В Росії судять «азовців»: що сказали четверо полонених на засіданні

У Південному окружному військовому суді Ростова-на-Дону завершується процес військовополонених з української бригади «Азов». 19 березня четверо обвинувачених — Олександр Мухін, Олег Жарков, Микита Тимонін та Анатолій Грицик — виступили з останнім словом, заявивши про свою невинність і наголосивши, що їхня діяльність в «Азові» не мала терористичного характеру. Російська прокуратура запросила для них термін від 16 до 24 років позбавлення волі.

Видання «Медіазону» навело слова, сказані полоненими та заручниками на військовому суді.

Олександр Мухін, колишній стрілець «Азова», наголосив, що його служба полягала в охороні об'єктів та протидесантній обороні, і він не брав участі у терористичній діяльності. Він зазначив, що звільнився з «Азова» у 2018 році і з того часу вів громадянське життя.

«Мені світить тепер величезний термін, і я знову ж таки говорю — я не можу зрозуміти, за що. І якихось адекватних доказів цьому всьому теж немає. Якісь матеріали, інтернет-ресурси… У мене одна соцмережа і там було п'ять фотографій чи шість, не більше. Донька в парку, гойдалка – таке, нейтральне. Але звідти витягли, десь вони там розгледіли, що я збирався скинути владу, збирався тероризм влаштовувати, якось навчився грамотно… Незрозуміло. Це повністю надута, сфабрикована, сфальшована справа на мій погляд, причому доходить до абсурду.

Ще раз кажу, я ніколи не мав проблем із законом, намагався жити законослухняним громадянином. Але навіть якщо у бабусі, грубо кажучи, вкрасти гаманець, має пройти певна процедура дій: опитування понятих, свідків тощо — не можна взяти й просто людину назвати злодієм, який хотів бабусю обікрасти, пограбувати. А виходить, що людину вбрати в терористи, того, що повалює владу — це набагато простіше. Я так зрозумів, тут доказів ніяких не потрібно, просто чотири літери, назва того підрозділу — «Азов».

Але знову ж таки, я підписував контракт не з «Азовом», я підписував контракт із Національною гвардією, яка начебто як регулярна армія. «Азов» — це також регулярний підрозділ регулярної армії України.

Той «Азов», про який мова йде, 2014 року — мене там не було, це був якийсь добровольчий батальйон, він ні до кого не ставився», — заявив Мухін.

Олександр Мухін. Фото: zona.media

Олег Жарков, який служив в «Азові» з 2015 по 2018 рік, також заявив, що не брав участі у терористичній діяльності та не проходив відповідного навчання. Він наголосив, що його служба була пов'язана з охороною громадського порядку.

«Російські військовослужбовці, які чинили мародерство, насильство та вбивство мирних громадян, за що нас теж судять — вони теж, виходить, фашисти, згідно з теорією цього експерта, якого тут викликав шановний прокурор? Тоді виходить якась безглузда: вони теж фашисти, і вони служили у фашистській армії. Тоді фашисти судять фашистів за фашизм», — сказав Жарков на суді.

Олег Жарков. Фото: zona.media

Микита Тімонін, колишній військовослужбовець «Азова», зазначив, що його служба була пов'язана із забезпеченням правопорядку та охороною об'єктів, і він не брав участі у терористичній діяльності.

Тут багато було сказано про те, що ми — фашисти, нацисти, терористи, укронацисти, бендерівці і так далі. Хочу здійснити маленьку аналогію. 22 червня 1941 року о четвертій ранку нацистська Німеччина напала на Радянський Союз, а 24 лютого 2022 року вся Україна прокинулася під вибухи російських ракет. Не Україна нападала на Росію, не ми прийшли зі зброєю до чужої країни.

Ми боронили свою землю, свої міста. Російська армія приїхала до міста Маріуполь на танках, бетеєрах, літаки прилетіли, кораблі припливли. Російські снаряди падали на українські міста, ми обороняли нашу землю, а тепер нас судять за повалення влади — мені здається, несправедливо.

Я хотів на дебатах розповісти маленьку історію з Оленівки. У колонії, де нас тримали незрозуміло чому — саме той проміжок, коли мене 11 квітня взяли в полон, а справу з 5 травня — і в цей проміжок часу я був на Оленівці, як і багато кухарів. Вони там питали, чому ми винні, за що нас хочуть судити? А їм співробітники казали: ви винні, бо треба було отруїти їх усіх у їдальні, тоді б, може, й війни не було. При цьому ми, терористи, виходить.

Мені закидають також навчання для терористичних актів. Всі ми навчалися тримати зброю стрілецьку штатну, навчалися медицині, навчалися тактиці, тобто по суті, я думаю, нічого нового, чого б не вчили в російській чи якійсь європейській армії — все те саме.

Також багато за тероризм сказано. Я хотів би сказати кілька фактів, не всім відомих. Наприклад, про удар по дитячій лікарні «Охматдит» у Києві ракетами — там тяжко хворих дітей лікують від онкології. Ракета не українська була, то всім відомий «Іскандер». Також було багато зруйновано дитячих садків, шкіл, лікарень. Думаю, у Ростові, сидячи, ви не дуже відчуваєте, що війна йде між Росією та Україною, а в Україні це відчувають: багато людей гине, дітей. Багато сімей були змушені виїхати за кордон, тому що банально переживають за здоров'я себе та своїх дітей», - сказав він на суді.

Микита Тимонін. Фото: zona.media

Анатолій Грицик, який служив в «Азові» з 2016 по 2019 рік, також відкинув звинувачення у тероризмі, наголосивши, що його діяльність була пов'язана з охороною громадського порядку.

«Ви знаєте, за свою діяльність моєї військової кар'єри в погонах я побував — я вважав — у 18 країнах. Приймав місії в чотирьох — це Боснія, Кувейт, Косово… Неважливо. Знаєте, я зрозумів лише одне: я не можу говорити людям те, що я відчуваю, що я пройшов, як ваша країна вчинила з моєї, як вчинили з моїм домом. Як розстрілювали мою дружину на дорозі на очах. Як визволителі зайшли до мене до хати, забрали, вигрібли повністю під нуль, як посадили мене на три роки… Вже четвертий рік.

Я не буду вам говорити, тому що я знаю одне: поки твоє життя не зайде в таку ситуацію, як би я не описував, як би я не розповідав красиво, з різними гаслами, не дійде ні до кого. І не дай боже, щоб ви це відчули. Не дай боже, щоб це відчули ваші родичі, не дай боже, щоб це відчули ваші діти, старі.

Але знаєте, мені як громадянину своєї країни, як офіцеру і як людині... Я певен в одному: у мене совість чиста, і я цим пишаюся. Дякую за увагу», — сказав Грицик на суді.

Анатолій Грицик. Фото: zona.media

Раніше Верховний суд Росії визнав полк Азов терористичною організацією, що стало підставою для кримінального переслідування його колишніх членів.

Правозахисні організації, включаючи «Меморіал», визнали фігурантів цієї справи політв'язнями, вказуючи на порушення їхніх прав та невідповідність звинувачень міжнародним нормам поводження з військовополоненими.

Всього у справі було 24 фігуранти. Усі вони у різний час і різних посадах служили в «Азові», визнаному у Росії терористичною організацією. Багато хто ніколи не тримав у руках зброї або звільнився з армії задовго до початку повномасштабної війни.

Усіх звинувачують у насильницькому захопленні влади (частина 4 статті 35, стаття 278 КК) та організації діяльності терористичної організації (частина 1 статті 205.5 КК). Крім того, частини підсудних звинувачують у проходженні навчання для терористичної діяльності (стаття 205.3 КК).

Двох українських військових — Давида Касаткіна та Дмитра Лабінського — обміняли до початку суду; ще один, Олександр Іщенко, помер у СІЗО.

У вересні з обміну повернулися на батьківщину дев'ять українок, які служили в «Азові» — вісім кухарів та комірниця. Тих із обвинувачених, хто потрапив під обмін, у Росії продовжують судити заочно.

У рамках масштабного обміну полоненими між Україною та Росією додому повернулися шість військовослужбовців 12-ї бригади спецпризначення «Азов». При цьому в «Азові» нагадали, що ще 842 бійці бригади залишаються у російських в'язницях і перебувають у вкрай тяжких умовах.