«Хлібом запахло — життя повертається»: як капелан пече надію для Донеччини ►

Капелан Олег Ткаченко за фахом пекар. У 2016 році він відкрив соціальну пекарню у прифронтовій Мар'їнці Донецької області. Зараз місто вже кілька років як повністю зруйноване та окуповане. Проте Ткаченко продовжує випікати хліб в іншому місці — для мешканців прифронтових населених пунктів Донецька область, які залишаються наодинці з війною. Свіжий хліб відправляють до Миколаївки, Райгородка та Селезнівки.

«Ми сьогодні на Донеччині випікаємо смачний хліб», — каже капелан. Він зазначає, що ця робота стала можливою завдяки міжнародній підтримці.

За словами Ткаченка, він вдячний людям по всьому світу та Всесвітній продовольчій програмі за можливість допомагати мешканцям Донеччини.

«Стоїмо, тримаємося, намагаємося давати людям надію», — додає він.

Капелан показує пекарню, де готують хліб, який потім розвозять областю. Обладнання для випікання та дозрівання тесту Ткаченка отримав від іноземних партнерів. Усередині – автономні рішення.

«Тут пальник стоїть, пелет працює, у нас є потужний генератор», — пояснює він.

«Хлібом запахло — життя повертається», — так, за словами капелана, кажуть люди, яким його привозять.

Однак дорога до них небезпечна. Він розповідає, що машина із хлібом не раз потрапляла під обстріли та дронові атаки. Під час одного з виїздів до Костянтинівки автомобіль атакував російський дрон.

«Броньовану машину прошило наскрізь… Ми ж не танк. Наше завдання — евакуація. Машина йде із наклейками та ідентифікацією гуманітарної роботи, але росіяни на це не звертають уваги», — каже Ткаченко.

Хліб доставляють волонтери. Зимовий пейзаж виглядає мирним лише на короткі хвилини між звуками війни. Волонтер Олег Широков розповідає, що гуманітарний хліб везуть до Миколаївки Слов'янського району. За його словами, ситуація залишається складною: попередня машина, яка їхала перед ними, була вражена FPV-дроном, постраждав цивільний автомобіль.

Без РЕБів та бронежилетів цими дорогами пересуватися вже неможливо. До Миколаївки сьогодні привезли свіжоспечений хліб. Населений пункт все частіше зазнає обстрілів — поряд розташована Слов'янська теплоелектростанція. Волонтер Влад каже, що за таких умов вони доставляють тисячі буханців: раз на тиждень привозять хліб як до Миколаївки, так і до сусідніх точок.

Попри загрозу нових атак, люди виходять за гуманітарною допомогою. Місцева мешканка Валентина розповідає, що буквально за кілька хвилин до розмови дрон розтрощив машину неподалік. За її словами, опалення в місті є, світло слабке, але головне — дрони літають і вдень, і вночі, обстріл чути постійно.

Люди намагаються триматися і навіть жартують. На запитання про воду одна з мешканок відповідає: «Геть снігу скільки навалило — до червня буде, розтопимо сніг». Не всім вдається зберігати оптимізм.

Інша жінка зізнається, що цілими днями продовжуються обстріли, а від дронів доводиться ховатися під деревами. Евакуюватись вона не збирається: «Мені 80 років. Куди? І чого я мушу землю свою віддавати? Я хочу, щоб усе було як і раніше».

Черга за хлібом не зменшується, попри холод та небезпеку. Пенсіонери діляться історіями прифронтового життя. Таїсія, геолог за фахом, мешкає в Миколаївці багато років. Вона розповідає, що опалення та світло часто відключають, магазини закриті, великі торгові мережі зруйновані. При цьому, за її словами, нещодавно у Слов'янську їй вдалося успішно провести складну операцію на оці.

«Куди я поїду? Маю сина на станції», — пояснює вона, чому не розглядає евакуацію.

У місцевому Будинку культури працює Галина — акордеоністка та виконувач обов'язків директора. Вона дистанційно викладає музичну грамотність дітям, щоб хоч трохи відвернути їхню відмінність від війни. Галина зізнається, що любить своє місто та намагається не озлоблятися, хоча морально готова до евакуації, якщо ситуація погіршиться.

«Живемо на рідній землі, сподіваємося на краще та намагаємось один одного підтримувати», — каже вона.

За останніми даними, на підконтрольних Києву територіях Донецької області лишається близько 200 тисяч осіб. Вони живуть під постійними обстрілами армії РФ, сподіваються на світ і чекають на волонтерів — із хлібом, медикаментами та простою людською підтримкою.