ. Фото: Інстаграм

А тепер щодо другої процедури, передбаченої Постановою №299 — повідомлення про «неодержання пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації».

Авторці цієї публікації довелося в січні спілкуватися з людиною, яка перебуває на ТОТ і успішно пройшла фізичну ідентифікацію та декларативне підтвердження, щодо неотримання соціальних виплат від РФ. В цілому порядний (і проукраїнський за політичними поглядами) чоловік просто сміявся з тієї процедури, бо успішно «отримував, отримує і буде отримувати» обидві пенсії — і від України, і від Росії. «Напередодні відео-ідентифікації дружина хвилювалася: «Ну як я скажу, що не отримую пенсію від РФ? Це ж неправда». А я їй: «А хто зможе довести зворотне? Кажи так, як потрібно!» Вона так і зробила, тож, у нас все добре. Друга пенсія не завадить. Тим більш в Україні ми її чесно заробили», — весело зізнався знайомий.

Виходить, що відповідь на питання про неотримання соціальних виплат від держави-окупантки є виключно декларативною і не завжди правдивою, бо під час війни перевірити її достовірність неможливо через відсутність обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та РФ. Тоді чому взагалі їй приділяється таке значення?

Виходить, що через відсутність інформації, яку не можна ані підтвердити, ані спростувати, тисячі громадян України перестали отримувати чесно зароблену пенсію?

«Мама пенсії так і не дочекалась, а мені не дали гроші на її поховання»

Соцмережами, на жаль, шириться вже не одна жахлива історія про те, як виконавчий безлад впливає на долі українців. Найбільше мене вразила репліка пенсіонерки-ВПО з Мар'їнки Ірини Цибульник на тезиси міністра соцполітики Деніса Улютіна щодо ідентифікації під час етеру «Українського радіо» (взято зі сторінки у Фейсбуці маріупольця Evgeny Sosnovsky).

Текст починався словами «Ви вбили мою матусю». Потім була розповідь про те, як 97-річна «лежача» мама Ірини хвилювалася через складнощі з проходженням ідентифікації і боялася, що «не встигне отримати пенсію». І не дарма — десятого лютого після місяця напруженого спілкування з представниками Чернівецького ПФУ жінка померла, так і не дочекавшись тієї пенсії. А донька не змогла отримати допомогу на поховання, бо спеціаліст ПФУ відповів, що родичам пенсіонерів, яким заблокували пенсію, допомогу на поховання не виплачують».

На той час не знаючи, звідки ці мама та донька, я звернулася до центру підтримки переселенців «ЯМаріуполь. Чернівці». Там таких людей в базі не знайшли, але сказали, що серед маріупольців є жінка, яка має ідентичну історію.

Розповідає Наталія Олександрівна Павленко: «Моїй мамі, що має інвалідність 1-ї групи, не виплатили пенсію за січень, а потім мені відмовили в грошах на її поховання. Мама померла 6 січня, до цього в свої 73 роки перенесла кілька інсультів і мала психічне захворювання. Більше двох років тому я оформила на неї догляд, але грошової допомоги не маю вже пів року. Багато разів зверталася до сервісного центру ПФУ, але чула тільки про те, що неправильно працює програма, про «нестиковки» і що треба чекати».

«Я навіть нічого й не чула про ідентифікацію»

Не кажучи вже про смерть мами і про відмову ПФУ, ситуація у пані Наталії надскладна. За вимогою орендодавців сільської хатинки, де вони з мамою мешкали з 2022 року, жінка була змушена покинути це житло і шукати інше. Бо хату, в якій тече дах і стіни в грибку, власники вирішили відремонтувати й продати. Всі попередні роки, щоб платити за оренду та за комунальні послуги, пані Наталія заробляла тим, що допомагала мешканцям села поратися в городах та виконувала іншу фізично важку роботу.

Відділення Пенсійного фонду України Фото: ПФУ

Проте, в Маріуполі у жінок було добротне власне житло: у доньки — двокімнатна квартира (в результаті бойових дій вона напівзруйнована), у мами трикімнатний приватний будинок (повністю згорів). Донька працювала соціальним працівником у місцевому пансіонаті ветеранів, мама до пенсії — дезінфектором в санстанції.

Коли почалось вторгнення, мама вже не могла ходити, бо пережила перший інсульт на фоні стресу через смерть чоловіка. Стан здоров’я її тільки погіршувався, а навкруги розпочалося Пекло: «Нас бомбили з літаків. Вікна посипалися. Було страшно і холодно. — Згадує Наталія Олександрівна. — Знайомі допомогли винести маму з житла, а з часом і вивезти автотранспортом до Бердянська, де ми три тижні провели в очікування колони Червоного Хреста».

Як ця жінка везла лежачу маму через усю країну, як справлялася з її станом та необхідністю заробляти на життя — це окрема історія. Не менш сумна, ніж взаємодії з ПФУ. Наталія Павленко каже, що мешкаючи в селі, була так занурена у щоденні клопоти та проблеми, що навіть і не знала про цю ідентифікацію. Жінка дивується: «До нас ніхто не телефонував, хоч мама — інвалід першої групи. Та і я не змогла б її, лежачу, привезти до відділення Пенсійного фонду».

«Вважаю, що це проблема системи, а не упереджене ставлення»

Юристка чернівецького центру «ЯМаріуполь» Дана Сметанюк ставиться до ситуації Наталії Павленко стримано та прагматично: «Я вважаю, що це проблема системи, а не упереджене ставлення до конкретної людини. По кожній її проблемі з Пенсійним фондом треба окремо розбиратися. Гроші на догляд за мамою, схоже, виплатили. Просто пані Наталія не зрозуміла, на який рахунок. Щодо січневої пенсії мами та допомоги на поховання, будемо розбиратися. Ми вже надіслали запит у ПФУ і якщо відповідь нас не влаштує, звернемося до суду».

Центри ЯМаріуполь працюють по всій Україні

Судячи з історії Ірини Цибульник та Наталії Павленко, які подавали заяву на отримання допомоги на поховання своїх матерів до одного й того ж Сервісного центру Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області й отримали відмову, можна припустити, що таких ситуацій по країні налічуються десятки, а може й сотні. Статистики стосовно цього у відкритих джерелах немає.

Чи правий хоча б формально Пенсійний фонд України, що відмовляє родичам у наданні допомоги на поховання пенсіонера, який не пройшов ідентифікацію? Невже свідоцтво про смерть не є підтвердженням проживання особи на території України? Чи хтось має припущення, що на поховання померлої людини гроші надала країна-агресорка? Для чого цей формалізм?

Звісно, справедливу крапку в цьому питання може поставити суд, і мабуть так і буде. Але невже наші люди, втративши матерів, заслужили на таке до себе формальне ставлення?

Розуміння через власний біль

За останні місяці до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Дмитра Лубенця надходить чимало звернень, які стосуються процедури ідентифікації і того, як вона ускладнила життя людей. Багато хто пише, що до кінця грудня 2025 року встиг пройти фізичну ідентифікацію і надати інформацію про неодержання пенсії та інших соціальних виплат від країни-агресорки, але пенсію так і не отримав. Через помилки, збої в системі, неефективне інформування і людський фактор вже котрий місяць відбуваються дійсний колапс у взаємодії: ПФУ — одержувачі пенсій.

А коли відбувається оприлюднення таких прикрих випадків, як у Ірини з Наталею, соцмережі просто вибухають.

Ольга Алтуніна: «Звісно це жах. Для людей старшого віку пройти такий квест… Нерви і у здорової людини не витримують».

Вера Зурнаджи: «А коли у пенсіонера (71 рік) під опікою ще й неповнолітня дитина- сирота... В кінці березня 2022 року ми з онуком виїхали з Маріуполя. З листопада 2025 року припинили надходити виплати на дитину, з січня 2026 року — пенсія по втраті годувальника... Дитина залишилась без фінансової підтримки. Власну ідентифікацію я пройшла через Дію в грудні, в січні з онуком — ідентифікацію по відео, поновила документи на допомогу дитині-сироті... Питання: коли повернуть виплати?»

Лілія Наумова: «Я інвалід 2-ої групи, донька — інвалід 1-ої, лежача, чоловік — УБД, помер. Перестали виплачувати по втраті годувальника. За січень і лютий повернуть, а в березні сказали знов прийти. Навіщо, невже не можна було вирішити все одразу? Доньку не можна залишати саму надовго! Що робити?»

Як зазначив Дмитро Лубінець, те, що 337 тисяч ВПО залишилися без виплат, за версією Мінсоцполітики — не така вже й велика проблема: «Для міністерства — можливо, а для 337 тисяч людей — це відсутність грошей на ліки, їжу та комунальні послуги. І це не статистика. Це життя», — прокоментував омбудсмен.

На своїй сторінці у Фейсбуці він написав: «Замість того, щоб терміново визнати проблему і терміново її вирішувати, міністерство пішло найпростішим шляхом — перекласти відповідальність на самих людей. Мовляв, не пройшли ідентифікацію — самі винні. Але реальність інша. Навіть ті, хто пройшов цифрову ідентифікацію, згодом були змушені йти особисто до відділень Пенсійного фонду через технічні збої. Тобто «цифрова держава» не спрацювала, а люди отримали черги, нерви і приниження».

Можливо, на таке співчутливе ставлення омбудсмена до людей, що мають проблеми через ідентифікацію, дещо вплинула ситуація з його власною мамою, ВПО з Волновахи Донецької області: «У січні вона телефонує й запитує: чому цього місяця немає пенсії? Виявляється, виплати зупинили, бо вона не пройшла ідентифікацію на сайті Пенсійного фонду. Не тому, що щось порушила. Не тому, що втратила право».

Що далі?

Враховуючи численні скарги і звернення людей, Кабінет Міністрів України ухвалив Постанову від 3 лютого 2026 року № 126, якою продовжено строк проходження фізичної ідентифікації для отримання пенсій та страхових виплат. Самі виплати будуть здійснюватиметься до 1 квітня 2026 року, навіть якщо станом на 1 лютого особа ще не подала відповідне повідомлення до Пенсійного фонду України.

За інформацією Міністерства соціальної політики, 68 тисяч осіб виплати вже поновлені. Керівник відомства Денис Улютін запевнив українців: «Пенсії не скасовані, вони виключно призупинені до моменту, коли ми, як держава, зможемо ідентифікувати людину».